Постанова № 71345912, 07.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 р. Справа № 804/4099/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ількова В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення №9944-17 від 18.12.2015;

-визнати протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення № 792-1302 від 24.06.2016 року;

-скасувати вимогу про сплату боргу №2382-23 від 08.09.2015 року.

У обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09 листопада 2006 року між Позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі, що розташована за адресою: місто Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 23- А. загальною площею земельної ділянки 1,4074 га., кадастровий номер земельної ділянки 210100000:07:202:0051, який було посвідчено нотаріально. 18 листопада 2015 року Позивачем було відчужено належні йому будівлі та споруди, які знаходяться на орендованій землі своєму братові ОСОБА_2 Отже, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право оренди земельної ділянки попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без «оформлення» припинення права будь-якими актами та документами. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні. Так, на сьогоднішній день, новому власнику об'єкту нерухомості ОСОБА_2, що розташований на земельній ділянці за адресою: місто Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 23-А, загальною площею земельної ділянки 1,4074 га., кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:07:202:0051, було нараховано податок на землю за період 2016 рік та частково за 2015 рік. Таким чином, має місце подвійне оподаткування, адже, обов'язок щодо оплати податку за користування однією і тією ж самою земельною ділянкою за один і той самий період покладено на двох фізичних осіб: ОСОБА_1 та його брата ОСОБА_2 Враховуючи наведене, позивач вважає, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що згідно вимог ст.288 ПК України ОСОБА_1 нараховано зобовязання з орендної плати за 2015, 2016 роки та винесено податкові повідомлення-рішення від 18.12.2015 №9944-17 в сумі 472009,03 гри. та від 24.06.2016 №792-1302 сумі 164754,54 гри. 09.11.2006 між ОСОБА_1. (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,4074 га за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, буд.23А (кадастровий номер ділянки 1210100000:07:202:0051). Станом на 21.12.2015 та 18.03.2016 інформації з Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради щодо припинення договору оренди земельної ділянки розміром 1,4073 га по вул. Криворізьке шосе, 23А не надходило. Таким чином, для визначення землекористувачам розміру орендної плати контролюючі органи використовують дані державного земельного кадастру та договорів оренди земельних ділянок щодо площі земельних ділянок, їх нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, розміру орендної плати. Відповідач вважає, що під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

09 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі, що розташована за адресою: місто Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 23- А, загальною площею земельної ділянки 1,4074 га., кадастровий номер земельної ділянки 210100000:07:202:0051, який було посвідчено нотаріально.

18 листопада 2015 року, згідно договору дарування Позивачем, було відчужено належні йому будівлі та споруди, які знаходяться на орендованій землі, на користь свого брата ОСОБА_2

У зв'язку з переходом права власності на усе майно, яке знаходилось на орендованій земельній ділянці, з 18 листопада 2015 року ОСОБА_1 припинив користуватися орендованою земельною ділянкою та 03 грудня 2015 року підготував, підписав та подав через канцелярію Дніпропетровської міської ради заяву та акти про повернення земельної ділянки з оренди за Договором, але відповіді він так і не отримав.

18.12.2015 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 9944-17, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 472009,03 грн.

24.06.2016 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 792-1302 яким визначено суму податкового зобовязання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 164754,54 грн.

На підставі зазначених податкових повідомлень-рішень позивачу надіслано податкові вимоги про сплату боргу.

Позивач вважає, вищевказані рішення податкового органу такими, що порушують його права, оскільки з моменту відчуження будівель згідно договору дарування від 18.11.2015 року у нього відсутні зобов'язання по сплаті орендної плати за земельну ділянку з моменту укладення вказаного договору, а саме з 18.11.2015 року, в звязку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України, Земельного кодексу та Закону України «Про оренду землі» в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст. 47 ПК України плата за землю - обовязковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст.286 ПК України).

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

На підставі п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4ст.288 ПК України).

Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п.289.2 ст.289 ПК України).

18.11.2015 року позивачем укладено договір дарування, за яким безоплатно передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: місто Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 23-А, загальною площею земельної ділянки 1,4074 га., кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:07:202:0051.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року по справі №204/511/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, - позов задоволено, договір оренди землі від 09.11.2006 року розірвано з 18.11.2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року по справі №204/511/16-ц скасовано, у задоволені позовних вимог відмовлено з наступних підстав.

У своєму рішенні від 02 серпня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області доходить висновку, що при переході права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці, право користування земельною ділянкою повинно переходити неперервно до нового власника об'єкту нерухомості, тобто договір оренди земельної ділянки не повинен припинятися, а повинен розповсюджуватися на нового власника (нового землекористувача).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (ЗКУ), використання землі в Україні є платним. А Податковий кодекс України встановлює, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. ПКУ дає таке визначення поняттю земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст. 14 ПКУ). Платниками цього податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. До землекористувачів п. 14.1.73 ст. 14 ПКУ відносить юридичних та фізичних осіб (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди… Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. База оподаткування залежить від того, чи проведена грошова оцінка земельної ділянки. Якщо проведена - то базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а якщо грошова оцінка не проводилась - то площа земельних ділянок.

З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що немає такого поняття, як користування земельною ділянкою. Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу (далі - ЗК України) є таке поняття, як постійне користування земельною ділянкою: "Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку". Разом з тим, з початку дії ПКУ п. 287.6 ст. 287 передбачав, що при переході права власності на будівлю, споруду, податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічний припис містив Земельний кодекс, ст.120 якого встановлювала, у разі якщо набувається право власності на будівлю або споруду, то право власності або користування на земельну ділянку під такими об'єктами у попереднього власника припиняється. Таке право власності або користування набуває новий власник будівлі або споруди.

Таким чином, якщо власник нежитлового приміщення (його частини) сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території, то податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обчислення суми плати за землю власникам земельних ділянок та землекористувачу здійснюється з урахуванням даних державного земельного кадастру, який відповідно до пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Пункт 286.5 ст. 286 ПКУ встановлює, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Враховуючи вищевикладені норми та укладений позивачем договір дарування від 18.11.2015 року суд зазначає, що податкова інспекція повинна була врахувати факт відчуження позивачем земельної ділянки у 2015 році при розрахунку земельного податку.

Нараховуючи позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання з земельного податку за 2015 рік, а також за 2016 рік, відповідач порушив принцип економічної обґрунтованості стягнення плати за землю внаслідок покладення обов'язку зі сплати земельного податку на особу, яка фактично не використовувала земельні ділянки у спірному періоді та не мала юридичної можливості одержувати дохід від їх використання.

Так, у зв'язку із переходом права власності на вищевказане нерухоме майно 18.11.2015р. від позивача до його брата ОСОБА_2, з листопада 2015 року позивач не має обов'язку щодо сплати земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки, на яких розташоване це нерухоме майно, у зв'язку із фактичним припиненням користування ними.

З огляду на означене, податкове повідомлення - рішення №792-1302 від 24.06.2016р., яким донараховано грошові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 164754,54 грн. за 2016 рік за користування земельною ділянкою, площею 1,4074 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 23-А, є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення №9944-17 від 18.12.2015р. суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок у розмірі 472009,03 грн. за користування земельною ділянкою площею 1,4074 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 23-А, що було нараховане за період листопад-грудень 2015 року.

Так, зазначеним податковим повідомленням-рішенням було донараховано грошові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за користування земельною ділянкою, у загальному розмірі 472009,03 грн. за 2015 рік.

При цьому позивач був власником будівель та споруд площею 1865,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 23-А, в період з 05.01.2015 року по 18.11.2015р. та, як наслідок, відповідно до норм чинного законодавства мав сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт нерухомості, протягом вказаного періоду.

На обґрунтування нарахованої орендної плати ОСОБА_1 за 2015 рік, на вимогу ухвали суд, відповідачем надано пояснення, згідно яких сума податку 472009,03 грн. обрахована наступним чином: 12596984,56 грн.*1*1,249%*3% = 472009,03 грн./рік, де 12596984,56 грн. нормативно грошова оцінка самостійно вказана позивачем у податковій декларації з плати за землю; 1 та 1,249 коефіцієнти індексації за 2013 та 2014 роки відповідно; 3% - ставка податку згідно рішення ДМР №7/60 від 28.01.2015 року. На підтвердження розрахунку відповідачем надано податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік з розбивкою по місячної сплати у сумі 13646,73 грн. на загальну суму 163760,80 грн. Крім того, в запереченні відповідач зазначає наступний розрахунок орендної плати за 2015 рік: 15733634,27 грн.* 3% = 472009,03 грн./рік.

З огляду на означене та з урахуванням приписів п.287.1, п.287.6 ст.287, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, позивач мав сплачувати земельний податок за 2015 рік, виключно за період з січня 2015 року по жовтень 2015 року. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України). Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд "витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України). Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач мав сплачувати земельний податок за 2015 рік, але його розмір є завищеним.

У разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

У цьому випадку суд не може ідентифікувати протиправні частини податкового повідомлення-рішення від 18.12.15 року № 9944-17, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо скасування вимоги про сплату боргу №2382-23 від 08.09.2014 року на суму 377909,55 грн. (в позовних вимогах вимогу датовано 08.09.2015 року), то суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, підставою для прийняття податкової вимоги є наявність у платника податків податкового боргу.

З оскарженої вимоги вбачається, що станом на 07.09.2014 року сума податкового боргу ОСОБА_1 складає 377909,55 грн.

Відповідно до 14.1.175. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час ухвалення відповідачем спірної податкової вимоги - 08.09.2014 року, у нього були всі для цього підстави, оскільки сума податкового боргу 377909,55 гривень була узгоджена та несплачена ОСОБА_1

Враховуючи вище викладене, позивні вимоги щодо скасування вимоги про сплату боргу №2382-23 від 08.09.2014 року на суму 377909,55 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № №9944-17 від 18.12.2015 року, № 792-1302 від 24.06.2016 року прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а податкові повідомлення-рішення №9944-17 від 18.12.2015 року та № 792-1302 від 24.06.2016 року підлягають визнанню протиправним та скасуванню, у задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення №9944-17 від 18.12.2015 року.

Визнати протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення № 792-1302 від 24.06.2016 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39621406) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 4245,10 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В Ільков