Рішення № 71345722, 28.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року Справа № 803/1793/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорока Ю.Ю.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №36845-17 від 20.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.06.2015 Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми №36845-17, яким позивачу визначено податкове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн. Не зважаючи на сплату цього податку, позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, зокрема, з тих підстав, що відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін. Оскільки Луцька міська рада до 15.07.2014 року не прийняла та офіційно не оприлюднила рішення про встановлення транспортного податку, а тому в 2015 році нові податки не могли бути визнані обовязковими, а відтак у позивача не було обовязку щодо сплати вищевказаного податку. Тому, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №36845-17 від 20.06.2015.

Представник відповідача у відзиві від 27 грудня 2017 року предявлені позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України своєчасність прийняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, що є обовязковими згідно з нормами цього Кодексу, не впливає на можливість їх справляння, оскільки у випадку неприйняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, що є обовязковими, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальних ставок. Тому такий податок до прийняття рішення міської ради має справлятися виходячи з норм статті 267 ПК України. Виходячи з цього, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони в судове засідання не зявилися, однак подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини девятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання учасники справи не прибули, хоча були належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, при цьому представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обємі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області 20 червня 2015 року сформовано та направлено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми Ф №36845-17, яким визначено суму грошового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.

Згідно із квитанцією №433 від 25 серпня 2015 року позивач сплатила транспортний податок в сумі 25 000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII, яким, згідно із статтею 267 ПК України, введено новий транспортний податок.

Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Відтак, органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) необхідно в місячний термін, тобто до 01 лютого 2015 року, прийняти рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Так, Луцькою міською радою 28 січня 2015 року прийнято рішення за №69/5 Про встановлення транспортного податку м. Луцьку та затверджено Положення про транспортний податок у м. Луцьку.

Згідно з Положенням про транспортний податок у м. Луцьку (додаток до рішення Луцької міської ради від 28 січня 2015 року №69/5) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 цього Положення.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно із пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Положеннями статті 10 цього Кодексу встановлено, що до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обовязково визначаються обєкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обовязкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, місцеві ради мають обовязково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок та вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і у яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). У іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно із статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто, 2015 рік є плановим періодом, в той час як 2016 рік - бюджетним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення повинно бути прийнято до 15 липня 2014 року.

Відтак, оскільки рішенням Луцької міської ради Волинської області №69/5 Про встановлення транспортного податку м. Луцьку прийняте 28 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, а тому застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного рішення у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, суперечить положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із статтею 4 ПК України, одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Принцип стабільності регулюється підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу, згідно з яким, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, норми щодо визначення податкового зобовязання стосовно транспортного податку у розмірі 25 000 грн. за легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., закріплені в статті 267 ПК України з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 і підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не можуть застосовуватись раніше початку нового бюджетного періоду - з 01 січня 2016 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи помякшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року у справі № К/800/13003/16.

Крім того, при вирішенні спірних правовідносинах суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та № 37943/06), які, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягають застосуванню судами як джерела права. Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобовязань зі сплати податку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №36845-17 від 20 червня 2015 року, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн., сплачений при поданні адміністративного позову.

Керуючись статтями 139, 205, 229, 246, 255, 295 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 червня 2015 року №36845-17 про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку в сумі 25 000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39497665) на користь ОСОБА_1 (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Задворецька, 1А) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ю.Ю. Сорока