Постанова № 71345513, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року Справа № 904/7361/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Пархоменко Н.В., Білецької Л.М.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1784 від 26.10.2017 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №52-16/09 від 11.01.2017 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року у справі № 904/7361/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 104 346,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року у справі № 904/7361/17 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 100 630,08 грн. плати за користування вагонами, 3 716,04 грн. збору за зберігання вантажу,

1 600,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що наданими позивачем до матеріалів справи актами про затримку вагонів форми ГУ - 23а: №18 від 29.01.2017 року, №19 від 31.01.2017 року , актами загальної форми ГУ - 23: №19 від 29.01.2017 року та №20 від 31.01.2017 року підтверджується факт затримки на станції Мусіївка вагонів, прийнятих залізницею до перевезення на адресу "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку з несвоєчасним вивільненням вантажовласником колій від вантажу, що прибув на адресу відповідача.

Розмір проведеного позивачем нарахування плати за користування вагонами та розмір збору за зберігання вантажу суд вважав обґрунтованим, проведеним правильно.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, їх неналежну оцінку, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що:

- вагони були затримані не з вини відповідача, оскільки залізницею не були дотримані вимоги Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії ПАТ "ПІВДГЗК" та станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці в частині систематичного порушення нормативу обробки вагонів у комерційному та технічному відношенні;

- позивач постійно, без належних на те правових підстав, порушує процес відправки до станції призначення вагонів, які пройшли обробку, внаслідок чого відбувається накопичення вагонів, неправомірне затримання вагонів на станціях підходу;

- на можливість відповідача прийняти на станції призначення вплинула ще корозія рейок колії №4, у зв’язку з чим колія була закрита для руху поїздів з 20.04.2016 року;

- причини затримки вагонів згідно актів форми ГУ- 23 не відповідають дійсності і не підтверджені документально;

Апелянт зазначає також на неправомірність проведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум та неправомірність одночасного нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Просить оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати, в позові відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно статті 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.

Статтею 76 Статуту залізниць України встановлено, що час знаходження вагонів на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії. Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії із станцією примикання.

З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі – залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі- власник колії), 28.11.2013 року був укладений договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - договір) (т.1 а.с.101-104).

Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою №2/4 в парній горловини станції.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Межєю під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 метрів від стрілки примикання.

Згідно п.4 договору рух поїздів на під’їздній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації, Інструкції про порядок обслуговування і організацію руху на під’їздній колії.

Відповідно до пункту 5 договору передача (здача) вагонів для під'їзної здійснюється:

- порожніх вагонів під навантаження - через інтервал часу – 1,5 год.;

- маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5 год.;

- маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.;

- передача розбірних поїздів – за повідомленнями.

Повідомлення про подачу вагонів на під’їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

Згідно п.6 договору сторонами визначено наступне:

- вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Пунктом 8 договору сторони передбачили, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв’язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 год. до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до пункту 15 Договору Власник колії сплачує Залізниці плату, у тому числі:

- за подачу, забирання вагонів згідно таблиці 1, таблиці 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язаних з ними послуг (тарифне керівництво №1);

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах – у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) – згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збитки і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії – згідно з діючими нормативними документами.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2017 року позивачем прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу відповідача за накладними, що наявні у справі на а.с. 45-100 том 1.

Відповідно до зазначених накладних станція та залізниця призначення – Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

За наказом №258 від 29.01.2017року о 04год. 05хв. затримано вагони (№№ голова 59083949 хвіст 61296661 у кількості 57 вагони індекс поїзда 4671-250-4672) на станції Мусіївка Придніпровської залізниці по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на їх адресу (а.с.43 том 1) .

За наказом №280 від 31.01.2017 о 16год. 25хв. затримано вагони (№№ голова 59083949 хвіст 61296661 у кількості 57 вагони індекс поїзда 4671-250-4672) на станції Мусіївка Придніпровської залізниці по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на їх адресу (а.с.21 том 1).

Станцією затримки вагонів – Мусіївка в порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту, було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №18 від 29.01.2017, №19 від 31.01.2017 а.с.37,39 том 1), акти загальної форми ГУ-23 №19 від 29.01.2017 та №20 від 31.01.2017 (а.с.38,40 том 1).

Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді №3554 (акт форми ГУ-23а №19 від 29.01.2017) отримане відповідачем 29.01.2017 о 04:50год.

Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді №3553 (акт форми ГУ-23а №19 від 31.01.2017) отримане відповідачем 31.01.2017 о 17:40год.

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №18 від 29.01.2017 затримані вагони, що прибули поїздом №3553 29.01.2017 об 03 год. 40 хв. відправлені поїздом №3554 - 04.02.2017 о 01 год. 40 хв.

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №19 від 31.01.2017 затримані вагони, що прибули поїздом №3553 29.01.2017 об 03 год. 40 хв. відправлені поїздом №3554 - 04.02.2017 о 01 год. 40 хв.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами сторонами складені акти загальної форми ГУ-23, а саме №1145 від 29.01.2017; №1146 від 29.01.2017; №1147 від 29.01.2017; №1148 від 29.01.2017; №1149 від 29.01.2017; №1150 від 29.01.2017; №1179 від 30.01.2017; №1180 від 30.01.2017; №1181 від 30.01.2017; №1182 від 30.01.2017; №1183 від 30.01.2017; №1184 від 30.01.2017; №1185 від 30.01.2017; №1186 від 30.01.2017; №1187 від 30.01.2017; №1188 від 30.01.2017; №1189 від 30.01.2017; №1230 від 31.01.2017; №1231 від 31.01.2017; №1232 від 31.01.2017; №1233 від 31.01.2017; №1285 від 02.02.2017; №1286 від 02.02.2017; №1287 від 02.02.2017; №1288 від 02.02.2017; №1289 від 02.02.2017; №1290 від 02.02.2017; №1291 від 02.02.2017; №1292 від 02.02.2017; №1316 від 03.02.2017; №1317 від 03.02.2017; №1318 від 03.02.2017; №1319 від 03.02.2017; №1320 від 03.02.2017; №1321 від 03.02.2017; №1322 від 03.02.2017; №1323 від 03.02.2017; №1337 від 03.02.2017; №1338 від 03.02.2017; №1339 від 03.02.2017; №1340 від 03.02.2017; №1341 від 03.02.2017; №1342 від 03.02.2017; №1343 від 03.02.2017; №1344 від 03.02.2017; №1345 від 03.02.2017; №1346 від 03.02.2017; №1347 від 03.02.2017; №1348 від 03.02.2017; №1349 від 03.02.2017; №1368 від 03.02.2017; №1369 від 03.02.2017; №1370 від 03.02.2017; №1371 від 03.02.2017; №1372 від 03.02.2017; №1373 від 03.02.2017; №1374 від 03.02.2017; №1375 від 03.02.2017; №1376 від 03.02.2017; №1377 від 03.02.2017; №1397 від 04.02.2017; №1398 від 04.02.2017; №1399 від 04.02.2017; №1400 від 04.02.2017; №1401 від 04.02.2017; №1402 від 04.02.2017; №1403 від 04.02.2017; №1404 від 04.02.2017; №1405 від 04.02.2017; №1406 від 04.02.2017 (а.с.105-139 том 1).

Зазначені акти складені після закінчення затримки вагонів, в них відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, акти засвідчені підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача, які підписавши їх погодились з даними, зазначеними в цих актах, у тому числі, щодо періоду затримки вагонів.

Відповідно до абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Зазначене підтверджується відповідними записами-повідомленнями у Книгах форми ГУ-2 (а.с.140-150).

Позивачем за весь час затримки вагонів на підходах до станції Кривий Ріг з вини вантажовласника було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача плату за користування спірними вагонами у загальній сумі 100 630,08 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№№05029149, 19029219, 05029148, 07029163, 07029164 (відомості представником відповідача підписані із застереженням про готовність прийняти вагони на під’їзну колію) та нараховано збір за зберігання вантажу по накопичувальним карткам ф. ФДУ-92 № 08029039, 08029038 на загальну суму 104 346,12 грн. (з ПДВ) (картки представником відповідача підписані із застереженням про готовність прийняти вагони на під’їзну колію) (а.с.27-36 том 1).

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки працівниками відповідача було підписано з зауваженнями.

Пунктом 4 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно статті 46 Статуту одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін сплачується плата, встановлена тарифом.

Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1 Порожні приватні власні вагони (саме про такі вагони йдеться в позовній заяві), які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов’язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов’язки, передбачені Статутом, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов’язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов’язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Отже, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. До того ж, пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів.

У відповідності з пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України (далі - Статут), Правилами користування вагонами за користування вагонами (парку залізниць України, парку залізниць інших держав, які належать підприємствам, орендованими) вноситься плата. Пункт 13 зазначених Правил передбачає плату за користування і у разі затримки вагонів під час перевезення, крім тих випадків, які залежать від залізниці.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п.3 Правил складання актів, п.8 Правил користування вагонами, саме акт загальної форми ГУ-23 є документом для матеріальної відповідальності, оскільки, містить інформацію про час початку та кінця затримки. Вказані акти складені без порушень, отже, плата за користування вагонами нарахована правомірно.

Щодо нарахування позивачем збору за зберігання вантажу слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт", який кореспондується з ст.110 Статуту, залізниця зобов’язана забезпечити збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Збір за зберігання вантажу справляється незалежно від плати користування вагонами.

Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначений в п.п.8, 9 Правил зберігання вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644. Згідно вказаних пунктів Правил та п.п.2.1 п.2 Розділу 111 Тарифного керівництва №1 позивач провів розрахунок заборгованості відповідача з оплати вказаного збору в сумі 3 716,04 грн.

Доводи апелянта не можуть бути прийняті колегією суддів з огляду на наступне:

Зайнятість прийомо - відправних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Згідно Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України (лист №0701-11/96/715/14 від 12.06.2014 року) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Відсутність письмових звернень відповідача до керівництва залізниці щодо вчинення дій з цими вагонами, а саме з проханням доставити на його адресу в першу чергу саме затримані по наказам вагони та будь-яких інших доказів з боку відповідача доводять безпідставність його твердження, що він був готовий прийняти затримані вагони.

Всі прямі докази вини відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів - це акти загальної ф.ГУ-23, акти про затримку вагонів ф.ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46, та накладні оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових документів: п.п.4,6,8,9,10,12 Правил користування вагонами, ст.ст.119, 125 Статуту залізниць України, умовам Договору сторін.

Суд вірно застосував нормативні акти, положення діючого законодавства, що регулює правовідносини сторін, правильно визначив правові підстави для задоволення вимог позивача.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Апелянт зазначає на завищення позивачем суми по платі за користування вагонами, так як вона нарахована не тільки за час затримки вагонів по наказам, а з урахуванням затримки на станції призначення.

Таке твердження не вірне в силу наступного:

Залізницею зазначена в позовній заяві плата за користування вагонами нарахована у відповідності до вимог п.п.3,4,6,9,10,12,15 Правил користування вагонами за загальний час, який включає час затримки вагонів з вини вантажовласника та час перебування їх у безпосередньому його розпорядженні. При цьому, усі завантажені вагони, а також порожні, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Розрахунок суми позову залізницею виконаний правильно у відповідності до діючих нормативно - правових вимог.

Правилами користування вагонами не передбачена відповідальність по платі за користування вагонами окремо за затримку вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника і за затримку вагонів на коліях станції призначення, а тільки за загальний час (п.12 Правил користування вагонами).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів в підтвердження повідомлення залізниці щодо готовності забрати на свою під’їзну колію вагони зі станції призначення. Докази на підтвердження вжиття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під’їзну колію вантажовласника відповідачем також не надано до суду.

Дії позивача щодо повідомлення відповідача про прибуття вантажу вчинено у відповідності до ст.42 Статуту залізниць.

В обґрунтування правової позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під’їзні колії відповідач зазначає на наявність вільних колій. Але навіть за умов наявності вільних під’їзних колій на станції Кривий Ріг, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні. Навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під’їзних колій.

Отже, вина відповідача в затримці вагонів підтверджена позивачем належними доказами. Скаржником вказані судом акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів форми ГУ- 23а, накази не спростовано.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог.

Висновки оскаржуваного судового рішення скаржником не спростовано. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року у справі № 904/7361/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови підписано 26.12.2017 року.