Рішення № 71345264, 14.12.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2017 рокуСправа № 921/618/17-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув справу

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" вул. Кловський узвіз, 9/1, Київ, 01021

до Дочірнього підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Митрополита Шептицького, 20, Тернопіль, Тернопільська область, 46008

про cтягнення 11 363 037,51 грн. - основного боргу, 174 778,85 грн. - 3% річних, 1 499 866,00 грн. - пені, 431 451,72 грн. - інфляційних збитків.

за зустрічним позовом: Дочірнього підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Митрополита Шептицького, 20, Тернопіль, Тернопільська область, 46008

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" вул. Кловський узвіз, 9/1, Київ, 01021

про визнання недійсним п.7.3 Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015р.

За участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, довіреність №6-48 від 10.01.17р.;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, довіреність №3182 від 27.11.17р.; ОСОБА_3, довіреність №3197 від 27.11.17 р.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось із первісним позовом до Дочірнього підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення 11 363 037,51 грн. - основного боргу, 174 778,85 грн. - 3% річних, 1 499 866,00 грн. - пені, 431 451,72 грн. - інфляційних збитків за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015р., а також Дочірнє підприємство "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" звернулось із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання недійсним п. 7.3 Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015р.

Ухвалою суду від 31.10.2017р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 28.11.2017р. та зобов'язано сторони подати: позивача підтвердити повноваження особи (ОСОБА_4П.), яка видала довіреність на ОСОБА_5, яка підписала позовну заяву; розрахунок суми позову (шрифт не менше 12); докази часткової оплати (платіжні доручення, банківські виписки, спільні протокольні рішення); акт звірки розрахунків (ініціативу проведення покласти на позивача); відповідача обгрунтований відзив на позов; акти наданих послуг (оригінали для огляду у судовому засіданні); підтвердити причини невиконання грошового зобов'язання; докази часткової оплати (банківські виписки, платіжні доручення, спільні протокольні рішення); акт звірки розрахунків; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У судових засіданнях 28.11.2017р. та 12.12.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 12.12.2017р. та 13.12.2017р. відповідно, для надання можливості сторонам подати витребувані судом матеріали.

У судовому засіданні 13.12.2017р. прийнято до провадження зустрічну позовну заяву відповідача та оголошено перерву до 14.12.2017р., для надання можливості позивачу подати відзив на зустрічну позовну заяву та банківські виписки щодо часткового погашення суми заборгованості із врахуванням перерахованих сум, а відповідачу акт звірки розрахунків, контррозрахунок суми заборгованості із врахуванням перерахованих сум.

Представник відповідача щодо доказів на підтвердження причин несвоєчасного проведення розрахунків пояснили, що такі не надані, оскільки матеріалами справи не підтверджуються такі порушення.

Крім того, представником відповідача подано клопотання №б/н від 12.12.2017р. про залучення до участі у справу інших відповідачів, а саме сторін Спільних протокольних рішень від 15.11.2017р.: - Державну казначейську службу України; - Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області; - Фінансове управління Тернопільської міської ради; - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, оскільки без таких неможливим є виконання відповідачем свого грошового зобовязання перед позивачем.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання, обґрунтовуючи це тим, що посилання відповідача на наявність Спільних протокольних рішень, учасниками яких є особи, яких відповідач просить залучити у справу в якості інших відповідачів, не є свідченням того, що такі особи після підписання протокольних рішень стали зобовязаними особами солідарно з відповідачем щодо оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу за Договором; дані протокольні рішення є чинними тільки у випадку відповідного фінансування; протокольні рішення не профінансовані на суми, зазначені у них; сторонами не вносилися зміни до умов діючого договору щодо порядку його виконання з врахуванням протокольних рішень та, що суми, поступлені на виконання протокольних рішень, не враховувалися у розрахунку нарахувань пені, інфляційних і річних, такі нараховувалися на суми прострочених платежів відповідачем станом на серпень 2017р. Просить клопотання відхилити.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, відхиляє його, оскільки: - відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, зокрема, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобовязана сторона; - представником відповідача не обґрунтовано, яким чином первісні позовні вимоги стосуються прав та обовязків Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Фінансового управління Тернопільської міської ради та Управління соціальної політики Тернопільської міської ради. Щодо участі даних осіб у протокольних рішеннях, то таким рішенням суд надає оцінку при розгляді справи в порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України.

У судовому засіданні 13.12.2017р. суд розяснив учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов'язки, згідно ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 14.12.2017р. підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити в сумі: 5 543 256,75 грн. основний борг, 174 778,85 грн. 3% річних, 1 499 866,00 грн. пені, 431 451,72 грн. інфляційні нарахування, як підтверджені актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період травень 2016р. серпень 2017р., підписаними представниками сторін без заперечень. В частині позовних вимог 5 819 780,76 грн. суми основного боргу, які перераховані відповідачем після порушення провадження у справі, просить провадження припинити за відсутністю предмету спору. На обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору, норми чинного законодавства, згідно яких відповідач у разі порушення грошових зобовязань повинен, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних нарахувань, 3% річних та пені. Щодо розрахунку суми позову пояснив, що штрафні санкції нараховувались тільки на ті платежі, які були сплачені власними коштами, а також ті, які не погашені взагалі та не профінансовані з Державного бюджету станом на день подачі позову. Представник позивача звернув увагу суду на те, що наявність факту підписання Спільних протокольних рішень не є підтвердженням виконання зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу за Договором, враховуючи положення п. 5.3 Спільних протокольних рішень, згідно яких вони є чинними лише у випадку відповідного фінансування. Доводи відповідача, що Спільними протокольними рішеннями сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу спростовуються тим, що такі рішення є один із способів виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором щодо оплати наданих послуг і у випадку, якщо будуть профінансовані з Державного бюджету України. При цьому, наголосив, що позивач має випадки із практики, що у поточному році такі кошти не поступали із Державного бюджету, і сторонами протокольних рішень приймалися інші рішення. Вважає, що відповідач не довів належними доказами причини не оплати вартості послуг до подачі позову, контррозрахунку не подав.

Представники відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 14.12.2017р. проти позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що підписання Спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015р. є свідченням того, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі Спільних протокольних рішень, тобто строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем було змінено, а тому, як наслідок, заявлені позовні вимоги щодо стягнення нарахованої пені, інфляційних витрат та 3% річних є безпідставними. Звертають увагу суду на те, що дані твердження узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №917/2520/14, від 07.10.2015р. у справі №3-883гс15, від 10.02.2016р. у справі №3-1267гс15, згідно яких у разі укладання сторонами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не застосовуються, оскільки такими договорами змінюються строки виконання зобов'язання. Крім того, представники відповідача заявили клопотання про застосування до вимог про стягнення пені строку позовної давності, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути пеню з 21.06.2016р., тобто з врахування річного строку, а тому позивач зобовязаний був звернутися до суду із такою вимогою до 21.06.2017р., чого зроблено не було. Аналогічна ситуація і за наступні місяці, а саме липень, серпень, вересень та жовтень 2016р. Щодо інфляційних нарахувань зауважили, що позивач не відобразив у розрахунку дефляції, яка відбулась у серпні 2017р., що впливає на зменшення розміру інфляційних втрат. Разом з тим, враховуючи пояснення позивача щодо нарахування пені, заявили усне клопотання про її зменшення.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання недійсним п. 7.3 Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015р., на підставі ст. 207 ГК України, представники позивача за зустрічним позовом посилаються на те, що у звязку з укладенням спільних протокольних рішень, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу, в тому числі і щодо сплати пені за несвоєчасну оплату ПАТ "Укртрансгаз" коштів за надані послуги, що відповідає ч. 4 ст. 179 ГК України, згідно якої, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Представник ПАТ "Укртрансгаз" заперечив проти зустрічних позовних вимог та звернув увагу суду на наступне: - Договір №1506000268/Н038 від 01.07.2015р. укладався у Типовій формі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, яка діяла на момент його укладання, затвердженій постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1579 від 22.09.2011р.; - положеннями ст. 179 ГК України передбачено заборону на відступлення від умов Типової форми договору і передбачено можливість лише деталізації умов такого договору, а тому жодна із сторін не мала права вносити зміни та доповнення до умов договору, укладеного у типовій формі, в тому числі до п. 7.3 щодо нарахування та стягнення пені; - наявність положень постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015р., підписання та фінансування спільних протокольних рішень не є свідченням того, що пункт 7.3 Договору, який відповідає Типовій формі договору, суперечить положенням ст. 207 ГК України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", що здійснює діяльність на підставі ліцензії на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами серія АЕ №194511 від 28.02.2013р., в особі начальника Управління реалізації та розрахунків за надані послуги з транспортування та зберігання природного газу ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 26.12.2014р. №2-250 (далі Газотранспортне підприємство) та Дочірнім підприємством "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", в особі заступника директора з постачання та обліку газу ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності №5 від 24.06.2015р. (далі ОСОБА_8) укладено 01.07.2015р. Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору Сторони взяли на себе зобов'язання:

- Газотранспортне підприємство зобов'язується надати ОСОБА_8 послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу ОСОБА_8 від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а ОСОБА_8 зобовязується сплатити за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі річного планового обсягу 51 197,000 тис. куб. м, у строки та порядку, передбаченими умовами Договору. ОСОБА_8, транспортування якого здійснюється за Договором, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання (п.п. 1.1 - 1.2 Договору);

- ОСОБА_8 передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства для здійснення останнім транспортування по території України до ГРС, де передає газ ОСОБА_8 в загальному потоці в газорозподільні мережі (п.п. 2.2, 2.4 Договору);

- послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і ОСОБА_8 актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами та є підставою для проведення розрахунків (п.п. 3.1 - 3.4 Договору);

- ОСОБА_8 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами Договору та оформляти надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг (п.п. 6.3.2 - 6.3.3 п. 6.3 Договору);

- розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, розміщуються на її офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації (п. 5.1 Договору);

- вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством ОСОБА_8 послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 Договору);

- оплата послуг за транспортування газу здійснюється ОСОБА_8 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газопостачального підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу, при цьому, ОСОБА_8 самостійно визначає розмір платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць, зазначаючи у платіжному дорученні підставу (договір, звітний місяць, рік, за який здійснюється оплата, у разі не зазначення яких платіж зараховується в порядку черговості прострочених платежів). Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться ОСОБА_8 до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 5.5 Договору);

- Газотранспортне підприємство і ОСОБА_8 у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством. У разі порушення ОСОБА_8 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, ним сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 7.1, 7.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015р. до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги до повного виконання ОСОБА_8 своїх зобовязань за Договором. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менш ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 Договору).

Відповідно до ст. 526, 527 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобовязання.

Як випливає з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, за період травень 2016р. серпень 2017р. надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в кількості 122 934,756 тис. куб. м на загальну суму 48 797 854,51 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами: №05-16-1506000268/Н038 від 31.05.2016р. на суму 1 229 072,89 грн., №06-16-1506000268/Н038 від 30.06.2016р. на суму 865 900,96 грн., №07-16-1506000268/Н038 від 31.07.2016р. на суму 842 208,76 грн., №08-16-1506000268/Н038 від 31.08.2016р. на суму 894 958,45 грн., №09-16-1506000268/Н038 від 30.09.2016р. на суму 1 025 059,12 грн., №10-16-1506000268/Н038 від 31.10.2016р. на суму 3 082 572,78 грн., №11-16-1506000268/Н038 від 30.11.2016р. на суму 4 406 568,31 грн., №12-16-1506000268/Н038 від 31.12.2016р. на суму 5 504 720,54 грн., №01-17-1506000268/Н038 від 31.01.2017р. на суму 9 406 953,18 грн., №02-17-1506000268/Н038 від 28.02.2017р. на суму 7 339 920,06 грн., №03-17-1506000268/Н038 від 31.03.2017р. на суму 4 842 441,65 грн., №04-17-1506000268/Н038 від 30.04.2017р. на суму 3 518 382,46 грн., №05-17-1506000268/Н038 від 31.05.2017р. на суму 1 942 830,25 грн., №06-17-1506000268/Н038 від 30.06.2017р. на суму 1 252 892,48 грн., №07-17-1506000268/Н038 від 31.07.2017р. на суму 1 337 888,11 грн., №08-17-1506000268/Н038 від 31.08.2017р. на суму 1 305 484,51 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Згідно розрахунку суми основного боргу позивача, станом на 13.12.2017р., відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в сумі 43 172 560,44 грн., з яких: 20 913 077,62 грн. оплачено власними коштами, а 22 259 482,82 грн. на підставі спільних протокольних рішень.

Представником позивача усно повідомлено у судовому засіданні 14.12.2017р. про те, що сума основного боргу становить 5 543 256,75 грн., оскільки відповідачем 14.12.2017р. сплачено 82 037,32 грн. власними коштами, які не відображені у останньому розрахунку суми основного боргу, який складено станом на 13.12.2017р.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до задоволення частково, при цьому, суд виходив із наступного:

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобовязання у п. 7.3 Договору відповідає розміру встановленому Законом та ч. 6 ст. 231 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки газу, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України).

Так, за умовами Договору, транспортування газу здійснюється населенню та юридичним особам.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій", який визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Тернопільської райдержадміністрації (Фінансовим управлінням Тернопільської міської ради), Управлінням соціального захисту населення Тернопільської райдержадміністрації (Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради), ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз", ПАТ "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", з метою погашення взаємної заборгованості, укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови від 11.01.2005р. №20 та згідно п. 2.7, сторони взяли на себе зобов'язання забезпечити проведення розрахунків відповідно до даних рішень. При цьому, відповідно до п. 5.3 протокольних рішень "протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування".

Як підтверджено матеріалами справи, станом на серпень 2017 року, кошти поступили згідно протокольних рішень на суму 32 104 200,82 грн.:

- №718/у від 19.02.2016р., кошти в сумі 1 141 620,00 грн. за транспортування газу за 2015р. (профінансоване платіжним дорученням №12 від 23.02.2016р.);

- №717/у від 19.02.2016р., кошти в сумі 861 600,00 грн. за транспортування газу за 2015р. (профінансоване платіжним дорученням №11 від 24.03.2016р.);

- №1031/у від 21.03.2016р., кошти в сумі 1 730 250,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №18 від 24.03.2016р.);

- №1030/у від 21.03.2016р., кошти в сумі 769 000,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №15 від 24.03.2016р.);

- №1284/у від 19.04.2016р., кошти в сумі 1 381 800,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №24 від 22.04.2016р.);

- №1285/у від 19.04.2016р., кошти в сумі 620 400,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №21 від 22.04.2016р.);

- №1563/у від 20.05.2016р., кошти в сумі 1 190 000,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №29 від 23.05.2016р.);

- №1564/у від 20.05.2016р., кошти в сумі 815 150,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №30 від 23.05.2016р.);

- №1741/у від 17.06.2016р., кошти в сумі 1 800 000,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №35 від 22.06.2016р.);

- №1848/у від 14.07.2016р., кошти в сумі 3 003 000,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №38 від 19.07.2016р.);

- №2158/у від 17.08.2016р., кошти в сумі 1 500 000,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №41 від 19.08.2016р.);

- №2330/у від 15.09.2016р., кошти в сумі 399 600,00 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №43 від 19.09.2016р.);

- №3564/у від 23.12.2016р., кошти в сумі 1 334 624,73 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №47 від 26.12.2016р.);

- №345/у від 19.01.2017р., кошти в сумі 1 354 221,22 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №52 від 20.01.2017р.);

- №350/у від 19.01.2017р., кошти в сумі 2 887 631,46 грн. за транспортування газу за 2016р. (профінансоване платіжним дорученням №48 від 20.01.2017р.);

- №1128/у від 16.02.2017р., кошти в сумі 2 334 500,91 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №57 від 20.02.2017р.);

- №1129/у від 16.02.2017р., кошти в сумі 2 520 806,80 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №55 від 20.02.2017р.);

- №1775/у від 17.03.2017р., кошти в сумі 2 069 787,20 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №65 від 20.03.2017р.);

- №1774/у від 17.03.2017р., кошти в сумі 2 365 085,10 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №62 від 20.03.2017р.);

- №2297/у від 20.04.2017р., кошти в сумі 1 449 801,90 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №66 від 01.06.2017р.);

- №3066/у від 19.07.2017р., кошти в сумі 282 821,50 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №70 від 24.07.2017р.);

- №3296/у від 17.08.2017р., кошти в сумі 32 500,00 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №79 від 21.08.2017р.);

- №3295/у від 17.08.2017р., кошти в сумі 260 000,00 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №75 від 21.08.2017р.).

Суми профінансовані станом на 21.08.2017р., згідно протокольних рішень, враховані позивачем у розрахунку як суми заборгованості, складеного за період з травня 2016р. по серпень 2017року, так і нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Не профінансованим залишилося протокольне рішення №3065/у від 19.07.2017р. на суму 2 898 025,00 грн. за транспортування газу за 2017р., дані якого не увійшли в розрахунок суми позовних вимог, але така сума була профінансована 01.12.2017р. (дані розрахунку позивача від 13.12.2017р.).

У період з вересня по листопад 2017 року укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу:

- №3531/у від 19.09.2017р., кошти в сумі 340 703,00 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №87 від 01.12.2017р.);

- №3530/у від 19.09.2017р., кошти в сумі 89 624,00 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №84 від 01.12.2017р.);

- №3688/у від 18.10.2017р., кошти в сумі 139 750,00 грн. за транспортування газу за 2017р. (профінансоване платіжним дорученням №88 від 01.12.2017р.), всього на суму 570 077,00 грн.

Крім того, відповідачем надано Спільні протокольні рішення між тими ж сторонами, які ще не профінансовані з Державного бюджету України, а саме:

- №3687/у від 18.10.2017р., кошти в сумі 305 500,00 грн. за транспортування газу за 2017р.;

- №3933/у від 15.11.2017р., кошти в сумі 660 335,00 грн. за транспортування газу за 2017р.;

- №3934/у від 15.11.2017р., кошти в сумі 864 305,00 грн. за транспортування газу за 2017р.;

- №б/н від 14.12.2017р. на суму 2 068 942,00 грн. за транспортування газу за 2017р.;

- №б/н від 14.12.2017р. на суму 2 430 9018,50 грн. за транспортування газу за 2017р., всього на суму 6 329 100,50грн.

Отже, за даними здійснених між сторонами розрахунків, із основної суми боргу заявленої позивачем 11 363 037,51 грн. сплачено станом на 14.12.2017р. - 5 819 780,76 грн., із яких: 3 468 102,00 грн. кошти згідно спільних протокольних рішень та 2 351 678,76 грн. власні кошти відповідача, а тому в цій частині провадження у справі припиняється на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 5 543 256,75 грн., провадження також припиняється, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору на день прийняття рішення суду, оскільки дана сума покривається зобовязаннями Спільних протокольних рішень, які не профінансовані на суму 6 329 100,50грн.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що кошти в сумі 5 543 256,75 грн., встановлені Спільними протокольними рішеннями станом на день прийняття судом рішення не перераховані, а тому такі мають бути стягнуті рішенням суду, оскільки:

-уклавши вищевказані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим встановили суми коштів та порядок їх перерахування за послуги по транспортуванню природного газу відповідно до Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015р. саме із дати підписання таких рішень. Тобто, до дати їх підписання, сторони керувалися умовами договору, а з дати підписання рішень мали враховувати такі при здійсненні розрахунків та нарахуванні пені, інфляції та 3% річних.

- суд, звертає увагу, що Сторони підписавши спільні протокольні рішення, тим самим взяли на себе зобов`язання виконати їх у спосіб встановлений такими рішеннями, що відповідає чинному законодавству ,а не у порядку передбаченому договором. Тому, предмет спору про стягненння 5 543 256,75 грн. боргу за наданні послуги, в порядку передбаченому Договором, відсутній.

У звязку з викладеним, суд приймає до уваги доводи відповідача в частині дії спільних протокольних рішень тільки з моменту їх підписання, оскільки такі не мають зворотної дії.

Щодо посилання відповідача на судову практику, то суд звертає увагу, що правові позиції судів стосувалися договорів про організацію взаєморозрахунків, умови та порядок виконання яких є іншими, ніж передбачені Спільними протокольними рішеннями у даній справі.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що за надані послуги з транспортування природного газу відповідачем проведена оплата власними коштами з пропуском встановленого договором терміну, а саме не до 20-го числа наступного за місяцем поставки.

Суд, перевіривши на відповідність розрахунок суми простроченої заборгованості, встановив правомірність нарахованої позивачем суми 431 451,72 грн. інфляційних втрат за період з травня 2016р. по червень 2017р. та суми 174 778,85 грн. - 3% річних за період з травня 2016р. по серпень 2017р., які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Суд відхиляє доводи відповідачів щодо того, що позивачем не враховано дефляцію серпня 2017 року, оскільки позивач самостійно визначає час прострочення на який нараховує інфляційні втрати, а оскільки липень та серпень 2017 року не включені у період нарахування, що виключає можливість їх врахування у розрахунку суми позову.

Щодо заявленої суми пені 1 499 866,00 грн., то суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, встановив правомірність її нарахування на суму 1 283 917,85 грн. за період з листопада 2016 року по 11.10.2017р. В частині стягнення 40 448,40 грн. пені нарахованої за період з 21.06.2016р. по 26.09.2017р. відмовляється за пропуском строку позовної давності. В частині стягнення 175 499,75грн. пені відмовляється, як неправомірно нарахованої на суми спільних протокольних рішень, а саме: 2 898 025,00 грн. (протокол № 3065/у від 19.07.2017р.); 340 703,00 грн.(№3531/у від 19.09.2017р.) та 89 624,00 грн. (№ 3530/у від 19.09.2017р.),які укладені в період липень вересень 2017р.та мали бути виключені із суми боргу, на яку нараховувалася пеня, незалежно від їх фінансування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак, в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки. Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України (такої правової позиції дотримуються Вищий господарський суд в п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та Верховний суд України "Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)").

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Суд, вважає за можливе, за власною ініціативою, зменшити суму пені до 1 151 579.72 грн. У частині стягнення 132 338,13грн. пені відмовити.

Суд, оцінивши подані сторонами докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним п. 7.3 Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015р не підлягають до задоволення. При цьому, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (правова позиція викладена в абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч.1 ст.628 .ч.1 ст.630 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (чинного на момент укладення Договору), транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.). Обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК, ст. 13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" убачається, що умови типового договору, які набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд .

Форма та зміст (умови) типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами затвердженні постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011р. №1579 (чинна на час укладення Договору №1506000268/Н038 від 01.07.2015р.).

Відповідно до змісту 7.3 Типового договору « 7.3. У разі порушення ОСОБА_8 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_8 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.»

Пункт 7.3 укладеного між сторонами договору є ідентичним тексту п.7.3 Типового договору, а отже відповідає змісту та формі затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011р. №1579.

Доводи відповідача за зустрічним позовом приймаються до уваги як такі, що відповідають чинному законодавству.

Судовий збір у сумі 30 689,42 грн. покладається на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому, судом враховано правову позицію викладену у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

В частині повернення суми судового збору сплаченої із суми заборгованості, то відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (вул. Митрополита Шептицького, 20, Тернопіль, Тернопільська область, 46008, ідентифікаційний код - 39456152) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, Київ, 01021, ідентифікаційний код - 30019801) 174 778 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 85 коп. 3% річних, 431 451 (чотириста тридцять одна тисяча чотириста п'ятдесят один) грн. 72 коп. інфляційних збитків, 1 151 579 (один мільйон сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. пені та 30 689 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп. судового збору.

3.В частині стягнення 348 286,28 грн. пені відмовити.

4.В частині стягнення 11 363 037,51 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "28 " грудня 2017 року

СуддяМ.С. Стадник