Рішення № 71344926, 15.12.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк",

2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Європейський банк реконструкції та розвитку

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

про визнання договору недійсним

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

за участю представників:

від позивача Мельничук С.М. - представник

від відповідача 1 не з'явився

від відповідача 2 Таболін О.С. - представник

від третіх осіб не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Джерела Міжгір'я" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі-відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за № 2466, в частині продажу (відступлення) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" по Кредитному договору № 08/15/06-КЛТ від 06.05.2006 року та іпотечному договору № 08/15-16/І08/07-КЛТ від 15.03.2007, посвідченого нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Шкалебей Л.В за № 387.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відступив Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Джереа Міжгір'я" по кредитному договору та іпотечному договору, оскільки відповідний договір містить застереження стосовного того, що Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" мало право відступити право вимоги до позичальника (Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я") тільки на користь Європейського банку реконструкції та розвитку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2017 за участю представників сторін. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи іншим відповідачем - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

01.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав документи на виконання на вимог ухвали суду від 16.08.2017.

Також, 01.09.2017 позивач подав клопотання про залучення третьої особи, в якому просить суд залучити до участі у справі Європейський банк реконструкції та розвитку, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

01.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суд відповідач-2 подав клопотання про залучення третьої особи, в якому просить суд залучити до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2.

06.09.2017 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" через відділ автоматизованого документообігу суду подало клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду.

07.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Джереа Міжгір'я" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати недійсним договорів купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за № 2466, в частині продажу (відступлення) права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" по кредитному договору № 08/15/06-КЛТ від 06.05.2006 року, кредитному договору № 08/16/06-КЛТ від 06.05.2006 року та іпотечному договору № 08/15-16/І08/07-КЛТ від 15.03.2007, посвідченого нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Шкалебей Л.В за № 387.

Також, 07.09.2017 позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що позивач не надавав згоди на відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами будь-якій іншій особі, тому договір купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013 укладений з порушенням п. 3.2. іпотечного договору та ст.ст. 512, 516 Цивільного кодексу України.

07.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, який обгрунтований тим, що положення п. 3.2. іпотечного договору № 08/15-16/І08/07 від 15.03.2007 не містить прямої заборони здійснювати відступлення прав за іпотечним договором на користь будь-якої особи, окрім Європейського банку реконструкції та розвитку, а тільки встановлює можливість відступлення прав за іпотечним договором на користь Європейського банку реконструкції та розвитку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 клопотання Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" про залучення Європейського банку реконструкції та розвитку третьою особою задоволено, клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб третьою особою задоволено, залучено до участі у справі Європейський банк реконструкції та розвитку у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 28.09.2017.

15.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" надійшов відзив, в якому зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Джерела Міжгір'я" не є стороною договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, при цьому, позивачем не зазначено які саме його права та охоронювані законом інтереси порушуються.

25.09.2017 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові пояснення, в яких зазначає, що договір про внесення змін від 06.10.2010 до кредитного договору № 08/15/06-КЛТ від 06.05.2006, яким виключено з кредитного договору п. 2.11. та 3.1.7. укладений позивачем під впливом обману зі сторони Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк". Крім того, позивач зазначає, що дізнався про відступлення прав за кредитними договорами та іпотечним договором в лютому 2017 року та саме з цієї дати починається перебіг позовної давності

28.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшли письмові пояснення, в яких останнє, зокрема зазначає, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, тобто правовідносини з забезпечення є похідними по відношенню до правовідносин зобов'язальних.

28.09.2017 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15527/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання договору недійсним.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача-2 та третьої особи-2 не заперечили проти задоволення даної заяви.

Представники відповідача-1 та третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про зупинення провадження у справі.

Представники відповідача-2 та третьої особи-2 заперечили проти задоволення даної заяви.

Отже, розглянувши подану позивачем заяву про зупинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як зазначено у п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Так, у провадженні Господарського суду міста Києва (суддя Чинчин О.В.) перебуває справа № 910/15527/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору № 08/15/06-КЛТ від 05.05.2006, укладеного 06.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Приватним акціонерним товариством "Джерела Міжгір'я", в частині пункту 8 (вісім).

Згідно п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору у справі № 910/15527/17 пов'язаний підставою виникнення спору у даній справі, суд дійшов висновку про пов'язаність даної справи зі справою № 910/15527/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору № 08/15/06-КЛТ від 05.05.2006, укладеного 06.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Приватним акціонерним товариством "Джерела Міжгір'я", в частині пункту 8 (вісім), оскільки у ній встановлюються обставини, що мають суттєве значення для розгляду справи № 910/13770/17.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/15527/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору № 08/15/06-КЛТ від 05.05.2006, укладеного 06.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Приватним акціонерним товариством "Джерела Міжгір'я", в частині пункту 8 (вісім) та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 28.09.2017 зупинено провадження у справі № 910/13770/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" до 1) Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", 2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Європейський банк реконструкції та розвитку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору недійсним до вирішення справи № 910/15527/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Джерела Міжгір'я" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору № 08/15/06-КЛТ від 05.05.2006, укладеного 06.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Приватним акціонерним товариством "Джерела Міжгір'я", в частині пункту 8 (вісім) та набрання рішенням законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/13770/17 скасовано повністю.

09.11.2017 розпорядженням №05-23/2993 призначено повторний автоматичний розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судових справ між суддями від 09.11.2017 , справу №910/13770/17 передано судді Мельник В.І.

Ухвалою суду від 13.11.2017 прийнято справу №910/13770/17 до провадження та призначено розгляд справи на 11.12.2017.

15.11.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про забезпечення позову.

27.11.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про забезпечення позову.

07.12.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано письмові пояснення у справі.

07.12.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про призначення експертизи.

В судовому засіданні 11.12.2017 оголошено перерву до 15.12.2017.

14.12.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано письмові пояснення у справі.

В судове засідання 15.12.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

В судове засідання 15.12.2017 представник відповідача 1 не з'явився.

В судове засідання 15.12.2017 представник відповідача 2 з'явився, надав суду додаткові документи у справі.

Представники сторін не з'явилися.

В задоволенні клопотання про призначення експертизи та заяви про забезпечення позову відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

06.05.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Закритим акціонерним товариством «Джерела Міжгір'я» було укладено кредитний договір №08/15/06-КЛТ, відповідно до умов якого встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів позичальнику у мажах загальної суми 200000 дол. США (Кредитний договір 1)

06.05.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Закритим акціонерним товариством «Джерела Міжгір'я» було укладено кредитний договір №08/16/06-КЛТ, відповідно до умов якого встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів позичальнику у мажах загальної суми 3200000 дол. США (Кредитний договір 2).

15.03.2007 між ВАТ «Кредитпромбанк», як іпотеко держателем та ЗАТ «Джерела Міжгір'я», як іпотекодавцем було укладено Іпотечний договір №08/15-16/І08/07-КЛТ.

Відповідно до визначення термінів сторони погодили під терміном Договори вважати - Кредитний Договір №08/15/06-КЛТ від 06.05.2006 та додаткові угоди до нього, що укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем; Кредитний договір №08/16/06-КЛТ від 06.05.2006 та додаткові угоди до нього, що укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в лютому 2017 р. на його адресу надійшло повідомлення від ПАТ «Дельта Банк» про відступлення ПАТ «Кредитпромбанк» на його користь всіх своїх прав вимоги до позивача за вище зазначеними Договорами. На думку позивача ПАТ Кредитпромбанк» неправомірно відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2, оскільки товариство не давало згоди на відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами будь-якій іншій особі, а тому Договір купівлі продажу права вимоги від 27.09.2013 №2466 був укладений з порушенням ч. 3 ст. 512 та ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Відповідно до п. 2.11 Кредитного договору 1, підписавши цей Договір позичальник визнає та підтверджує право банку відступлення тільки ЄБР права вимоги банку до позичальника щодо отримання сум, які належать до сплати йому від позичальника згідно з умовами цього Договору також на відступлення тільки ЄБРР права вимоги за договорами забезпечення вказані в п. 4.2 Договору. Крім того, підписавши цей Договір, позичальник погоджується на розкриття банком тільки для ЄБРР інформації стосовно прав та зобов'язань сторін за Договором.

Згідно до п.п. 3.2.5 іпотечного Договору іпотеко держатель має право здійснити відступлення права вимоги за Договором без отримання згоди іпотекодавця, тільки на користь Європейського Банку реконструкції та розвитку за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за цим Договором.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на його думку наявні підстави для визнання Договору недійсним.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, що оскільки позивачем не надавалась згода на відступлення права вимоги, то відповідач 1 не мав права відступати свої права за вище зазначеними договорами.

Позивач також посилається на зазначене в п. 2.11 Кредитного договору, відповідно до якого підписавши цей Договір позичальник визнає та підтверджує право банку відступлення тільки ЄБР права вимоги банку до позичальника щодо отримання сум, які належать до сплати йому від позичальника згідно з умовами цього Договору також на відступлення тільки ЄБРР права вимоги за договорами забезпечення вказані в п. 4.2 Договору. Крім того, підписавши цей Договір, позичальник погоджується на розкриття банком тільки для ЄБРР інформації стосовно прав та зобов'язань сторін за Договором.

Як вбачаться із змісту Договору про внесення змін до Кредитного договору №08/15/06-КЛТ від 06.05.2010, від 06.10.2010 сторони прийшли до згоди внести зміни до Кредитного договору, а саме в п. 8 зазначили, що пункти 2.11, 3.1.7 Кредитного договору виключити.

В зв'язку із чим, можна дійти достовірного висновку, що станом на час укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, не існувало ніяких обов'язків як для відповідача 1 так і для позивача які були встановлені п. 2.11 Кредитного договору 1, оскільки за погодженням сторін даний пункт було виключено 06.10.2010, що підтверджується Договором про внесення змін до Кредитного договору №08/15/06-КЛТ від 06.05.2010.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач також посилається на приписи. п.п. 3.2.5 іпотечного Договору відповідно до умов якого іпотеко держатель має право здійснити відступлення права вимоги за Договором без отримання згоди іпотекодавця, тільки на користь Європейського Банку реконструкції та розвитку за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за цим Договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до зазначеного в ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вище зазначене можна дійти висновку, що правовідносини забезпечення є похідними від правовідносин зобов'язальних, в зв'язку із чим положення пп.п. 3.2.5 Іпотечного договору не мають впливу на правовідносини що склалися між позивачем та відповідачем 1 за кредитними договорами.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачі просили суд застосувати строк позовної давності, відповідно до відзивів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач відповідно до позовної заяви зазначає, що ПрАТ «Джерела Міжгір'я» дізналося про відступлення прав за кредитними та іпотечним договорами в лютому 2017, в звязку із чим строк позовної давності не пропущено.

Як вбачається із матеріалів справи, на адресу позивача відповідачем 2 були надіслані повідомлення -вимоги від 02.04.2014 вих №18.2-161 та вих. №18.2-160, в тексті яких останнім було зазначено, про укладення 27.09.2013 Договору купівлі-продажу прав вимоги.

Крім того відповідачем 2 надано копію рекомендаційного повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається що представником позивача отримано дані повідомлення 08.04.2014, що підтверджується відмітками.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду відповідач звернувся 15.08.2017, що підтверджується датою реєстраційного штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва № 13770/17 від 15.08.2017 що, в свою чергу, свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності оскільки про порушення свого права позивач дізнався 08.04.2014, що підтверджується поштовим повідомленням.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору необхідно відмовити.

Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено то суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 140, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26.12.2017.

Суддя В.І. Мельник