Рішення № 71344715, 21.12.2017, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2017 Справа № 907/638/17

Господарський суд Закарпатської області, у складі головуючого судді Ремецькі О.Ф., при секретарі судового засідання Кут Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 907/638/17 в порядку загального позовного провадження

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм", Київська область, м.Вишневе

до відповідача фізичної особи - підприємця Шпанюк Олени Альбертівни, АДРЕСА_1

про стягнення суми 109713,80 грн.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галафарм", Київська область, м.Вишневе звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця Шпанюк Олени Альбертівни, АДРЕСА_1 про стягнення суми 109713,80 грн. боргу по оплаті за поставлений товар, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 4, 180, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2017 року справу №907/638/17 прийняти до свого провадження та призначено розгляд судового засідання 10 жовтня 2017 р. на 11:45 год.

Ухвалою суду від 10.10.2017 розгляд справи було відкладено на 25.10.2017 з підстав, наведених у ній.

Ухвалою суду від 25.10.2017 розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено на 13.11.2017 та повторно зобов'язано подати суду письмові пояснення по суті позову з підтверджуючими документами; контррозрахунок суми позовних вимог та витяг з ЄДРПОУ станом на час розгляд спору.

Ухвалою суду від 13.11.2017 розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено на 28.11.2017 та в порядку вимог ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою суду від 28.11.2017 за клопотанням відповідача було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 11.12.2017.

Ухвалою суду від 11.12.2017 року розгляд справи продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 21.12.2017 року з мотивів, викладених в ній.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147?VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, за правилами даного Кодексу продовження розгляду справ в судах здійснюється з тієї стадії, на якій вони знаходяться на момент набрання чинності новим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши предмет та підстави позову, суд прийшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду у загальному позовному провадженні на стадії розгляду справи по суті для забезпечення судом учасникам у справі реалізувати свої нові процесуальні права та роз'яснення їх прав та обов'язків щодо подання суду заяв та клопотань в порядку вимог ст. 207 ГПК України.

До початку судового засідання від уповноваженого представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в ній матеріалами у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у дане судове засідання та про розстрочку виконання рішення рівними частинами на дванадцять місяців, яку просить врахувати при винесенні рішення у даній справі.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з повної оплати поставлених у період з 8.10.15 по 10.03.16 товарів за накладними № вид-970541 від 16.10.2015, № вид-970558 від 16.10.2015, № вид-9701883 від 20.10.2015, № вид-972060 від 20.10.2015, № вид-964531 від 08.10.2015, № вид-964617 від 08.10.2015, № вид-964621 від 08.10.2015, № вид-966674 від 12.10.2015, № вид-966674 від 12.10.2015, № вид-966922 від 12.10.2015, № вид-977515 від 26.10.2015, № вид-977304 від 26.10.2015, № вид-978540 від 27.10.2015, № вид-978622 від 27.10.2015, № рах-981068 від 29.10.2015, № рах-981244 від 29.10.2015, № рах-981852 від 30.10.2015, № ГФС-002270 від 03.11.2015, № ГФС-004537 від 05.11.2015, №ГФС~00453 8 від 05.11.2015, № ГФС-008247 від 10.11.2015, № ГФС~010439 від 12.11.2015, № ГФС-010438 від 12.11.2015, № ГФС-010437 від 12.11.2015, № ГФС-013712 від 17.11.2015, № ГФС-013866 від 17.11.2015, № ГФС-013 869 від 17.11.2015, № ГФС-020628 від 25.11.2015, № ГФС-020876 від 25.11.2015, № ГФС-022313 від 26.11.2015, № ГФС-022314 від 26.11.2015, № ГФС-053891 від 11.01.16; № ГФС-053852 від 11.01.16; № ГФР-058065 від 18.01.16; № ГФР-062191 від 18.01.16; № ГФР-064958 від 20.01.16; № ГФР-065894 від 20.01.16; № ГФР-069085 від 25.01.16; № ГФР-069991 від 25.01.16; № ГФР-070954 від 27.01.16; № ГФР-073410 від 28.01.16; № ГФР-073895 від 28.01.16; № ГФС-080501 від 04.02.16, № ГФС-081285 від 04.02.16, № ГФС-080987 від 04.02.16, № ГФС-080915 від 04.02.16, № ГФР-084795 від 09.02.16, № ГФС-084891 від 09.02.16, № ГФР-084979 від 09.02.16, № ГФС-085052 від 09.02.16, № ГФС-087350 від 11.02.16, № ГФС-087484 від 11.02.16, № ГФС-087514 від 11.02.16, № ГФС-091155 від 16.02.16, № ГФС-091244 від 16.02.16, № ГФС-094622 від 19.02.16, № ГФС-094261 від 19.02.16, № ГФС-094226 від 19.02.16, № ГФС-098350 від 24.02.16, № ГФС-098431 від 24.02.16, № ГФС-098624 від 24.02.16, № ГФС-098706 від 24.02.16, № ГФС-102430 від 29.02.16, № ГФС-102492 від 29.02.16, № ГФС-102493 від 29.02.16, № ГФС-102611 від 29.02.16, № ГФС-110065 від 10.03.16, чим допустив заборгованість у сумі 109 713, 80 грн., яка складає предмет даного спору. Крім того, позивачем подано письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи по суті проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у поданому на виконання вимог ухвал суду письмовому відзиві. Так, відповідач стверджує, що дане провадження у справі повинно бути припинене, оскільки вважає неможливим повторний розгляд справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили (рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2017 року №907/158/17), ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Також зазначає, що при розгляді справи по якій вже винесено рішення , яке набуло законної сили, відповідач, на вимогу суду, здійснив звірку взаєморозрахунків станом на час розгляду справи у суді (станом на травень 2017 року) за період з 09.10.15р. надавши суду відповідний акт з документами, що підтверджують поставку товарів та їх оплату, який включав і накладні, що є предметом розгляду даної справи. Крім того, судом було встановлено що у період після 23.12.16 і до подання позову жодних господарських операцій сторони вже не здійснювали.

Дослідивши подане клопотання суд відмовляє у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість, зважаючи на різний предмет спору між рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2017 у справі № 907/158/17 та поданим у даній справі позовом, що полягає у відмінності періодів нарахування та сумі заборгованості.

Крім того, зважаючи на відсутність у відповідача копій долучених до матеріалів справи накладних № 978540, 978622, 981068, 981244, 981852, 004537, 004538, 008247, 01043,010438,010437,020628,020876,020879,22313,022314,026401,026227,026223,026051, відповідачем заявлено клопотання про витребування в позивача їх оригіналів, яке задоволено судом.

На виконання вимог суду позивачем 19.12.2017 надіслано на адресу суду для долучення до матеріалів справи оригінали накладних за №вид-970541 від 16.10.2015, № вид-970558 від 16.10.2015, № вид-9701883 від 20.10.2015, № вид-972060 від 20.10.2015, № вид-964531 від 08.10.2015, № вид-964617 від 08.10.2015, № вид-964621 від 08.10.2015, № вид-966674 від 12.10.2015, № вид-966674 від 12.10.2015, № вид-966922 від 12.10.2015, № вид-977515 від 26.10.2015, № вид-977304 від 26.10.2015, № вид-978540 від 27.10.2015, № вид-978622 від 27.10.2015, № рах-981068 від 29.10.2015, № рах-981244 від 29.10.2015, № рах-981852 від 30.10.2015, № ГФС-002270 від 03.11.2015, № ГФС-004537 від 05.11.2015, №ГФС~00453 8 від 05.11.2015, № ГФС-008247 від 10.11.2015, № ГФС~010439 від 12.11.2015, № ГФС-010438 від 12.11.2015, № ГФС-010437 від 12.11.2015, № ГФС-013712 від 17.11.2015, № ГФС-013866 від 17.11.2015, № ГФС-013 869 від 17.11.2015, № ГФС-020628 від 25.11.2015, № ГФС-020876 від 25.11.2015, № ГФС-022313 від 26.11.2015, № ГФС-022314 від 26.11.2015.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини у даній справі виникли між сторонами як суб'єктами господарювання внаслідок здійснення ними господарських операцій, за змістом яких позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Галафарм", Київська область, м. Вишневе у період з 08.10.2015 по 10.03.2016 здійснив поставку товару, а саме: лікарських засобів та продукції інших товарних груп, відповідачеві - фізичної особи - підприємця Шпанюк Олени Альбертівни, АДРЕСА_1 за узгодженими сторонами та скріпленими підписами та печатками останніх видатковими накладними № вид-970541 від 16.10.2015, № вид-970558 від 16.10.2015, № вид-9701883 від 20.10.2015, № вид-972060 від 20.10.2015, № вид-964531 від 08.10.2015, № вид-964617 від 08.10.2015, № вид-964621 від 08.10.2015, № вид-966674 від 12.10.2015, № вид-966674 від 12.10.2015, № вид-966922 від 12.10.2015, № вид-977515 від 26.10.2015, № вид-977304 від 26.10.2015, № вид-978540 від 27.10.2015, № вид-978622 від 27.10.2015, № рах-981068 від 29.10.2015, № рах-981244 від 29.10.2015, № рах-981852 від 30.10.2015, № ГФС-002270 від 03.11.2015, № ГФС-004537 від 05.11.2015, №ГФС~00453 8 від 05.11.2015, № ГФС-008247 від 10.11.2015, № ГФС~010439 від 12.11.2015, № ГФС-010438 від 12.11.2015, № ГФС-010437 від 12.11.2015, № ГФС-013712 від 17.11.2015, № ГФС-013866 від 17.11.2015, № ГФС-013 869 від 17.11.2015, № ГФС-020628 від 25.11.2015, № ГФС-020876 від 25.11.2015, № ГФС-022313 від 26.11.2015, № ГФС-022314 від 26.11.2015, № ГФС-053891 від 11.01.16; № ГФС-053852 від 11.01.16; № ГФР-058065 від 18.01.16; № ГФР-062191 від 18.01.16; № ГФР-064958 від 20.01.16; № ГФР-065894 від 20.01.16; № ГФР-069085 від 25.01.16; № ГФР-069991 від 25.01.16; № ГФР-070954 від 27.01.16; № ГФР-073410 від 28.01.16; № ГФР-073895 від 28.01.16; № ГФС-080501 від 04.02.16, № ГФС-081285 від 04.02.16, № ГФС-080987 від 04.02.16, № ГФС-080915 від 04.02.16, № ГФР-084795 від 09.02.16, № ГФС-084891 від 09.02.16, № ГФР-084979 від 09.02.16, № ГФС-085052 від 09.02.16, № ГФС-087350 від 11.02.16, № ГФС-087484 від 11.02.16, № ГФС-087514 від 11.02.16, № ГФС-091155 від 16.02.16, № ГФС-091244 від 16.02.16, № ГФС-094622 від 19.02.16, № ГФС-094261 від 19.02.16, № ГФС-094226 від 19.02.16, № ГФС-098350 від 24.02.16, № ГФС-098431 від 24.02.16, № ГФС-098624 від 24.02.16, № ГФС-098706 від 24.02.16, № ГФС-102430 від 29.02.16, № ГФС-102492 від 29.02.16, № ГФС-102493 від 29.02.16, № ГФС-102611 від 29.02.16, № ГФС-110065 від 10.03.16, чим допустив заборгованість у сумі 109 713, 80 грн. в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладній, на загальну суму 605913,80грн., яка відповідачем оплачена частково в сумі 496200,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Таким чином, відповідач допустив заборгованість перед позивачем, яка станом на момент подачі позову складає суму 109713,80грн.

З огляду на наявність боргу, та з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відтак, позивач стверджує, що на день звернення з позовом вказана сума боргу відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим, просить суд стягнути вказану суму з відповідача в примусовому порядку.

Оцінюючи матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.1 та ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин, відповідно до ст. 11 ЦК України, згідно з якою цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли права та обов'язки з правочину, укладеного в усній формі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення на дванадцять місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами, суд зазначає наступне.

Так, п. 1 частини 1 статті 239 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно п. 9.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення (зі змінами) господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання, - конкретні терміни їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Отже, господарський суд, беручи до уваги перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, вбачає поважні причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, та, вважає доцільним розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/638/17 рівними частинами на дванадцять місяців.

У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, на підставі досліджених у судових засіданнях доказів, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог та про їх задоволення в повному обсязі розстрочивши його виконання рівними частинами на дванадцять місяців.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1645,72грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Шпанюк Олени Альбертівни, (90351, АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (08132, м. Вишневе Київської області, вул. Київська, буд. 6, код ЄДРПОУ 30886474) суму 109713,80 грн. (Сто дев'ять тисяч сімсот тринадцять грн. 80 коп.) заборгованості за поставлений товар, а також суму 1645,75 грн. (Одну тисячу шістсот сорок п'ять грн. 75 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами таким чином:

січень 2018 року - 9142,82грн. та 1645,75 грн. судового збору;

лютий 2018 року - 9142,82грн.;

березень 2018 року - 9142,82грн.;

квітень 2018 року - 9142,82грн.;

травень 2018 року - 9142,82грн.;

червень 2018 року - 9142,82грн.;

липень 2018 року - 9142,82грн.;

серпень 2018 року - 9142,82грн.;

вересень 2018 року - 9142,82грн.;

жовтень 2018 року - 9142,82грн.;

листопад 2018 року - 9142,82грн.;

грудень 2018 року - 9142,82грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.12.2017.

Суддя О.Ф. Ремецькі