Рішення № 71344518, 14.12.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2017 Справа №905/2437/17

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191193, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К, м.Дружківка Донецької області, ЄДРПОУ 32276975,

про зобов'язання повернути майно, -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.12.2017р. по 17:00 год. 14.12.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Єнакієвський металургійний завод, м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 17.10.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К, м.Дружківка Донецької області, про зобовязання повернути товарно матеріальні цінності, які були передані на зберігання за договором про надання послуг №15001156 від 22.07.2015р. загальною кількістю 349 найменувань на загальну суму 25858826,06 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2437/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 24.10.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2437/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання із відповідачем договору про надання послуг №15001156 від 22.07.2015р., передання за ним останньому на зберігання товарно-матеріальні цінності, які не повернуто у повному обсязі позивачу на його вимогу, внаслідок чого виникли підстави для звернення до суду з даним позовом.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.11, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 631, 936, 938, 949 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 33, 34, 35, 43, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 15, 64, 67, 84 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом представленого відповідачем відзиву №б/н від 24.11.2017р. останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, свідчить про те, що ним надано позивачу послуги на суму 2069736,74 грн. за договором №15001156 від 22.07.2015р., яка досі не сплачена ним; зазначено, що між сторонами укладено договори: №14000259 від 01.03.2014р. про надання послуг, за яким не оплачено послуги на суму 586231,03 грн., №16000054 від 01.01.2016р. на виконання робіт, за яким не оплачено послуги на суму 628028,68 грн., №14000916 від 01.01.2015р. на виконання робіт, за яким не оплачено послуги на суму 6684827,41 грн., №16000795 від 04.07.2016р. про надання послуг, за яким не оплачено послуги на суму 288267,20 грн., №16000818 від 08.08.2016р. на виконання робіт, за яким не оплачено послуги на суму 44790,24 грн., №15001757 від 28.10.2015р. на виконання робіт, за яким не оплачено послуги на суму 110727,18 грн., №16000091 від 20.01.2016р. про надання послуг, за яким не оплачено послуги на суму 265703,25 грн., а разом 10678311,73грн.; зауважено, що оскільки відповідач є кредитором позивача, у звязку з невиконанням останнім умов означених договорів в частині оплати наданих послуг, відповідач правомірно притримує товарно-матеріальні цінності, які є власністю ПрАТ Єнакієвський металургійний завод до повного виконання останнім своїх зобовязань перед ТОВ Мединський і К.

Позивач у письмових поясненнях №б/н б/д зазначає, що відповідно до ст.594 Цивільного кодексу України кредитор набуває право на притримання лише тієї речі, якою він володіє правомірно і яка належить боржникові за невиконаним зобовязанням, а не за іншим зобовязанням, з яким така річ не повязана; вказано, що за змістом ст.577 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязань вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним; між сторонами по справі відсутній укладений у письмовій формі договір забезпечення виконання зобовязання шляхом притримання по договору №15001156 від 22.07.2015р., а також відсутні внесення доповнень до цього договору у вигляді застереження про притримання майна; наведено практику Вищого господарського суду України; стверджує, що відповідач неправомірно притримує товарно-матеріальні цінності.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні; свідчив про те, що договора купівлі продажу, на які посилається відповідач, не стосуються договору №15001156 від 22.07.2015р. про надання послуг та зобовязань за ним, та не можуть враховуватись при розгляді даних позовних вимог; посилався на те, що у світлі приписів ст.546, 547 Цивільного кодексу України притримання повинно бути оформлено у письмовій формі, недотримання якої має наслідком нікчемність правочину; зауважив на відсутності будь яких документів (договорів, додаткових угод тощо), які передбачають притримання у межах правовідносин, що виникли на підставі договору №15001156 від 22.07.2015р. про надання послуг; зазначив, що у звязку із захопленням адміністративної будівлі де зберігалась первинна документація на території проведення антитерористичної операції, а також у звязку з хакерською атакою, немає доступу до первинної документації, з якої можна встановити дійсність тверджень відповідача щодо наявності заборгованості більш, ніж 2000000,00 грн.; вказав, що в усній бесіді з бухгалтером підприємства останній зазначив, що розмір заборгованості визначений відповідачем не відповідає дійсності, але вона є наявною; пояснив, що відповідач продовжує виставляти рахунки, хоча строк дії договору №15001156 від 22.07.2015р. про надання послуг вже закінчився; зауважив, що позивачем за результатами господарських операцій за означеним договором податкові накладні не отримано; представив суду додаткові пояснення б/н б/д, до яких додано копію листа Прокуратури Донецької області №04/2/5 285 17 (2598) від 31.10.2017р. на адресу виконуючого обовязки генерального директора ПрАТ Єнакієвський металургійний завод.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі; стверджує про наявність заборгованості позивача у значних розмірах перед відповідачем за договором №15001156 від 22.07.2015р. про надання послуг, іншими договорами про надання послуг, купівлі продажу, укладеними між сторонами, про наявність достатніх правових підстав для притримання спірного майна у розумінні приписів ст.594 Цивільного кодексу України; з доводами позивача не погоджується, наполягає на наявності заборгованості та праві притримання в силу приписів ст.594 Цивільного кодексу України; звернув увагу суду на те, що під час переговорів у телефонному режимі з позивачем неодноразово йшла мова про те, щоб останній розрахувався за зобовязаннями перед відповідачем і майно буде повернуто.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Мединський і К (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством Єнакієвський металургійний завод (нині - Приватне акціонерне товариство Єнакієвський металургійний завод та далі - Замовник) укладено договір про надання послуг №15001156, згідно з умовами якого у порядку та на умовах, передбачених цим договором, Виконавець зобовязується за замовленням Замовника надати послуги по вивантаженню та завантаженню товарно-матеріальних цінностей Замовника, а також якщо виникне у Замовника необхідність послуги зберігання ТМЦ, а Замовник зобовязується оплатити надані послуги. Виконавець зобовязаний забезпечити схоронність, цілісність ТМЦ Замовника та повернути їх Замовнику до підписання акта здачі-приймання наданих послуг у стані, в якому ТМЦ були передані йому Замовником. Факт повернення ТМЦ Виконавцем фіксується сторонами у акті приймання-передавання наданих послуг у момент відвантаження вагону.

У випадку передачі Замовником Виконавцю майна, що необхідне для надання послуг, оформлюється акт передачі-приймання майна, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Виконавець зобовязаний забезпечити схоронність, цілісність майна Замовника та повернути його Замовнику до підписання акта здачі-приймання наданих послуг у стані, в якому майно було передано йому замовником. Факт повернення майна Виконавцем фіксується сторонами в акті здачі-прийманні наданих послуг. (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору у редакції додаткової угоди №4 від 28.02.2017р. послуги надаються Виконавцем до 31.03.2017р. включно.

Згідно п.3.1 (у редакції додаткової угоди №6 від 16.09.2016р. до договору) вартість послуг за цим договором визначається в національній валюті України, виходячи з цін, які встановлені сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який є невідємною частиною договору (додаток №1). Загальна вартість послуг за договором складає 9900000грн., в тому числі ПДВ 1650000,00 грн.

Здача-приймання наданих послуг оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п.4.1 договору).

Акти здачі-приймання наданих послуг складаються Виконавцем щотижня та надаються Замовнику для узгодження та підписання (п.4.2 договору).

За умов п.5.3 договору вартість послуг, наданих за цим договором, оплачується Замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг та отримання від Виконавця рахунку на оплату.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.03.2017р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.8.1 договору у редакції додаткової угоди №4 від 28.02.2017р. до договору).

Додатковою угодою №5 від 16.02.2015р. до договору №15001156 від 22.07.2015р. сторонами погоджено доповнення п.3.1 договору: вартість послуг з охорони вагонів на території станції Шпічкіно становить 89грн. без ПДВ за 1люд/год.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей №б/н від 05.12.2016р., №б/н від 13.12.2016р., №б/н від 16.12.2016р., №б/н від 26.12.2016р., №б/н від 27.12.2016р., №б/н від 23.01.2017р., №б/н від 24.01.2017р., №б/н від 25.01.2017р., №б/н від 26.01.2017р., №б/н від 01.02.2017р., №б/н від 02.02.2017р., №б/н від 03.02.2017р., №б/н від 07.02.2017р., №б/н від 08.02.2017р., №б/н від 09.02.2017р., №б/н від 10.02.2017р., №б/н від 13.02.2017р., №б/н від 14.02.2017р., №б/н від 15.02.2017р., №б/н від 16.02.2017р., №б/н від 17.02.2017р., №б/н від 20.02.2017р., №б/н від 21.02.2017р., №б/н від 22.02.2017р., №б/н від 23.02.2017р., №б/н від 24.02.2017р., №б/н від 27.02.2017р., №б/н від 28.02.2017р., №б/н від 02.03.2017р., №б/н від 03.03.2017р., №б/н від 09.03.2017р., що підписані сторонами.

Приписами ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ст.953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Позивач звернувся до відповідача з листом №б/н від 06.09.2017р., посилаючись на ст.ст.595, 942 Цивільного кодексу України, п.1.5 договору №15001156 від 22.07.2015р., із вимогою забезпечити доступ (не пізніше 18.09.2017р.) уповноваженим представникам Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод на склад, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Усурійська, 2, для проведення інвентаризації майна, що передано на зберігання, також просив направити уповноваженого підприємства відповідача для участі в інвентаризації та підписання акта.

Вимогою №б/н б/д щодо повернення майна, позивач просив відповідача, посилаючись на відсутність потреби Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод у послугах зі зберігання товарно-матеріальних цінностей, які було передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К, з огляду на закінчення строку дії договору, повернути майно, що було передано на зберігання відповідачу за умовами договору №15001156 від 22.07.2015р. упродовж 7 календарних днів від дати надсилання даної вимоги.

Листом №0066 від 22.09.2017р. відповідач відповів, що строк дії спірного договору закінчився у березні 2017р. та спірним договором не передбачено проведення будь-якої інвентаризації майна, переданого на зберігання, уповноваженим представникам Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод та забезпечення їх доступу на склад Виконавця, зауважив, що заборгованість позивача за надані послуги перед відповідачем за укладеними між ними договорами загалом становить суму 11442836,53 грн., враховуючи зазначене, а також те, що відбуваються судові провадження з іншими підприємствами холдингу позивача, запропоновано укласти мирову угоду та провести залік взаємних вимог і закрити заборгованості, після чого підприємство відповідача поверне продукцію.

За змістом ч.1-2 ст.594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з визначення поняття притримання та основних його положень, реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів:

- існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов'язання, яке забезпечується);

- законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов'язання щодо цієї речі знаходить в нього. Ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння;

- факт порушення боржником основного зобов'язання. Згідно із ч.1 ст.594 Цивільного кодексу України таке порушення полягає у невиконанні боржником у визначений строк зобов'язання щодо оплати притримуваної речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків. Відповідно, із аналізу вказаного положення випливає, що притриманням може забезпечуватись виконання лише грошового зобов'язання боржника. Поряд із цим, опираючись на положення ч.2 ст.594 Цивільного кодексу України, вбачається, що притриманням можуть забезпечуватись також і інші вимоги кредитора, які не є грошовими, і, відповідно, порушення боржника можуть мати інший характер.

Як свідчать матеріали справи, спірне майно, на поверненні якого наполягає позивач, знаходиться у відповідача на підставі договору про надання послуг №15001156 від 22.07.2015р., що визначає законність володіння останнього.

За умовами приведеного договору та у відповідності до ст.946 Цивільного кодексу України, передбачено оплатне зберігання речі, що визначає обов'язок позивача з плати за зберігання, як основне зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належаним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З представлених відповідачем документів, вбачається, зокрема, надання ним послуг позивачу за договором №15001156 від 22.07.2015р. на суму 1 389 208,91грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг за наведеним договором №ГОМК0000544 від 17.01.2017р. №ГОМК0000753, №ГОМК0000754, №ГОМК0000755, №ГОМК0000756, №ГОМК0000757, №ГОМК0000758 від 26.01.2017р., №ГОМК0001071, №ГОМК0001076, №ГОМК0001077, №ГОМК0001078, №ГОМК0001079 від 07.02.2017р., №ГОМК0001191, №ГОМК0001192, №ГОМК0001193, №ГОМК0001194, №ГОМК0001195, №ГОМК0001196, №ГОМК0001197, №ГОМК0001198, №ГОМК0001199, №ГОМК0001200, №ГОМК0001201, №ГОМК0001202, №ГОМК0001203, №ГОМК0001204, №ГОМК0001206, №ГОМК0001207, №ГОМК0001208, №ГОМК0001209, №ГОМК0001210, №ГОМК0001211, №ГОМК0001212, №ГОМК0001213, №ГОМК0001214, №ГОМК0001215, №ГОМК0001216, №ГОМК0001217, №ГОМК0001218, №ГОМК0001219, №ГОМК0001220, №ГОМК0001221, №ГОМК0001222, №ГОМК0001223, №ГОМК0001224, №ГОМК0001225, №ГОМК0001226, №ГОМК0001227, №ГОМК0001228, №ГОМК0001229, №ГОМК0001230, №ГОМК0001231, №ГОМК0001232, №ГОМК0001233, №ГОМК0001234, №ГОМК0001235, №ГОМК0001236, №ГОМК0001237, №ГОМК0001242, №ГОМК0001243, №ГОМК0001244, №ГОМК0001245, №ГОМК0001246, №ГОМК0001249, №ГОМК0001250, №ГОМК0001251, №ГОМК0001252, №ГОМК0001257, №ГОМК0001258, №ГОМК0001259, №ГОМК0001261, №ГОМК0001263, №ГОМК0001265, №ГОМК0001313, №ГОМК0001314, №ГОМК0001315, №ГОМК0001316, №ГОМК0001317, №ГОМК0001361, №ГОМК0001362 від 13.02.2017р., №ГОМК0001451, №ГОМК0001452, №ГОМК0001453, №ГОМК0001454, №ГОМК0001455, №ГОМК0001479, №ГОМК0001480, №ГОМК0001488, №ГОМК0001489, №ГОМК0001490, №ГОМК0001491, №ГОМК0001492, №ГОМК0001493, №ГОМК0001494, №ГОМК0001495, №ГОМК0001496, №ГОМК0001497, №ГОМК0001498, №ГОМК0001499, №ГОМК0001500, №ГОМК0001510, №ГОМК0001512, №ГОМК0001513, №ГОМК0001514, №ГОМК0001515, №ГОМК0001516, №ГОМК0001517, №ГОМК0001518 від 20.02.2017р., №ГОМК0001706 від 28.02.2017р., №ГОМК0001914 від 10.03.2017р., №ГОМК0002145, №ГОМК0002146, №ГОМК0002147, №ГОМК0002148, №ГОМК0002149, №ГОМК0002150, №ГОМК0002152, №ГОМК0002153, №ГОМК0002154, №ГОМК0002155, №ГОМК0002156, №ГОМК0002157, №ГОМК0002158, №ГОМК0002160, №ГОМК0002161, №ГОМК0002162, №ГОМК0002163, №ГОМК0002164, №ГОМК0002165, №ГОМК0002166, №ГОМК0002168, №ГОМК0002169, №ГОМК0002170, №ГОМК0002172, №ГОМК0002173, №ГОМК0002174, №ГОМК0002175 від 14.03.2017р., №ГОМК0001952, №ГОМК0002052 від 15.03.2017р.

Згідно даних, що містить оборотньо-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.11.2016р. по 17.11.2017р. за позивачем рахується заборгованість за договором №15001156 від 22.07.2015р. у розмірі 2 854 075,94грн.

Доказів, що спростовують дане суду не представлено.

Позивач проти факту наявності заборгованості за договором не заперечує, виходячи з його пояснень, не підтверджує визначений відповідачем розмір боргу.

Отже, з викладених обставин слідує, що відповідач у спірних правовідносинах виступає кредитором, а позивач є боржником, між ними існують господарсько-правові відносини, на підставі яких спірне майно знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" з відома Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод".

Так, має місце порушення боржником (позивачем) зобов'язання з оплати послуг зберігання речей, що є предметом даного спору, і таке порушення відбулось на час знаходження майна у відповідача.

Стаття 595 Цивільного кодексу України визначає обов'язки кредитора, який притримує річ у себе та відносить до них негайне повідомлення боржника про притримання речі у себе; відповідальність за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує у себе, якщо втрата, псування або пошкодження стались з його вини; кредитор не має права користуватись річчю, яку він притримує у себе.

Беручи до уваги посиланння позивача у листі №б/н від 06.09.2017р. адресованому відповідачу на ст.595 Цивільного кодексу України, Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" було обізнано про притримання кредитором майна, але доказів вчинення дій направлених на погашення наявної заборгованості не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Так, дослідивши обставини справи та проаналізувавши зміст ст.594 Цивільного кодексу України, за наявності факту невиконання позивачем зобовязань перед відповідачем за договором №15001156 від 22.07.2015р., що стосуються означеного вище майна, законного володіння ним відповідачем, суд дійшов висновку, про існування підстав для притримання товарно-матеріальних цінностей, які передано за означеним договором, право на що надано в силу Закону, а саме ст.594 Цивільного кодексу України.

Твердження позивача стосовно того, що між сторонами по справі відсутній укладений у письмовій формі договір забезпечення виконання зобовязання шляхом притримання по договору №15001156 від 22.07.2015р., як передбачено ст.547 Цивільного кодексу України, не беруться до уваги, оскільки у спірному випадку мова йдеться не про договірні відносини щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді притримання, а про право, яке існує в силу Закону, що обумовлено наявністю таких обставин:

- правомірне володіння річчю, що підлягає передачі боржникові;

- невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків на підставі договору про надання послуг №15001156 від 22.07.2015р., за яким передано майно та має місце порушення.

Оскільки на теперішній час не усунуто факт порушення боржником основного зобов'язання та існують обставини, передбачені ст.594 Цивільного кодексу України, суд, керуючись згаданою нормою матеріального права, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, м.Маріуполь Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К, м.Дружківка Донецької області, про зобовязання повернути товарно матеріальні цінності, які були передані на зберігання за договором про надання послуг №15001156 від 22.07.2015р. загальною кількістю 349 найменувань на загальну суму 25858826,06 грн., відмовити.

2. В судовому засіданні 14.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2017р.

Суддя О.В. Кротінова