Рішення № 71343206, 30.03.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4324/15-ц

Номер провадження 2/570/266/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Таргоній М.В.

при секретарі Беднарчук Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів про визнання недійсною зяви про відмову від обов'язкової частки у спадщині після смерті його батька ОСОБА_5, який помер 08.06.2012 р., посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заяви позивача від 28.09.2012 року та визнання права власності на спадкове майно - 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, .

В обгрунтування вимог в частині визнання недійсною вказаної заяви позивач вказує, що підписуючи оспорювану заяву він помилявся щодо природи такого правочину та його правових наслідків, оскільки одночасно - 28.09.2012 року в тій же нотаріальній конторі здійснювалося оформлення договору дарування ним (позивачем) на користь ОСОБА_2 1/3 частину тієї ж квартири АДРЕСА_1. Ввважав, що усі підписані ним документи (в т.ч. й зазначена заява) пов'язані із договором дарування, наміру відмовлятися від спадщини він не мав.

Також вказано, що спадкова справа заведена іншим нотаріусом в іншій нотаріальній конторі, звідки у жовтні 2015 року позивач отримав копію своєї заяви про відмову від спадщини. До того про таку заяву та свою відмову від спадщини він не знав.

Покликаючись на положення ст. 229 ЦК України, вказуючи про підписання вказаної заяви під впливом помилки, просив визнати таку заяву недійсною.

Із урахуванням наведених обставин, покликаючись на положення ст. 1241, ч. 3 ст.1268 ЦК України просив визнати за ним право власності на спадкове майно - 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_6 пред'явлені вимоги підтримали із підстав та обгрунтувань наведених в позовній заяві. Дали пояснення аналогічні викладеному у позові. Просили задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подано до суду клопотання за підписом її представника ОСОБА_7 про застосування строків позовної давності, просив відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За підписом його представника адвоката ОСОБА_8 подано до суду письмові заперечення проти позову. Вказано про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог. При оформленні оспорюваної заяви про відмову від спадщини дотримано вимог Закону, в т.ч. ст. 44 ЗУ "Про нотаріат". Просив відмовити в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні покликаючись на обгрунтування, наведені у письмових запереченнях, просив відмовитив позові.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заяви про розгляд справи у відсутності нотаріуса, про причини неявки, заперечення проти позову до суду не налійшли.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідка, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло виданого 28.01.1994 року Рівненським відгодівельним радгоспом, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_9 - по 1/3 частині кожному із них. Право власності на підставі вказаного свідоцтва було зареєстровано в Рівненському обласному БТІ за реєстр. № 1-33-33.

03.06.2010 року померла ОСОБА_9 - мати позивача ОСОБА_1 (а.с. 10) та відповідача ОСОБА_3

08.06.2012 року помер ОСОБА_5 (а.с. 9) - батько позивача ОСОБА_1 (а.с. 10) та відповідача ОСОБА_3 Згідно заповіту від 26.09.1999 року ОСОБА_5 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_3

08.10.2014 року державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - на 2/3 частини згаданої квартири АДРЕСА_1.

17.07.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарував належні йому на підставі згаданого свідоцтва про право на спадщину 2/3 частини зазначеної квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2

28.09.2012 року за реєстр. № 2638 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчено заяву ОСОБА_1, за змістом якої ОСОБА_1 не претендує на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5

28.09.2012 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарував належну йому 1/3 частину згаданої квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 (дружина позивача) пояснила, що договір дарування укладався, оскільки ОСОБА_1 за це мали бути надані гроші. Частину таких грошей було передано. На той час ОСОБА_1 хворів і мав потребу в коштах для лікування. Про те, що одночасно із договором дарування офрмлена заява про відмову від спадщини стало відомо у вересні-жовнті 2015 року.

Із довідки управління соціального захисту населення Рівненської РДА від 02.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у вказаному управлінні як інвалід з дитинства (а.с. 17) .

Згідно повідомлення державного нотаріуса Рівненської районної державної нотаріальної контори від 30.09.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про надходження від його імені заяви від 28.09.2012 року реєстр. № 2638 та додано копію такої заяви (а.с. 6).

Згідно положень ст. 626 ЦК України визначено поняття та види договорів.

До односторонніх правочинів можна віднести відмову від спадщини.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов’язків. На цих підставах виділяються правочини, вчинені під впливом помилки.

Відповідно до ст. 229 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об’єкта тощо. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину.

Суд вважає обгрунтованими доводи позивача щодо його помилки у правовій природі правочину (оспорюваної заяви) та наслідків такої заяви. Одночасно із підписанням вказаноїзаяви - 28.09.2012 року в тій же нотаріальній конторі здійснювалося оформлення договору дарування ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 1/3 частину тієї ж квартири АДРЕСА_1. Вказана оставина сторонами не оспорювалась та об'єктивно підтверджується із матеріалів справи. Із урахування таких обставин суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що на той час він вважав, що усі підписані ним документи (в т.ч. й зазначена заява) пов'язані із договором дарування, наміру відмовлятися від спадщини він не мав. Таку позицію позивача відповідачами не спростовано, належних доказів протиленому - не надано.

Також суд враховує, що згідно положень ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

В оспорюваній заяві вказано, що ОСОБА_1 не претендує на спадщину, при цьому не вказано про його відмову від спадщини. Зазначене формулювання волевиявлення ОСОБА_1, а також оформлення такої заяви не за місцем відкриття спадщини (хоча нотаріальні контори знаходяться в одному населеному пункті), на думку суду, також підтверджують доводи позивача про його помилку щодо правочину. Тому таку заяву слід визнати недійсною, згідно ст. 229 ЦК України.

Клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності не підлягає до задоволення як необгрунтоване, оскільки позивач ОСОБА_1 зазначив про отримання ним копії оспорюваної заяви в жовтні 2015 року. Суд враховує таке пяснення позивача, із урахуванням повідомлення державного нотаріуса Рівненської районної державної нотаріальної контори від 30.09.2015 року (а.с. 6-7). Відомості про отримання позивачем такої заяви раніше - не встановлені, докази в підтвердження таких обставин суду не надано.

В порядку ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки позивачем не пред'явлено вимогу про внесення змін та/або визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (згадану квартиру АДРЕСА_1), суд вважає вимогу про визнання права власності передчасною, а тому такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-11, 12, 60-61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 229, 626, 1273, 1300-1301 ЦК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині нерухомого майна - задовольнити частково.

Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2012 року реєстр. № 2638 про відмову від обов'язкової частки у спадщині після смерті його батька ОСОБА_5, який помер 08 червня 2012 р.

В задоволенні нших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Таргоній М.В.