Постанова № 71342235, 20.11.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9130/17

Провадження № 2-а/369/295/17

ПОСТАНОВА

іменем України

20.11.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції роти 9, батальйону 2 в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Інспектора Управління патрульної поліції роти 9, батальйону 2 в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови справі про адміністративне правопорушення.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що 13.08.2017р. приблизно о 17год. 20 хв. він, керуючи мопедом «ЮМО» д.н. НОМЕР_1, рухався по вулиці Чорновола після здійснення заправки паливом на АЗС «КЛО» (зі сторони м. Вишневе у бік села Крюковщина).

Даний ТЗ має двигун об’ємом до 50 м.куб., а відтак для його керуванням позивачу не потребувало отримувати додаткову категорію на права керування даним ТЗ, так як на момент отримання посвідчення водія у 2005 р., особам, які мають посвідчення вищої категорії маються право керувати таким ТЗ без зміни посвідчення на новий його зразок.

Зміна правил на право керування ТЗ категорії А-1 були внесені до ЗУ «Про дорожній рух» лише у 2011р. та постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. N 124, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 р.К 1029).

Виїхавши із АЗС та рухаючись у бік села Крюківщина, позивача зупинив працівник патрульної поліції в м. Києві ОСОБА_2, який перебуваючи не на підзвітній території, безпідставно зупинив позивача, і як здалось позивачу, відповідач перебував у неадекватному стані під впливом наркотичних засобів і згодом, після того як позивач відмовив у двосторонній домовленості щодо вирішення спору за певну винагороду, склав на позивача ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП.

Свої дії, відповідач обґрунтував це тим, що позивач буцімто керуючи ТЗ не мав захисного шолому та певну категорію на право керування ТЗ.

Намагаючись з’ясувати у відповідача про причини зупинки та на яких правових підставах дана особа ховаючись у кущах зупиняє на свій вибір ТЗ на території, яка не відноситься до зони патрулювання, відповідач пояснити не зміг так само як і його мова була нерозбірливою та містила тільки нецензурні висловлювання.

На думку позивача, відповідач склала відповідну ОСОБА_3 помилково внаслідок недостатнього досвіду та відсутності необхідних знань у галузі ПДР та норм права, які регулюють дорожній рух. Навіть у такому випадку, яке мало місце, відповідач міг формально винести усне попередження позивачу, як це визначено ст. 284 КУпАП.

Зважаючи на вищевикладене вважаю, що ОСОБА_3 серії АР за № 5236665 від 13.08.2017р. по справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушенням законів України та не є обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

На підставі вищевказаного просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР за №526665 від 13.08.2017р., складену інспектором ДПП ОСОБА_2 за відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

У судове засідання позивач не з»явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду направив заяву про слухання справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та не надіслав до суду письмових заперечень проти позову. Про час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості більш, як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу.

З матеріалів оскаржуваної постанови вбачається, що місце вчинення правопорушення, яке відмічено у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності зазначено нерозбірливим почерком і останнє встановити, з урахуванням ненадання письмових заперечень не представляється можливим.

З матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР за №526665 від 13.08.2017 рокуне зазначено, які докази свідчать про здійснення водієм ОСОБА_4 порушення правил дорожнього руху, а так само не зазначено наявність свідків правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що наявними матеріалами справи не стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і інспектором патрульної поліції ОСОБА_2 крім складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР за №526665 від 13.08.2017 року, яка не відобразили фактичні обставини і на погляд суду складені виключно на припущеннях працівника поліції, не було здійснено жодних дій направлених на встановлення інших фактичних даних на основі яких суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення про наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1.

Відповідно зміст постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР за №526665 від 13.08.2017 рокуне відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення і при її винесенні не було дотримано порядок розгляду та не з'ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова була винесена посадовою особою патрульної поліції інспектором Мищенко О.В. протиправно та підлягає скасуванню в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову повністю.

Керуючись ч.1 ст.158, ст. 159-163, 171-2 КАС України, суд,-

постановив:

Позов по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції роти 9, батальйону 2 в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови справі про адміністративне правопорушення від 13 серпня 2017 року – задовольнити.

ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 526665 від 13 серпня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_3 є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А.Я. Волчко