Постанова № 71341308, 27.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/12927/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Соколов О.М.

справа №757/66000/17-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Шкоріної О.І., Саліхова В.В.

за участю секретаря Амборської Д.І.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи -

ФОП «ОСОБА_4» LeBillionare ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, поданою представником ОСОБА_7,

та апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_12,

на ухвалу Печерського районного суду м.Києва, постановлену 09 листопада 2017 року в м.Києві суддею Соколовим О.М.

у справі за позовом ОСОБА_8 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», ОСОБА_6, ОСОБА_9, треті особи - фізична особа-підприємець «ОСОБА_4» LeBillionare, Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Менеджмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» про часткове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, припинення порушення прав на зареєстрований знак для товарів і послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом, у якому просила частково припинити дію свідоцтва на знак для товарів та послуг, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_9; зобов'язати ДП «Український інститут інтелектуальної власності» внести зміни в Державний реєстр свідоцтв України; заборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_9 використовувати у своїй господарській діяльності знак для товарів та послуг; зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за власний рахунок демонтувати та знищити вивіски зі знаком для товарів та послуг.

Позовну заяву подано до Печерського районного суду м.Києва за місцем знаходження ДП «Український інститут інтелектуальної власності».

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 09 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі посилається на те, що, починаючи з 18 травня 2017 року, питаннями правової охорони інтелектуальної власності займається Міністерство економічного розвитку, яке є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності. Зазначає, що до компетенції ДП «Український інститут інтелектуальної власності» не входить внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, відтак ця установа не може бути належним відповідачем.

Одночасно посилається на те, що вимоги до органу виконавчої влади мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Окрім того, не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_12 в інтересах ФОП ОСОБА_11 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, поданої ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6

19 грудня 2017 року Апеляційним судом м.Києва отримано відзив представника позивача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , у якому зазначається, що визначення особи відповідача є правом позивача, а також про відсутність вимог публічно-правового характеру, які підлягали б вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

26 грудня 2017 року Апеляційним судом м.Києва отримано пояснення представника позивача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу представника ОСОБА_12 в інтересах ФОП ОСОБА_11, в якому зазначається, що сам по собі факт неналежного визначення відповідача не може бути підставою відмови у відкритті провадження. Зазначає також, що юридичною адресою Міністерства економічного розвитку та торгівлі є м.Київ, вул. Грушевського,12/2, що знаходиться в територіальній юрисдикції Печерського районного суду м.Києва. Окрім того, вказує, що в даному випадку між сторонами наявний спір про право, тобто спір у сфері приватно-правових відносин, а не публічно-правових, відтак справа підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

27 грудня 2017 року Апеляційним судом м. Києва отримано письмові пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні без долучення будь-яких доказів.

В судовому засіданні представник третьої особи ФОП «ОСОБА_4» LeBillionare ОСОБА_12 доводи апеляційної скарги підтримала, вказавши на необхідність направлення справи на вирішення до окружного адміністративного суду.

Представники позивача, а також представник відповідача ДП "Український інститут інтелектуальної власності" проти задоволення апеляційних скарг заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_9 та їх представники, а також представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Менеджмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» в судове засідання не з'явились.

Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності осіб, що не з'явились в судове засідання, на підставі ст.372 ЦПК України, ураховуючи, що учасники цивільного процесу належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів справи убачається, що позов подано до суду першої інстанції 06 листопада 2017 року, відтак питання відкриття провадження у справі вирішувалось за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції 2004 року.

Доводи апеляційних скарг в тій частині, що до компетенції ДП «Український інститут інтелектуальної власності» не входить внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, відтак ця установа не може бути належним відповідачем та справа не підлягає розгляду за підсудністю в Печерському районному суді м.Києва, відхиляються колегією суддів з таких підстав.

Відповідно до ст.109 ЦПК України ( в редакції 2004 року ) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч.1 ст.113 ЦПК України ( в редакції 2004 року ) позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як убачається з матеріалів справи, позов пред'явлено до Печерського районного суду м.Києва за місцем знаходження ДП «Український інститут інтелектуальної власності» та до останнього заявлені вимоги про зобов'язання внести зміни в Державний реєстр свідоцтв України.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України ( в редакції 2004 року) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позовні вимоги - це визначений позивачем спосіб захисту його інтересів. Позивач на власний розсуд та ризик визначає їхній зміст та зазначає докази на їх підтвердження. В залежності від підтвердження цих вимог та переконливості доказів, суд ухвалює відповідне рішення.

Відповідачем є особа, яка, на думку позивача, має нести відповідальність, позивач самостійно визначає коло відповідачів за своїми вимогами, а суд при ухваленні рішення вирішує, чи повинна ця особа нести відповідальність.

За змістом ст. 33 ЦПК України ( в редакції 2004 року ) визначено порядок та підстави заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача.

Пленум Верховного Суду України вказує, що не допускається відмова у відкритті провадження чи залишення без руху у випадку пред'явлення позову до неналежного відповідача ( пункт 8 постанови Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2).

З огляду на наведене, доводи апеляційних скарг про порушення норм цивільного процесуального законодавства при вирішенні питання про відкриття провадження є помилковими, не ґрунтуються на нормах права, а встановлення особи, яка має відповідати у спірних матеріальних правовідносинах, здійснюється не на стадії відкриття провадження у справі, а в ході судового розгляду та має відповідні правові наслідки.

Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, який набув чинності після відкриття провадження у цій справі, питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача врегульовано статтею 51 цього Кодексу.

В частині доводів апеляційних скарг, що вимоги до органу виконавчої влади мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК України в редакції 2004 року ). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108-114 ЦПК України в редакції 2004 року ).

Оскарження ухвали про відкриття провадження у справі з підстав інших, ніж недотримання підсудності, не допускається (постанова Верховного Суду України у справі №6-2190цс15).

Вказуючи про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, особи, що подали апеляційні скарги, фактично посилаються на непідвідомчість цієї справи суду цивільної юрисдикції, проте оскарження ухвали про відкриття провадження з цих підстав не допускається, відтак колегія суддів не надає правову оцінку таким доводам. Проте, колегія зазначає, що встановлення судом підстав для розгляду справи за правилами іншого судочинства має правові наслідки, визначені пунктом 1 частини 1 ст. 255 ЦПК України у редакції Закону №2147- VІІІ від 3 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, та апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата виготовлення повного тексту постанови 28 грудня 2017 року.

Головуючий-суддя Н.В. Поліщук

Судді О.І. Шкоріна

В.В. Саліхов