Рішення № 71340712, 26.09.2017, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5790/17

Провадження № 2/727/1403/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу посилаючись на те, що 15 липня 2016 року помер ОСОБА_3 і після його смерті відкрилася спадщина.

До кола спадкового майна ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1 (колишня вул. Червоноармійська) м. Чернівці.

Вона з сім’єю померлого ОСОБА_3 познайомилася у 2010 році та перебувала у дружніх стосунках із його матір’ю ОСОБА_4.

У 2011 році ОСОБА_4 хворіла, у зв'язку з чим потребувала допомоги сторонньої особи та постійного догляду.

Враховуючи усі ці обставини, остання звернулася до неї з проханням допомагати їй по господарству, здійснювати догляд за нею, на що вона погодилася.

Відтак з 2011 року вона почала проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня вул. Червоноармійська) м. Чернівці.

ОСОБА_4 проживала разом із сином ОСОБА_3, з яким у неї також у 2010 році зав’язалися спочатку дружні стосунки, які згодом у 2011 році перейшли у сімейні.

З 2011 року до 15 липня 2016 року (день смерті ОСОБА_3) вони проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_2, зокрема: були пов’язані спільним побутом, тобто разом заробляли кошти, спільно вирішували усі витрати, спільно планували сімейний бюджет, спільно дбали про побут у квартирі, вона, як жінка піклувалася про його здоров’я та постійно контролювала його, як стаціонарне, так амбулаторне лікування, що в подальшому призвело до його повного одужання; мали взаємні права та обов’язки, що полягали у взаємній повазі та допомозі один одному у побутових речах, підтримували один одного в період хвороби, адже вона також хворіла, мали взаємні захоплення у книгах та фільмах, тощо.

Але враховуючи той факт, що у них була вікова різниця, вони їхні стосунки не особливо афішували, оскільки у неї було два почуття з однієї сторони вона комплексувала з приводу свого віку, а з іншої сторони їй з ОСОБА_3 було добре, вони поважали один одного, розуміли, підтримували. Саме з таких причин вони не зверталися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. Реєструвати шлюб вони не поспішали, оскільки вважали, що у цьому не було нагальної потреби.

15 липня 2016 року ОСОБА_3 помер і всі витрати стосовно організації поховання понесла вона самостійно.

За життя ОСОБА_3 володів 1/2 частки квартири, що знаходиться у АДРЕСА_3, та 1/2 частки квартири прийняв від своєї матері, як спадкове майна, за фактом свого проживання у вищевказаній квартирі на момент смерті.

Дана квартира перебувала у його власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.02.1996 року.

ОСОБА_3 за життя заповіт не склав.

Вважає, що оскільки у спадкодавця ОСОБА_3 відсутні інші спадкоємці, які заявили про себе, то вона має право, як спадкоємець четвертої черги на спадкування за законом, так як є особою, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

23.12.2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріаль­ного округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини в якості дружини спадкодавця, з яким проживала більше п’яти років без реєстрації шлюбу, однак нотаріус їй роз’яснив, що для прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину потрібно звернутися до суду для встановлення факту прожи­вання однією сім’єю із спадкодавцем.

Такі їхні сімейні стосунки не порушували права та інтереси інших осіб, а навпаки ОСОБА_3 пішло на користь їхнє спільне сімейне проживання, він став більш зібраний, організований, почав працювати, покинув свою не зовсім авторитетну компанію, з якою раніше міг інколи випивати, та був досить хорошим та уважним чоловіком.

А тому просила встановити факт проживання однією сім’єю (чоловіка) ОСОБА_3 та (жінки) ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по день його смерті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, доповнила, що ОСОБА_3 був не одружений. Вона здійснювала догляд за його матір’ю та жила постійно з ними з кінця 2010 року. Її мати, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в квартирі № 118 даного будинку, їй 91 рік. Квартира у ОСОБА_3 однокімнатна, там є два дивана, стіл, шафа, пару стільців, в кухні є ліжко. Вони з ОСОБА_3 спали на дивані біля дверей.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 (колишня вул. Червоноармійська) м. Чернівці належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 07.02.1996 року (а.с.18) та копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.19).

06 березня 2015 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.16).

15 липня 2016 року помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.17), і після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 (колишня вул. Червоноармійська) м. Чернівці, а саме: на 1/2 частки квартири, яка належала йому, та на 1/2 частки квартири, яку він прийняв від своєї матері, як спадкове майна, за фактом свого проживання у вищевказаній квартирі на момент її смерті.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з сім’єю померлого ОСОБА_3 познайомилася у 2010 році та перебувала у дружніх стосунках із його матір’ю ОСОБА_4, яка в 2011 році хворіла.

Згідно акту № 784 від 26.11.2016 року (а.с.12) позивачка ОСОБА_1 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстрації з 2011 року по 15.07.2016 року та здійснювала догляд за ОСОБА_4 по день її смерті та за ОСОБА_3 по день його смерті по 15.07.2016 року.

Однак обставини, які зазначені в акті, лише частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме в частині здійсненні догляду, а в частині постійного проживання не підтверджуються показами свідків.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 з січня 2015 року, однак з 2010 року він приходив до доньки раз в тиждень. Позивачку ОСОБА_1 бачив і вранці і ввечері. Вона трусила килимки, прала речі. Коли мешканці квартири № 99 його затопили і він до них спустився, то бачив як позивачка збирала воду. В кімнаті померлого ОСОБА_3 було два спальних місця. Йому не відомо, в якості кого позивачка була для ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила суду, що позивачка в квартирі № 99 по вул. Героїв Майдану м. Чернівці проживала з 2010 року. ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_4, яка померла в 2015 році. Позивачка постійно проживала з ОСОБА_3 до його смерті. Вони вдвох ходили на прогулянки, купували продукти, готували їжу та разом її їли, виводили ввечері котів. Вона до них заходила раз в тиждень. В кімнаті померлого ОСОБА_3 було три спальних місця – два дивани і ліжко.

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_7, оскільки, як вона сама зазначила, що приходила в квартиру № 99 один раз в тиждень, тому вона не може підтвердити факт, що дійсно позивачка постійно проживала в квартирі ОСОБА_3, тим більше, що мати позивачки, якій 91 рік, проживає в квартирі № 118 вказаного будинку і їй також потрібен догляд.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, а померлий ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, різниця у віці між ними становить майже 23 роки, що викликає сумнів у повноцінності подружніх стосунках між ними.

Відповідно до виписок з історії хвороби (а.с.20-25) вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово звертався за медичною допомогою в поліклінічне відділення КМУ «Міськтубдиспансер», перебував на диспансерному обліку та лікувався в Облтубдиспансері з 15.02.2012 року по 21.02.2012 року, також лікувався в КМУ «Міськтубдиспансер» з 15.03.2012 року по 12.12.2012 року, перебував на санаторному лікуванні в Обласному протитуберкульозному санаторії «Красноїльськ» з 24.06.2015 року по 21.08.2015 року, ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_3 при проходженні обстеження в Обласному медичному діагностичному центрі 30.05.2015 року та 02.06.2016 року була присутня з ОСОБА_3 на прийомі у дільничного фтизіатра, а також 24.06.2016 року супроводжувала ОСОБА_3 у Обласний протитуберкульозний санаторій «Красноїльськ». Дані виписки є доказом того, що позивачка здійснювала догляд за ОСОБА_3, однак не свідчать про існування між ними подружніх стосунків.

Суд вважає, що позивачкою не доведено та не надано належних доказів, які б з достовірністю підтверджували факт проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що вони були пов’язані спільним побутом, разом заробляли кошти, спільно вирішували усі витрати, спільно планували сімейний бюджет, спільно дбали про побут у квартирі, мали взаємні права та обов’язки.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 212-215, 234, 256-259 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 27.09.2017 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: