Рішення № 71340222, 03.11.2017, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/701/16-ц

провадження № 2/631/48/17

ряд. 26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2017 року

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Євсюковій О. В.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі міського типу ОСОБА_1 Харківської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_2, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – ОСОБА_3 «Про звернення стягнення на предмет застави»,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – ОСОБА_3 «Про звернення стягнення на предмет застави», мотивуючи свої вимоги тим, що 27.04.2007 року АКІБ «УкрСиибанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11147765000, відповідно до п.1.1 якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 69 700,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 351 985,00 гривень за курсом НБУ на дату укладення договору. В якості забезпечення за договором про надання споживчого кредиту № 11147765000 від 24.07.2007 року позичальник передав, а банк прийняв транспортний засіб - автомобіль марки LEXUS GX 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, про що свідчить договір застави транспортного засобу від 27.04.2007 року. Відповідно до п. 1.1. договору застави від 27.04.2007 року визначено, що за домовленістю сторін вартість застави складає 414 100,00 гривень. 20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу №17, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11147765000 від 27.04.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Отже, TOB «ФК «Довіра та гарантія» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_3 та прав нового Заставодержателя відносно предмету застави, а саме: замінено обтяжувала ПАТ «УкрСиббанк» на TOB «ФК «Довіра та гарантія». Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.11.2014 року задоволений позов ПАТ «УкрСиббанк» про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 599,35 доларів США. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.12.2015 року замінене стягувана ПАТ «УкрСиббанк» на TOB «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні з виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова. Згідно відповідей УПД ГУНП в Харківській області від 08.02.2016 року № 593/119/20/03 та від 25.02.2016 року № 947/119/2003 встановлено, що на адресу УДАІ ГУМВС у Харківській області та Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області надійшли підроблені документи виконавчого провадження з метою скасування розшуку з заставного автомобіля та перереєстрації його на іншу особу - ОСОБА_2 Просили звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб - автомобіль марки LEXUS GX 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом передачі у власність ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в рахунок погашення боргових зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту від 27.04.2007 року. Зобов’язати ОСОБА_2 передати ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» предмет застави зазначений автомобіль з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, просили стягнути на їх користь суму сплаченого судового збору у розмірі 6 211,50 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надали суду заяву, зареєстровану під вхідним № 6525/16-вх від 29.11.2016 року про розгляд справи без участі представника.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання судової повістки, приєднане до матеріалів справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або її розгляд за його відсутності не надавав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – ОСОБА_3 у судове засідання також не з’явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання судової повістки, приєднане до матеріалів справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або її розгляд за його відсутності не надавав.

Відповідно до приписів частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача свідчить її відповідна заява, зареєстрована за вхідним № 6525/16-вх від 29.11.2016 року й долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником позивача особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв’язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.

Повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази по справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Так, згідно договору про надання споживчого кредиту № 11147765000 від 27.04.2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в сумі 69 700,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 351 985,00 гривень за курсом НБУ на дату укладення договору /а. с. 6 – 8/.

Відповідно до договору застави транспортного засобу від 27.04.2007 року в якості забезпечення за договором про надання споживчого кредиту № 11147765000 від 24.07.2007 року ОСОБА_3 передав, а банк прийняв транспортний засіб - автомобіль марки LEXUS GX 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору застави, за домовленістю сторін вартість застави складає 414 100,00 гривень /а. с. 9 - 11/.

Відповідно до заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24.11.2014 року солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Стягнуто суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 599,35 доларів США /а. с. 12/.

20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу №17, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11147765000 від 27.04.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» /а. с. 13 - 15/.

Постановою державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 09.02.2015 року відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Стягнуто суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 599,35 доларів США /а. с. 16/.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.12.2015 року замінене стягувана ПАТ «УкрСиббанк» на TOB «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні з виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова /а. с. 17/.

Згідно відповідей УПД ГУНП в Харківській області від 08.02.2016 року № 593/119/20/03 та від 25.02.2016 року № 947/119/2003 встановлено, що на адресу УДАІ ГУМВС у Харківській області та Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області надійшли підроблені документи виконавчого провадження з метою скасування розшуку з заставного автомобіля та перереєстрації його на іншу особу - ОСОБА_2 та за автомобілем НОМЕР_4 /а. с. 18 - 19/.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами чинного Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Згідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 1054 Цивільного кодексу України передбачають, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на частину 1 статті 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України укладені між сторонами по справі договори є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, укладені договори є підставою виникнення між сторонами зобов’язань, тобто правовідносин, в яких одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку /стаття 509 Цивільного кодексу України/.

Згідно до положень частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок забезпечення виконання договірних зобов’язань регламентований нормами права, які містяться у главі 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Згідно статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпечувального обтяженням зобов'язання.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми права та надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На виконання вимог частини 5 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» додало документ, що підтверджує сплату судового збору, а саме: платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 6211,50 гривень /а. с. 4/.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” № 3674 - VІ від 08.07.2011 року.

Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана

юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із зазначеним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду у 2016 році.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2016 року встановлений в розмірі 1378 гривень відповідно до змісту статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” № 928-VIII від 25.12.2015 року.

Підпункт 1 та 10 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог – загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та можливість задоволення його позову повністю шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб - автомобіль марки LEXUS GX 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2 та стягнення суми сплаченого судового збору у розмірі: 414100 гривень (ціна позову) х 1,5 % / 100 = 6 211,50 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 509, 526, 546, 553 - 554, 611, 626, 629, 651, 652, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про судовий збір» № 3674 - VІ від 08.07.2011 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» № 928-VIII від 25.12.2015 року та статтями 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223-226, 292, 294 й 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_2, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – ОСОБА_3 «Про звернення стягнення на предмет застави» задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб - автомобіль марки LEXUS GX 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2 . шляхом передачі у власність ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» в рахунок погашення боргових зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту від 27.04.2007 року.

Зобов’язати ОСОБА_7 передати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» предмет застави автомобіль марки LEXUS GX 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_3 з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 6211,50 гривень (шість тисяч двісті одинадцять гривень 50 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп’ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко