Вирок № 71339508, 26.12.2017, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/575/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Вовк Л.В.

з участю секретаря - Солонецької Я.В.,

прокурора - Караванського Б.В.,

захисника-адвоката обвинуваченого - Бережного С.В.,

захисника-адвоката потерпілого - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12015220360000269 по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Вільшани Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, військовозобов'язаного, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, пенсіонера по інвалідності, який має базову загальну середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в :

20 травня 2015 року, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухаючись по вул.Центральна в с.Колонтаїв Краснокутського району Харківської області зі сторони смт.Краснокутськ Краснокутського району Харківської області в напрямку с.Кустурівка Краснокутського району Харківської області, зі швидкістю 80 км/год., діючи зі злочинною самовпевненістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та порушив вимоги п.п. 1.5, 2.9а, 12.4, 12.9б, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України згідно з якими:

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків...»;

- 2.9а «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп 'яніння...»;

- 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;

- 12.9б «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил»;

- 13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.»;

- 13.3 «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.», внаслідок чого під час здійснення маневру обгону, допустив зіткнення передньою правою частиною автомобіля зі скутером «Вайпер», під керуванням ОСОБА_3, що рухався попереду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій скутера «Вайпер» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: поперечного перелому в/г кістки в нижньому метафізі з дефектом частини кістки зі зміщенням, підвивиху таранної кістки, повного вивиху в суглобі в стопі, перелому основи ІІ та ІІІ плеснових кісток, вивиху передплюсневих кісток, садна на тулубі, садна на обличчі, забійних ран на волосяній частині голови, садна на правій верхній кінцівці, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 92-КК/16 від 13.01.2017 року, за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Порушення п.п. 1.5, 2.9 а, 12.4, 12.9 б, 13.1 та 13.3 Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 7949 від 10.10.2016 року, перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, не заперечував факту його вчинення при вищевикладених обставинах, пояснивши, що дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння та допустив наїзд на потерпілого. Цивільний позов в частині майнової шкоди визнав повністю, моральну -частково. Крім того, прохав застосувати до нього Закон України « Про амністію у 2016 році «, оскільки є інвалідом 3 групи.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах встановлених у ході судового розгляду та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого в обсязі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті, повністю доведена і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Визначаючи міру покарання для ОСОБА_4 суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Вивченням особи ОСОБА_4 судом встановлено, що він осудний, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога КЗОЗ РТМО «Дергачівська центральна районна лікарня» не перебуває, однак, з 31.08.2015 року перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом: органічний шизофреноподібний розлад, синдром деменції. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 462 від 15.06.2017 року, ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, обвинувачений перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи .

Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_4, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття в скоєному злочині.

Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_4, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд , призначаючи покарання для обвинуваченого враховує ступень тяжкості та характер вчиненого злочину, а саме грубе порушення обвинуваченим ОСОБА_4 правил дорожнього руху України, ставлення до вчиненого і його наслідків, характер тілесних ушкоджень спричинених потерпілому ОСОБА_3, внаслідок чого він потребував тривалого лікування та йому встановлена 3 група інвалідності.

Згідно роз'яснень, викладених у пунктах 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення.

Наведені обставини, відповідно до положень ст.65 КК України, дають суду підстави призначити обвинуваченому покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, і саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено ст.85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. № 1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, , органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п."г" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

З матеріалів кримінального провадження: пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 16.11.2016 р. вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 визнаний інвалідом 3 групи, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України.

Щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії обмежень, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_4, що застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосована.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_3 на суму 795986 грн. 63 коп., з них 45986 грн. 63 коп. матеріальної шкоди та 750000 грн. моральної, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди суд враховує надані ним фіскальні чеки на придбання ліків, згідно яких загальна вартість останніх становить 45986 грн. 63 коп..

У відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує величину її заподіяння, а саме те, що потерпілий ОСОБА_3 переніс моральні страждання, які проявилися в порушенні нормального укладу життя, фізичному та психологічному дискомфорті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. буде достатнім та реальним відшкодуванням завданих моральних страждань потерпілому, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, а також матеріального становища обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

По справі є витрати на проведення:

- судової транспортно-трасологічної експертизи № 6785 від 20.08.2015 року в сумі 615 грн. 00 коп.;

- судової дактилоскопічної експертизи № 31 від 01.07.2015 року в сумі 491 грн. 04 коп.;

- судової трасологічної експертизи № 32 від 02.07.2015 року в сумі 491 грн. 04 коп.;

- судової автотехнічної експертизи № 7949 від 10.10.2016 року в сумі 1762 грн. 00 коп.;

- судової транспортно-трасологічної експертизи № 7951 від 13.10.2016 року в сумі 5958 грн. 00 коп.;

- судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 7591/9988 від 30.09.2016 року в сумі 8048 грн. 50 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 20.05.2015 року на:

-мопед «Вайпер», який належить ОСОБА_3;

-автомобіль НОМЕР_2;

-передній бампер автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4;

-3 фрагменти кістки;

-частини фарби сріблястого кольору;

-уламки скла фар автомобіля;

-частину бамперу сріблястого кольору зі слідами зіткнення;

-посвідчення водія серії НОМЕР_6 від 11.09.2007 року на ім'я ОСОБА_4;

-технічний паспорт серії НОМЕР_7 від 11.07.2007 року на автомобіль НОМЕР_2 - підлягає скасуванню.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-375 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 2 ( два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 роки.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п.»г» ст.1 Закону України» Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривен, майнової шкоди в сумі 45 986 ( сорок п»ять тисяч дев»ятсот вісімдесят шість) грн. 63 грн. , а всього 145 986 ( сто сорок п»ять тисяч дев»ятсот вісімдесят шість ) грн. 63 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_3 - відмовити.

Речові докази:

- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, технічний паспорт на автомобіль НОМЕР_1 -повернути засудженому ОСОБА_4

2 відрізки липкої стрічки зі слідами пальців рук, які упаковані в паперовий конверт -зберігати в матеріалах кримінального провадження;

мопед «Вайпер» - повернути потерпілому ОСОБА_3;

уламок бамперу з д.н.з. НОМЕР_4 зі слідами речовини бурого кольору - знищити

автомобіль НОМЕР_1, частину бамперу зі слідами зіткнення сріблястого кольору, колесо автомобіля ВАЗ 21121, що знаходяться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області, - повернути засудженому ОСОБА_4

частини фарби сріблястого кольору, упаковані в паперовий конверт, 2 тампони з речовиною бурого кольору та 2 частини фарби з речовиною бурого кольору, упаковані в паперовий конверт - знищити;

відеореєстратор «Конвой», мобільний телефон «Нокіа С2-01» повернути засудженому.

частини кістки, уламки скла фар автомобіля, що знаходяться на зберіганні в камері схову Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області- знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на користь держави в сумі 17365 (сімнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 58 коп., які зарахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова.

Арешт, накладений на:

-мопед «Вайпер», який належить ОСОБА_3;

-автомобіль НОМЕР_2;

-передній бампер автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4;

-3 фрагменти кістки;

-частини фарби сріблястого кольору;

-уламки скла фар автомобіля;

-частину бамперу сріблястого кольору зі слідами зіткнення;

-посвідчення водія серії НОМЕР_6 від 11.09.2007 року на ім'я ОСОБА_4;

-технічний паспорт серії НОМЕР_7 від 11.07.2007 року на автомобіль НОМЕР_2 - скасувати.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Краснокутський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.