Рішення № 71339205, 27.12.2017, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/1118/17

Провадження № 2/611/467/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

секретаря - Сторчай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Барвінкового справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" (ПАТ КБ „Приватбанк") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у сумі 32146 грн. 90 коп., з них непогашеного кредиту в сумі 195 грн. 29 коп., відсотків за користування кредитом у сумі 25495 грн. 61 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4449 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 1507 грн. 00 коп., а також сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 1600 грн.00 коп.

Представник позивача у поданій до суду заяві позов підтримує, просить його задовольнити, справу розглянути за відсутності представника ПАТ КБ „Приватбанк" та у разі неприбуття в судове засідання відповідачки ухвалити заочне рішення, що суд вважає за можливе, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач позов визнала частково, в межах позовної давності, і прохає застосувати до вимог позивача позовну давність.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов такого.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2011 р. ОСОБА_1 і ПАТ КБ „Приватбанк" уклали кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою щомісячних платежів в строк до 25 числа наступного місяця 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн., а з 01.04.2014 року - 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору та ч. 1 статті 634 ЦК України договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів Банку, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Згідно п. 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1.2.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (а тому числі простроченого кредиту і овердрафту), оплати винагороди Банку.

Згідно п. 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим договором, Умовами і правилами, клієнт платить банку за кожним випадком порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожний день прострочки.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором за станом на 30.09.2017 року складає 32146 грн. 90 коп., з них непогашеного кредиту в сумі 195 грн. 29 коп., відсотків за користування кредитом у сумі 25495 грн. 61 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4449 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 1507 грн. 00 коп.

Розрахунок позивача відповідає укладеному між сторонами кредитному договору.

Разом з тим, щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1507 грн. 00 коп. - штрафу (процентна складова), суд зазначає таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Про викладене вище зазначив Верховний Суд України в правовій позиції, викладеній в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Відповідно до п п. 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим договором, Умовами і правилами, клієнт платить банку за кожним випадком порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожний день прострочки.

У той самий час, згідно з п. 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, при цьому позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання, тобто подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1507 грн. 00 коп. - штрафу (процентна складова) слід відмовити.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей у термін і в порядку, передбаченими договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 01 грудня 2017 року згідно накладній позивача № 0457600133939174.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Про викладене вище зазначив Верховний Суд України в правовій позиції, викладеній в постанові від 14 жовтня 2014 року у справі № 6-127цс14.

Аналогічні за змістом правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 12 листопада 2014 року № 6-167цс14, від 23 листопада 2016 року № 6-2104цс16.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач заявила клопотання про застосування позовної давності.

З врахуванням цього позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню в межах трирічного строку до моменту звернення до суду в сумі 24909 грн. 21 коп., а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею - в межах однорічного строку до моменту звернення до суду в сумі 1000 грн.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1299 грн. 26 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200 ч. 3, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 5, 526, 527, 530, 625, 1046, 1049, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Барвінкового Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 29 коп. - суму непогашеного кредиту, 24909 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 21 коп. - відсотків за користування кредитом, 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - заборгованості з пені та комісії за користування кредитом, 1299 (одну тисячу двісті дев'яносто дев'ять) грн. 26 коп. - сплаченого судового збору, всього 27403 (двадцять сім тисяч чотириста три) грн. 76 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Барвінківський районний суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Барвінківського районного суду О.М.Андросов