Постанова № 71338278, 21.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 405/1873/14-ц

№ провадження 22-ц/781/2022/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дуковський О. Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.03.2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа – підприємець ОСОБА_4, ТОВ «Київжитлосвіт» про звернення стягнення на іпотечне майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа – підприємець ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.05.2014 року залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, а ухвалою цього ж суду від 04.11.2014 року залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт».

Зі змінами та доповненнями до позовної заяви позивач просив визнати право публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на іпотеку нежитлової будівлі АА1аа1а2кр, загальною площею 1789,7 кв.м, що розташована у м. Кіровограді по провулку Центральному, 3/1, та належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року в сумі 20 646 904,49 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю АА1аа1а2кр, загальною площею 1 789, 7 кв. м, що розташована у м. Кіровограді по провулку Центральному, 3/1, та належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, виданих виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.; земельну ділянку, що знаходиться у м. Кіровограді по провулку Центральному, 3/1, загальною площею 758, 74 кв. м та належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22.02.2006 року серія КР № 049335.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.03.2017 року позов публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як незаконне і необгрунтоване та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 06.07.2016 року, в якій міститься висновок суду про те, що новоствореним об’єктом нерухомості вважається виключно об’єкт, створений без прив’язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто не є новоствореним об’єктом нерухомого майна вже існуючий об’єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами. Якщо об’єкт нерухомого майна створений з прив’язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, спірне майно є іпотечним. Зазначає, що суд першої інстанції незаконно застосував положення ст. 61 ЦПК України та ст.267 ЦК України, щодо вимог позивача до ОСОБА_3, оскільки предметом спору у іншій цивільній справі було звернення стягнення на іпотечне майно, а саме на житлову будівлю, 1/2 частку житлового будинку №3/1 по провулку Центральному, 3/1 у м. Кіровограді, загальною площею 1770,8 кв.м житловою площею 1049,4 кв. м і складається з АА1аа1а2 житловий будинок, цегла, земельна ділянка, загальною площею 758,74 кв.м. Відповідачі у свою чергу до банку не зверталися з заявою про надання їм згоди на реконструкцію предмета іпотеки, а позивач дізнався про зміну об’єкту нерухомості іпотеки лише в січні 2014 року після ухвалення про це рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (в редакції до 15.12.2017 року).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Даний висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та зроблено з дотримання норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та з дотриманням норм ЦПК України діючого на час ухвалення рішення у справі.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Родовід Банк» та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №48.1/05-КЛТ-08 (а.с. 8-10).

Вказаним договором встановлено мету, і порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 7 500 000, 00 грн., а додаткові угоди про видачу (надання) кредиту (траншу) до кредитного договору є невід’ємною його частиною.

Згідно додаткової угоди №1 від 29.02.2008 року до кредитного договору №48.1/05-КЛТ-08 від 28.02.2008 року (далі кредитний договір) банк надав позичальнику кредит ( транш ) в сумі 1 000 000, 00 грн. (а.с. 13).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 11.03.2008 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит ( транш ) в сумі 500 000, 00 грн. (а.с.14).

Додатковою угодою №3 від 12.05.2008 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит ( транш ) в сумі 500 000,00 грн. (а.с.15).

У відповідності до додаткової угоди №4 від 03.06.2008 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит ( транш ) в сумі 1 000 000, 00 грн. (а.с.16).

Згідно додаткової угоди №5 від 08.09.2008р. до кредитного договору банк надав позичальнику кредит ( транш ) у сумі 1 000 000,00 грн. (а.с.17).

Отримання позичальником сум траншів за вказаними додатковими угодами підтверджується виписками по особових рахунках фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (а. с. 34-67).

Відповідно до п.2.6 кредитного договору процентна ставка за користування кредитами за цим Договором встановлюється в розмірі 18% процентів річних і підлягає коригуванню в односторонньому порядку Банком при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 гривень 10 копійок за 1 долар США під час дії цього договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний звітний період, вказаний в п. 2.7.2. цього договору. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний звітний період.

Аналогічні умови закріплені у п.4 додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5 до кредитного договору №48.1/05-КЛТ-08 від 28.02.2008 року.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №6 від 21 жовтня 2008 року до кредитного договору №48.1/05-КЛТ-08 від 28.02.2008 року, сторони (ВАТ «Родовід Банк» та ФОП ОСОБА_4П.) дійшли згоди викласти п. 2.6 кредитного договору №48.1/05-КЛТ-08 від 28.02.2008 року в наступні редакції: «Процентна ставка за користування кредитними коштами за всіма траншами з 21 жовтня 2008 року встановлюється у розмірі 24% річних, відповідно до п. 3.1.6. кредитного договору». (а.с.18)

Пунктом 4.1 кредитного договору основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим Договором, сплати процентів та пені є іпотека житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Кіровоград, пров. Центральний, 3/1.

Відповідно до додаткової угоди № 7 до кредитного договору №48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року від 16 грудня 2008 року сторони (ВАТ «Родовід Банк» та ФОП ОСОБА_4П.) дійшли згоди викласти п.4.1 кредитного договору №48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року в наступній редакції: «Основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим договором, сплати процентів та пені є іпотека нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, пров. Центральний, 3/1» (а.с.19).

28.02.2008 року в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки №48.1/05-КЛТ-08. В даному договорі сторонами є іпотекодержатель – ВАТ «РодовідБанк» та іпотекодавці – ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Іпотекодавці для забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 перед іпотекодержателем за кредитним договором №48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року з додатковими угодами, передали в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме житловий будинок під номером 3/1, який знаходиться у м. Кіровограді по провулку Центральний, загальною площею 1770,8 кв. м., житловою площею 1049,4 кв. м., і складається з: АА1аа1а2- житловий будинок, цегла, який належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 25 грудня 2007 року (викладено на бланку САВ №351545 та САВ 351546); земельну ділянку, що знаходиться у м. Кіровограді по провулку Центральний, 3/1, загальною площею 758,74 кв. м., кадастровий номер 3510100000:29:269, цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ), яка належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР №035832, виданого Кіровоградською міською радою 22.02. 2006 року за №31 (а.с.20-24).

Відповідно до п.1.5 договору іпотеки іпотекодавці не мають права без письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки або передавати у наступну іпотеку (заставу) іншим особам, реєструвати інших осіб, передавати в спільну діяльність, оренду (найм), лізинг, управління, користування та будь-яким способом обтяжувати предмет іпотеки.

Згідно пункту 2.1.6 договору іпотеки у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником (позичальником) основного зобов’язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього Договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Позичальник - ФОП ОСОБА_4 за кредитним договором від 28.02. 2008 року свої зобов’язання належним чином не виконала, у зв’язку з чим утворилася заборгованість і станом на 10.09.2015 року складає 20 646 904,49 грн.

Відповідно до п.п.3.1.2 договору іпотеки іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом 30-ти календарних днів Боржником/Іпотекодавцями не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов’язання та/або умов цього Договору, яка надсилається Іпотекодавцям відповідно до п.2.4.1 цього Договору.

Згідно п.3.1.3 Іпотекодержатель має право на свій розсуд: застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки; звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається Іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилаються Іпотекодавцю у відповідності до п.2.4.1 договору іпотеки.

Майновим поручителям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 банком направлялись вимоги в яких повідомлялося про порушення позичальником умов кредитного договору, про наявність заборгованості за кредитним договором, необхідність її погашення, та повідомлено, що у випадку несвоєчасного та/або не у повному обсязі виконання вищезазначеної вимоги, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також звернути стягнення на майнові права майнових поручителів та майно, належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 27).

Пунктом 1.1.2 договору іпотеки передбачено, що всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення, роботи щодо реконструкції, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за цим договором.

У разі закінчення будівництва та одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предметіпотеки до закінчення терміну дії цього договору сторони вносять відповідні зміни до цього договору (п.1.1.4 договору).

ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно – 1/2 частину нежитлового приміщення по пров. Центральному, 3/1 в м. Кіровограді, зміни до договору іпотеки не вносились. Заяву державному виконавцю Банк про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок майна, що перебуває в іпотеці, - не подавав.

Судом першої інстанції було встановлено, що публічне акціонерне товариство «РодовідБанк» зверталося раніше в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ФОП ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2017 року у задоволенні позову відмовлено, вказане рішення набрало законної сили.

Також встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської №374 від 12.03.2008р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку, що розташований по провулку Центральний, 3/1 під торговельний центр.

Таким чином, предмет іпотеки фактично був змінений відповідачем та іншим співвласником нерухомого майна – ОСОБА_2, з житлового будинку на нежитлове приміщення.

Згідно п. 1.1.4. договору іпотеки, у разі закінчення будівництва та одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки до закінчення терміну дії цього договору, сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Відповідно до положень ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 5.2. договору іпотеки передбачено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення сторонами правочинів у формі додаткових угод до цього договору (крім випадків передбачених договором), які є невід’ємною частиною цього договору. Зміни і доповнення до договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідачем фактично створено нове нерухоме майно, оскільки був житловий будинок – стала нежитлова будівля, земельна ділянка була із цільовим призначенням під житлову забудову – стала комерційного призначення.

Змін до договору іпотеки від 28.02.2008 року щодо зміни предмету іпотеки, сторони не вносили, а отже за договором іпотеки в іпотеці перебуває нерухоме майно, якого не існує, а майно, що перебуває у фактичній власності відповідача, не є предметом іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами ЦПК України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.3 ст.61 ЦПК України, слід розуміти так, що учасники цивільного процесу не зобов’язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій цивільній справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом необґрунтовано застосовано норми ст. 61 ЦПК України є безпідставними, оскільки судовими рішеннями було встановлено, що раніше позивач звертався з аналогічним позовом і, що сторонами не вносились зміни до договору іпотеки, а тому в іпотеці перебуває нерухоме майно, якого не існує.

Дані факт не доказуються, оскільки встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Представник ОСОБА_2 просив застосувати позовну давність, мотивуючи тим, що Ленінським районним судом м. Кіровограда розглянуто справу за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3, третя особа ФОП ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно, при цьому, підстави позову по зазначеній справі із позовом у даній справі є ідентичними.

Судом першої інстанції було встановлено, що у задоволенні вище вказаного позову було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, хоча був поданий раніше ніж по цій справі (рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.09.2015 року).

Відповідно до положень ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст.257 ЦК України). Відповідно до ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Постановою «Про судове рішення в цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 Пленуму Верховного Суду України, якщо строк для звернення з заявою пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» є посилання на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року у справі №6-1213 цс16. Позивач вважає, що наявний спір є тотожними із спором по якому висловлена зазначена правова позиція. Але виходячи із досліджених судом у справі доказів вбачається, що передане в іпотеку майно змінилося не лише конструктивно із технічної точки зору, а поміняло правовий статус будівлі і наданої під забудову земельної ділянки. Правова позиція Верховного Суду України стосується підстав за яких правовий статус іпотечного майна не змінювався.

Таким чином, зазначений довод апеляційної скарги не змінює правового висновку і не дає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, а суд першої інстанції правильно дослідив обставини справи та докази у справі та дійшов правильного висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог позивача ПАТ «Родовід Банк», що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову без застосування позовної давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України (в редакції з 15.12.2017 року), судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.03.2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено – 27.12.2017 року.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Суддя: Л.М. Дьомич

Суддя: О.А. Письменний