Ухвала суду № 71338101, 28.12.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

провадження №: 4-с/398/88/17

УХВАЛА

Іменем України

"28" грудня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бугайченко Т.А., за участі секретаря Величко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрія справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову та бездіяльність державного виконавця, де заінтересованими особами є Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицію у Кіровоградській області, державний виконавець Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Креді ОСОБА_3", -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 28 березня 2016 року про стягнення з неї як боржника виконавчого збору; зобов'язати Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 398/1923/15-ц виданого Олександрійським міськрайонним судом 04 березня 2016 року.

Свої вимоги мотивує тим, що на примусовому виконанні Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебуває виданий Олександрійським міськрайонним судом 04 березня 2016 року виконавчий лист по справі № 398/1923/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_3» кредитної заборгованості у розмірі 5052.34 доларів США, пені у розмірі 1385 грн. 70 коп. та судового збору у розмірі 1081 грн. 25 коп. Про вказану обставину їй стало відомо наприкінці липня 2017 року, після списання коштів з відкритого на її ім'я рахунку, призначеного для отримання соціальних виплат по догляду за дитиною. Постанови ж про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала. Довідавшись про факт відкриття виконавчого провадження, її представник ОСОБА_4 27 липня 2017 року подав до Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. 31 липня 2017 року матеріали виконавчого провадження були надані представникові скаржника для ознайомлення та знімання фотокопій, після чого вона отримала інформацію про вчинені державними виконавцями дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, заява про відкриття виконавчого провадження подана стягувачем 16.03.2016 року. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Олександрійського МРУЮ ОСОБА_2 від 21 березня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виданого Олександрійським міськрайонним судом 04 березня 2016 року виконавчого листа по справі № 398/1923/15-ц; надано боржникові строк для добровільного виконання рішення суду до 27.03.2016р. 28 березня 2016 року державним виконавцем ВДВС Олександрійського МРУЮ ОСОБА_2 винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору. Вважає зазначену постанову незаконною, а виконавче провадження таким, що підлягає закінченню з огляду на самостійне повне виконання нею рішення суду . Як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового конверту, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника лише у квітні 2016 року, тобто за межами строку, встановленого виконавцем для добровільного виконання рішення, та була повернута на адресу ВДВС за закінченням терміну зберігання. Таким чином державний виконавець у порушення вимог Закону не пересвідчився в отриманні нею постанови про відкриття виконавчого провадження, свідомо позбавивши її таким чином можливості добровільно виконати судове рішення у встановлений строк. Крім того з оскаржуваної постанови вбачається, що боржника було зобов'язано добровільно виконати рішення суду у строк до 21.01.2015року., при тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена лише 21.03.2016р. Вважає, що примусового виконання виданого Олександрійським міськрайонним судом 04 березня 2016 року виконавчого листа по справі № 398/1923/15-ц не відбулося, оскільки вона, ОСОБА_1, не маючи інформації про факт передачі стягувачем виконавчого документа на виконання та про факт відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, здійснила самостійне повне погашення наявної перед банком заборгованості, що підтверджується довідкою ПАТ «Креді ОСОБА_3» № 13703/36-1403 від 20.10.2016р. та квитанцією № 1 від 16.09.2016 року. Вказані документи були долучені до матеріалів виконавчого провадження. Оскільки державний виконавець у день отримання ним підтвердження повного самостійного виконання боржником рішення суду зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, чого останнім не зроблено до цього часу, вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав з даною скаргою.

Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Бугайченко Т.А. від 17 жовтня 2017 року скаргу ОСОБА_1 було прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року до участі у справі в якості заінтересованої особи було залучено державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги за скаргою підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у скарзі.

Державний виконавець Тягній Р.В. та представник Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицію у Кіровоградській області в судове засідання не з»явились, від начальника відділу ДВС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а в подальшому подано клопотання про проведення судового розгляду скарги на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Представник ПАТ «Креді ОСОБА_5» в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд заслухавши пояснення представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали скарги та копії матеріалів виконавчого провадження, які наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про необхідність вимоги за скаргою задовольнити , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.03.2016 року до Олександрійського відділу ДВС надійшла заява представника ПАТ « Креді ОСОБА_3» про прийняття до виконання виконавчого листа виданого Олександрійським міськрайонним судом 04 березня 2016 року по справі № 398/1923/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_3» кредитної заборгованості у розмірі 5052.34 доларів США, пені у розмірі 1385 грн. 70 коп. та судового збору у розмірі 1081 грн. 25 коп (а.с. 30).

21.03.2016 року державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду до 27.03.2016 року (а.с. 31).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана до відома ОСОБА_1 зі зворотнім повідомленням лише 29.03.2016 року (а.с. 34). Зворотнє повідомлення повернулось до відділу ДВС 29.04.2016 року з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 32). Отже ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження не отримала та фактично , з врахуванням того, що вона була їй надіслана лише 29.03.2016 року, була позбавлена реальної можливості добровільно виконати боргові зобов»язання у строк встановлений державним виконавцем.

28.03.2016 року державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_2 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 505.23 доларів США та 246,69 грн (а.с. 33).

29.03.2016 року державним виконавцем Тягнієм Р.В. винесено постанову про арешт нерухомого майна боржника (а.с.35).

Відповідно довідки виданої ПАТ « Креді ОСОБА_3» , станом на 16.09.2016 року кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ « Креді ОСОБА_3» відсутня (а.с. 11). Вказана довідка надійшла до Олександрійського міськрайонного відділу ДВС 10 червня 2017 року (а.с. 27) .

04.05.2017 року старшим державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_6 , з метою виконання рішення суду, було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих на ім»я ОСОБА_1 рахунках (а.с. 44)

Пунктом 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції, чинній на час винесення даної ухвали), передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (справа № 6 – 2850 цс 15), предметом якої була скарга на дії державного виконавця, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Отже, з врахуванням зазначеного висновку скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 385 ЦПК України (у редакції чинній станом на дату подачі скарги до суду), скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

З матеріалів справи (а.с. 13) вбачається, що про оскаржувану постанову ОСОБА_1 дізналась 27.07.2017 року , а з даною скаргою до суду звернулась 07.08.2017 року, тобто в межах строку встановленого законом.

В Постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року №3-217гс14 викладена наступна правова позиція: положеннями ст.1 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 25 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом 3 робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій указує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в даному випадку були вчинені після винесення оскаржуваної постанови. Крім того, положеннями ч.3 ст.27 зазначеного закону передбачено, що в разі отримання документального підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Незаконні дії державного виконавця потягли за собою винесення ним незаконної постанов від 28 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, оскільки державним виконавцем на час її винесення не було вчинено жодних дій направлених на виконання рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження », виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження » передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження » ).

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини та зазначені норми закону, суд дійшов висновку, що державний виконавець створивши передумови для фактичного позбавлення можливості боржника добровільно виконати рішення суду у встановлені ним строки, володіючи інформацією про повне виконання боржником рішення суду, не виконав вимог передбачених п. 9 ч.1 ст. 39 та 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження », про наявність законних підстав для задоволення вимог за скаргою в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 260, 354, 450, 451 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Вимоги за скаргою ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 28 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 як боржника виконавчого збору.

Зобов'язати Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 398/1923/15-ц виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області 04 березня 2016 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28.12.2017 року.

Суддя Т.А.Бугайченко