Рішення № 71337125, 26.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6970/13-ц 22-ц/774/1/К/17

Справа №212/6970/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1/К/17 суддя Шум Л.І.

Категорія - 27(ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді : Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар : Гладиш К.І.

за участю: відповідача - ОСОБА_1

її представника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

Разом із тим, 28.11.2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, згідно з яким клієнт - ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступає фактору - ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 0308/0608/98-153 від 02.06.2008 року, укладеним між ВАТ "Сведбанк" (правонаступник - ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобов'язується надати відповідачу кредит у сумі 80000 дол. США, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, але позичальник належним чином своїх зобов'язань не виконує, чим порушує істотні умови кредитного договору, у результаті чого станом на 01.07.2013 р. утворилась заборгованість за кредитом - 74192,56 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 593021,13грн., заборгованість по відсотках- 35327,52 дол. США, що еквівалентно 282 372,87грн., пеня - 33 012,05 дол. США, що еквівалентно 263865,32 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 02 червня 2008 року ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 0308/0608/98-153-Z-1, відповідно до якого відповідач передала банку в іпотеку нежиле приміщення, яке знаходиться на 1 поверсі 4 поверхового будинку під номером приміщення 3 загальною площею 97,4 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

Враховуючи невиконання відповідачем основного зобов'язання за кредитним договром, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.06.2008 року, яка станом на 01.07.2013 року складає 1139 259,32 грн., а саме: за кредитом - 593021,13грн.; по відсотках - 282372,87грн.; пеня - 263865,32 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення, яке знаходиться на 1 поверсі 4 поверхового будинку під номером приміщення 3, загальною площею 97,4 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2015 року позовні вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення, яке знаходиться на 1 поверсі 4 поверхового будинку під номером приміщення 3 загальною площею 97,4 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності, на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0308/0608/98-153 від 02.06.2008 року, яка станом на 01.07.2013 року складає 1 139 259,32 грн., а саме: 593 021,13 грн. за кредитом; 282 372,87 грн. по відсоткам; 263 865,32 грн. пеня, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити ТОВ "Кредитні ініціативи" у задоволенні позовних вимог.

Зокрема вважає, що за договорами факторингу передаються права грошової вимоги, а не документи, що складають кредитну історію, яка є банківською таємницею. Під час укладення договору факторингу ПАТ "Сведбанк" проігнорував положення ЗУ "Про захист персональних даних" та ЗУ "Про банки та банківську діяльність", тому даний договір має визнаватись недійсним. Судом не враховано, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не має відповідних ліцензій на валютні операції. Крім того, 28.11.2012 року нотаріусом було посвідчено договір про передачу права за іпотечним договором, але згоди на укладення даного договору не було отримано сторонами ні від іпотекодержателя, ні від іпотекодавця.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання договорів факторингу недійсними.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 29 травня 2017 року справу передано новому складу колегії суддів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З метою недопущення порушення ст.6 Конвенції в частині розумного строку розгляду справи, з урахуванням часу перебування справи на розгляді в суді першої інстанції та зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ухвалою колегія суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року відновлено провадження у справі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника позивача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційноїскарги, наданих заперечень і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник -ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1, уклали Кредитний договір №0308/0608/98-153, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов даного кредитного договору, банк надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у сумі 80000 дол. США, зі строком повернення до 01 червня 2018 року та сплатою 13,5% річних ( а.с.29-37том 1).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 02 червня 2008 року ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0308/0608/98-153-Z-1, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку нежиле приміщення, яке знаходиться на 1 поверсі 4 поверхового будинку під номером приміщення 3 загальною площею 97,4 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності ( а.с.38-43 том.1)

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем відповідач ОСОБА_1 станом на 01.07.2013 р. має прострочену заборгованість: за кредитом - 74 192,56 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 593 021,13грн.; - по відсотках - 35 327,52дол. США, що еквівалентно 282 372,87грн., пеня - 33 012,05 дол. США, що еквівалентно 263 865,32 грн.( а.с. 49 том1).

Між ПАТ«Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» 28.11.2012 р. укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Разом із тим, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від № 0308/0608/98-153 від 02.06.2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 ( а.с.6-28 том 1).

Спір між сторонами виник з приводу виконання боржником ОСОБА_1 умов укладеного кредитного договору№0308/0608/98-153 від02 червня 2008 року, право вимоги за яким набув позивач ТОВ "Кредитні ініціативи".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що боржник ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, та дійшов висновку про наявність у позивача права звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, про те може в повному обсязі погодитися із порядком визнання початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно із умов матеріалів справи, п. 9.9 кредитного договору позивач та боржник дійшли згоди про те, що цей договір, вступає в силу з моменту його укладання та діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих неустойок, відшкодування банку збитків, завданих порушенням цього договору, та повного виконання позичальником усіх інших умов цього договору ( а.с.33 том 1).

Відповідно до положень статей 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст. 575 ЦК України, є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 02 червня 2008 року відповідач ОСОБА_1 згідно іпотечного договору № 0308/0608/98-153-Z-1, передала банку в іпотеку нежиле приміщення, загальною площею 97,4 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності ( а.с.38-43 том.1).

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у ТОВ "Кредитні ініціативи" відповідних ліцензій на здійснення валютних операціїне можуть бути взятими до уваги, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладений договір факторингу.

У свою чергу, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу.

Крім того, 28 листопада 2012 року, між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений нотаріально посвідчений договір про передачу прав за іпотечним договором.

Згідно із зазначеними угодами (договорами) відбулося відступлення на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в реєстрі позичальників та в переліку кредитних договорів, право на вимогу якої належить банку, в тому числі й за кредитним договором № №0308/0608/98-153 від 02 червня 2008 року, додатковими угодами до нього та договором іпотеки, які укладені із ОСОБА_1

На виконання пункту 2.4 договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, в якому зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається в момент укладення договору(ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 28 листопада 2012 року укладено договір про передачу прав за іпотечним договором.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідного дозволу (ліцензії) на відступлення прав вимоги (ст. 227 ЦК України) не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки така ліцензія для фактора не є обов'язковою.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо охорони Банківської таємниці, передавши ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» текст договору та данні позивача, колегія суддів вважає їх неприйнятними.

Відповідно до п. 9.8 укладеного Кредитного договору кожна зі сторін зобов'язується зберігати повну конфіденційність фінансової, комерційної інформації, отриманої від іншої сторони. Передача такої інформації третім особам, за винятком уповноважених організацій, можлива лише з письмової згоди обох сторін, а також у випадках передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 9.5 даного Кредитного договору Банк має повністю або частково перевести свої права та зобов'язання по цьому договору, а також угодам, пов'язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди Позичальника. ( а.с.32,33 том1)

Таким чином, укладення зазначеного договору факторингу відбувалося як на підставі умов кредитного договору, так і на підставі норм права, які регулюють спірні правовідносини, тобто на підставі Закону.

В зв'язку з чим і вказані обставини не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 5 вказаної статті передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст. ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пунктом 12.1 укладеного сторонами іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися за вибором Іпотекодержателя за рішенням суду ( а.с.39 том1).

Як роз'яснено в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищенаведені роз'яснення та зважаючи на те, що предметом іпотеки є нежиле приміщення на 1 поверсі 4 поверхового будинку, вартість якого сторони оцінили в у п.5 договору 124690,85 дол.США, що на день укладання договору становило 605000 грн., колегія суддів вважає, що допущене боржником порушення основного зобов'язання станом на 01 липня 2013 року у розмірі 109520,08 дол.США., щозавдає збитків іпотекодержателю, який не отримує коштів, на які розраховував, розмір заборгованості, допущеної відповідачем, є співмірним із вартістю заставленого майна.( а.с. 38 том1).

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку» судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд України сформулював у постанові від 13 травня 2015 року (справа № 6-63цс15), наданій заявницею для порівняння, та у постановах від 13 травня 2015 року (№ 6-53цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-495цс15 та 6-1193цс15), 27 травня 2015 року (№ 6-332цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 8 червня 2016 року (№ 6-1239цс16), 7 жовтня 2015 року (№ 6-1935цс15), 4 листопада 2015 року (№ 6-340цс15), який відповідно до ст.360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням зазначених правових висновків, колегія суддів вважає за необхідне визначити початкову ціну реалізації іпотечного майна у грошовому виразі на підставі п.5 Договру іпотки у розмірі узгодженому сторонами 124690,85 дол.США, що на день укладання договору становило 605000 грн.(а.с. 38 том.1).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» та звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, однак в резолютивній частині рішення суду не зазначив грошового вираження початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, тому на підстав положення п.1,2,3 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга ОСОБА_1 частковому задоволенню.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити другий абзац резолютивної частини рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2015 року, виклавши його зміст в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0308/0608/98-153 від 02.06.2008 року, яка станом на 01.07.2013 року становить 142532,13дол.США, що на дату звернення до суду із позовом у гривневому еквіваленті становить 1139259,32 грн., та складається із: заборгованості за кредитом - 74 192,56 дол. США, що за курсом НБУ на дату звернення до суду із позовом складає - 593021,13грн.; заборгованості по відсотках - 35 327,52дол. США, що еквівалентно 282 372,87грн., пеня - 33 012,05 дол. США, що еквівалентно 263865,32 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, яке знаходиться на 1 поверсі 4 поверхового будинку під номером приміщення 3 загальною площею 97,4 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності, на користь Товариства з обмеженною відповідальністю "Кредитні ініціативи", шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки узгодженої сторонами у п. 5 договору Іпотеки у розмірі 124690,85 дол.США, що на день укладання договору становило 605000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту.

Головуючий

Судді: