Рішення № 71336862, 26.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2749/17 22-ц/774/1986/К/17

Справа № 212/2749/17 Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1986/К/17 суддя Колочко О.В.

Категорія № 26 (І ) Доповідач Бондар Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Давиденка Андрія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу майже 20 років працював на різних посадах у ПАТ «Кривбасзалізрудком» в умовах гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів, що стало причиною виникнення у нього професійного захворювання та втрати 25% працездатності. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 16000 грн. без утримання податків з фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2017 року позов ОСОБА_4задоволено. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 16000 грн., а також - на користь держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом не взято до уваги, що позивач працював на інших підприємствах у шкідливих умовах виробничого середовища.

Позивач був обізнаний про шкідливі фактори на виробництві при прийнятті на роботу. Суд першої інстанції не дослідив відсутність причинно- наслідкового зв'язку між встановленим позивачу професійним захворюванням та моральною шкодою. Крім того, вважає, що судом не взято до уваги відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу. Судом не взято до уваги обов'язок Фонду соціального страхування виплатити позивачу моральну шкоду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював на різних посадах у ПАТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступника ВО «Кривбасруда» більше 20 років, зокрема з 24.06.1969 по 29.04.1971; з 15.08.1973 по 31.05.1975 - підземним бурильником 7-го розряду; з 01.06.1975 по 08.03.1982 підземним бурильником шпурів 5-го розряду; з 09.03.1982 по 31.10.1987 підземним бурильником 5-го розряду; з 01.11.1987 по 31.12.1987 прохідником 4-го розряду; з 01.01.1988 по 28.02.1988 прохідником 4-го розряду; з 01.03.1988 по 11.11.1991 прохідником 5-го розряду, що не оспорюється сторонами та підтверджується записами трудової книжки (а.с.4-6).

Актом розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_4 від 15 січня 1996 року проведеного АП «Акціонерне товариство «Славутич» фірма «Промбудматеріали №1» виявлено у позивача двосторонній кохлеарний неврит з легким зниженням слуху, та встановлено причину виникнення, роботу на шахті «Гвардійська» в РУ ім..Рози Люксембург в/о «Кривбасруда» в умовах шкідливого впливу виробничого шуму, який перевищував ГДР на 35-37дцб. (а.с.7-8).

Згідно копії довідки МСЕК №839 від 17.06.1996 року, ОСОБА_4 встановлено первинно 5% стійкої втрати професійної працездатності з професійного захворювання на термін з 10.06.1996 по 01.07.1998 (а.с.9).

Згідно копії довідки МСЕК серії 10ААА №072374 від 23.11.2011 ОСОБА_4 встановлено 10% втрати працездатності повторно з 21.11.2011 безстроково (а.с.10).

Як видно з довідки МСЕК Серії 10ААА №113121 від 21.01.2013 ОСОБА_4 встановлено 25% втрати працездатності з яких 20% первинно та 5% повторно за професійним захворюванням туговухість. Відсоток втрати працездатності встановлено з 21.01.2013 безстроково (а.с.11).

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її заподіяно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпеченнябезпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України занаявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно з Акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_4 хронічного професійного захворювання від 15 січня 1996 року, встановлено що позивач виконував роботи пов'язані з впливом шуму, який перевищував встановлені законодавством норми (а.с.8)

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком » про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Враховуючи, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням ОСОБА_4пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 17 червня 1996 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, норм законодавства, що діяло на час його встановлення.

Згідно Закону України «Про охорону праці», який набрав чинності 14.10.1992 року, ст.12 цього Закону було передбачено відшкодовувати моральну шкоду власником підприємства в разі заподіяння шкідливими та небезпечними умовами праці.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров'я, в зв'язку із виконанням ним трудових обов'язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993р. № 472, що діяли на час виникнення профзахворювання позивача, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

При цьому, ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував вказані роз'яснення Пленуму й виходячи з меж відшкодування моральної шкоди, встановлених ст. 440 - 1 ЦК України в редакції 1963 року та п. 11 Правил в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, визначив її у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати на час розгляду справи.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 3200 грн., отже визначений судом першої інстанції розмір стягнутої моральної шкоди у сумі 16000 грн. є мінімальним, виходячи з розрахунку ( 3200х5).

Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які є триваючими, та обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття дискомфорту.

Також, спростовуються й доводи відповідача ПАТ «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про втрату слуху позивача та не відновлення його здоров'я протягом тривалого проміжку часу. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, в нього встановлений стійкий больовий синдром, що позбавляє його вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром компенсації моральної шкоди який визначений судом першої інстанції з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції у мінімально визначеному законодавством розмірі., відповідає вимогам законності,справедливості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, на підставі ст. 375 ЦПК України, має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України колегіясуддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: