Ухвала суду № 71334055, 28.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Шляхтицький О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Димерлія О.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області внести зміни до наказу № 273-0 від 16.09.2005 року "Про звільнення ОСОБА_1О.", з подальшим звільненням за вислугою років у зв'язку з інвалідністю, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оформити відповідні накази по нарахуванню та виплаті грошових коштів за грошовим атестатом до пенсійного забезпечення.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року було залишено без руху, зі встановленням десятиденного строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у сумі 1600 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Димерлія О.О.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.

Зупинено провадження у справі №814/2038/17 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду.

Відповідно до частини 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

На підставі частини 8 статті 40 КАС Україні суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу вирішення питання про відвід розподілено на суддю Шляхтицького О.І.

Розглянувши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить передбачених законом підстав для її задоволення, оскільки заявником не надано та не зазначено будь-яких даних, що відповідно до статті 36 КАС України, є підставами для відводу.

З поданої апелянтом заяви про відвід вбачається, що заявник фактично посилається на безпідставне на його думку вимагання сплати судового збору у розмірі 1600 грн., а саме, зазначає про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Відповідно до вимог частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, щоб ці обставини були покладені в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Водночас в заяві апелянт не наводить жодних доводів, які б свідчили про помилковість розміру визначеного суддею судового збору. Відсутні також посилання на обставини, які б свідчили про звільнення апелянта від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні по справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначив, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими.

Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (див. Рішення ЄСПЛ у справі «Wettstein v. Switzerland § 43; та у справі «Micallef v. Malta], § 93).

Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], §§ 93):

- суб’єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб’єктивне ставлення судді у конкретній справі;

- також, відповідно до об’єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.

Застосовуючи суб’єктивний тест для перевірки даного критерію, суд, для прикладу, вважає за необхідне встановити, чи демонстрував суддя ворожість чи інший злий умисел, чи намагався отримати справи за особистими причинами (див. рішення ЕСПЛ у справі «ОСОБА_2 против Бельгии (De Cubber v. Belgium), пункт 25).

У матеріалах справи відсутні доказі та позивач не навів жодного прикладу щодо ворожості чи іншого злого умислу судді відносно сторін.

Справа розподілена судді відповідно до правил статі 15-1 КАС України з додержання принципу черговості та однакової кількості справ для кожного судді.

З приводу об’єктивного критерію суд зазначає про таке.

Об’єктивний тест стосується переважно ієрархічних та інших зв’язків між суддею та іншими особами у справі (див. справи ЕСПЛ «Meћnariж v. Croatia (Межнаріч проти Хорватії), § 36; Wettstein v. Switzerland (Ветштайн проти Швейцарії), § 47, що об’єктивно обґрунтовує сумніви щодо неупередженості суду, оскільки він не відповідає вимогам Конвенції відповідно до результатів об’єктивного тесту.

Заявником не доведено виконання суддею судової та консультативної функцій відносно однієї із сторін, та інших позасудових функцій в одній справі.

Не має у справі і даних, що суддя перебуває у прямій чи опосередкованій службовій, фінансовій, політичній тощо залежності від сторони у справі (справа «Сигурдсон проти Ісландії») .

Врахувавши наведене, суд вважає безпідставним посилання заявника на наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.

Суд вважає, що заявлена заява є необґрунтованою та базується лише на суб’єктивних припущеннях. А відтак, підстави для його задоволення відсутні.

Керуючись ст.40, 321 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Димерлія О.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І. Шляхтицький