Постанова № 71333629, 21.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 3 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі № 813/8444/13-а (ухвала постановлена у м.Львові судом у складі головуючого судді Потабенко В.А., повний текст ухвали виготовлено 01.11.2016) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10.06.2016 звернулася в суд із заявою, в якій просила стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на її користь середній заробіток за час невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 у справі № 813/8444/13-а в частині поновлення на посаді заступника начальника Жовківського районного управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області з 31.05.2007 за період з 21.03.2014 по 21.05.2016 включно в сумі 38937,81 грн. з урахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року заяву задоволено. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в розмірі 34202 гривні 84 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне територіальне управління юстиції у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні заяви відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 09.02.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 46422834. Проте, рішення суду виконане не було, наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі Державною виконавчою службою України, а в подальшому Міністерством юстиції України не видавався. Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» (яка набрала чинності 28.01.2015) передбачено ліквідацію Державної виконавчої служби України. Міністерство юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби в частині реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). У зв’язку із зазначеним вказані функції переходять до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вказує, що саме Державну виконавчу службу України, відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 зобов’язано поновити ОСОБА_1, правонаступником якої є Міністерство юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби. Тому, судом першої інстанції вказуючи на те, що існує суттєва затримка у виконанні рішення суду про поновлення на посаді та неподання доказів поважності такої затримки, не взято до уваги той факт, що обов’язок поновлення на посаді лежить на Департаменті Державної виконавчої служби.

При апеляційному розгляді позивач заперечила вимоги наведені в апеляційній скарзі та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Представник Головного територіального управління юстиції у Львівській області підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, позивача та представника відповідача 3, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Державну виконавчу службу України поновити ОСОБА_1 ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Жовківського районного управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області з 31.05.2007. В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1115,30 грн. постанову суду допущено до негайного виконання.

На виконання рішення суду позивачу було видано виконавчий лист № 813/8444/13-а від 22.01.2015 про зобов'язання Державної виконавчої служби України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Жовківського районного управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області з 31.05.2007.

09.02.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № ВП 46422834, однак станом на дату звернення позивача з даною заявою рішення суду не виконано.

Не погоджуючись із такою затримкою у виконанні вищевказаного рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки його виконання.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постановленої ухвали колегія суддів виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України (надалі - в редакції, на момент звернення із розглядуваною заявою) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною 4 статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

З урахуванням наведених вище норм колегія суддів вважає, що відповідач допустив протиправну затримку виконання судового рішення, що підлягало до негайного виконання та в такий спосіб порушив правопорядок і охоронювані КЗпП України права позивача, а тому права позивача повинні бути відновлені у передбачений ст. 236 КЗпП України спосіб - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як видно з матеріалів справи, станом на момент винесення даного наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді не було, відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що кінцевою датою періоду, за який заявнику слід виплатити середній заробіток слід вважати дату винесення ухвали, а саме 27.10.2016.

Відтак, періодом за котрий необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є період з 21.03.2014 (наступний день за датою поновлення позивача на посаді за рішенням суду) по 27.10.2016 (дата винесення ухвали).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив розмір середнього заробітку позивачу, який підлягає до стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області в користь заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі № 813/8444/13-а – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27.12.2017