Постанова № 71333582, 14.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 925/1788/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

За участі представників сторін:

від позивача: Сороколіта Є.М. - представник

від відповідача: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2017 року у справі № 925/1788/15 (суддя: Васянович А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до Коммунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомунерго» Черкаської міської ради

про стягнення 278 571 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області 31.10.2017 року у справі № 925/1788/15 скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задоволено частково.

Визнано незаконними дії ДВС щодо винесення 08 серпня 2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 50673453 постанови про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

Визнано недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 серпня 2017 року, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 50673453 про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

В решті задоволення скарги відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ПАТ НАК «Нафтогаз України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2017 року у справі № 925/1788/15 та прийняти нове рішення по справі, яким скаргу ПАТ НАК «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити в повному обсязі.

01.12.2017 від Шевченківського районного відділу ДВС надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій представник ДВС просиві відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

13.12.2017 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представники ВДВС та відповідач у судове засідання не з'явились, про причини неявки ВДВС суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи учасники процесу повідомлені належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представників ВДВС та відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2015 року позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - 87 096 грн. 15 коп. 3% річних, 191 475 грн. 53 коп. інфляційних втрат та 4 178 грн. 58 коп. витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2016 року рішення суду від 24 листопада 2015 року скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради 4 595 грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

16 березня 2016 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Черкаської області було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2016 року залишено без змін.

04 вересня 2017 року до Господарського суду Черкаської області від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просив суд:

1. визнати незаконними дії державної виконавчої служби щодо винесення 08 серпня 2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 50673453:

- постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 459 грн. 54 коп.;

- постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

2. визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 серпня 2017 року, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 50673453, про:

- стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 459 грн. 54 коп.;

- стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

Звертаючись зі скаргою на дії ВДВС позивач зазначив, що рішення з даної справи було виконано боржником самостійно, у зв'язку з чим державній виконавчій службі було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження.

Однак постанову про закінчення виконавчого провадження прийнято не було.

Проте, 08 серпня 2017 року державним виконавцем було прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 459 грн. 54 коп. та витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

Вищевказані постанови станом на 28 серпня 2017 року на адресу боржника не надходили.

Водночас боржник вважає, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Так боржник вказував, що оскільки жодних заходів примусового виконання рішення суду державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №50673453 не вчинялось, правові підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Відсутність оскаржуваних постанов в Автоматизованій системі виконавчого провадження свідчить про допущення державним виконавцем порушень визначених Законом України «Про виконавче провадження» порядку їх прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Водночас боржник зазначає, що судовий збір було сплачено самостійно, а не шляхом примусового стягнення коштів з боржника.

Жодних постанов, визначених ч.4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем в межах виконавчого провадження не приймалось, чим порушено порядок винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, скаржник просив суд визнати незаконними дії державної виконавчої служби щодо прийняття постанов від 08 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження та визнати вказані постанови недійсними.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що 31 березня 2016 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 595 грн. 44 коп. судового збору.

Боржнику було надано 7 денний строк для самостійного виконання рішення суду з моменту винесення (отримання) зазначеної вище постанови.

19 квітня 2017 року до державної виконавчої служби від боржника надійшла заява від 18 квітня 2017 року про перерахування 4 595 грн. 44 коп. на рахунок стягувача, що підтверджується платіжним дорученням від 06 квітня 2017 року.

В зв'язку з чим боржник вказав, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

08 серпня 2017 року було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 459 грн. 54 коп. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 300 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону станом на час відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно п.6 та п.7. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності 05 жовтня 2016 року) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1 та 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2017 року) визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржником судове рішення не було виконано добровільно у визначений державним виконавцем 7 денний строк.

З 05 квітня 2015 року в ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV, (що був чинний станом на момент відкриття виконавчого провадження) було внесено зміни стосовно того, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Рішення суду було виконано майже через рік після відкриття виконавчого провадження, і як вже зазначалося вище, встановлений Законом №606-ХІV строк для добровільного його виконання боржник порушив, а тому свідомо допускав настання несприятливих наслідків для себе, які були передбачені імперативною нормою чинного на той час Закону.

Що стосується оскарження постанови від 08 серпня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження слід зазначити наступне:

Згідно ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» до видів витрат виконавчого провадження відносяться:

виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку;

послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;

банківські послуги при операціях з іноземною валютою;

сплата судового збору;

плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України N 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;

інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Водночас, постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження не містить переліку видів витрат виконавчого провадження здійсненних при виконанні рішення суду.

В постанові лише вказано, що понесено витрати виконавчого провадження.

Складу вказаних витрат орган ДВС не обґрунтував і на стадії оскарження прийнятих ним рішень, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виконавчою службою не було доведено суду належними доказами тієї обставини, що під час примусового виконання судового рішення зі справи органом ДВС було понесено витрат на суму 300 грн. 00 коп.

Таким чином постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому скарга в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2017 по справі № 925/1788/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1788/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко