Постанова № 71333529, 20.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду, 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26 від 07.11.2017, повний текст складено 13.11.17 по справі № 816/1585/17

за позовом Полтавського обласного центру зайнятості

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області , Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавський обласний центр зайнятості, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн;

- зобов’язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібну Юлію Анатоліївну скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанови державного виконавця від 27.06.2017 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн, прийняті у межах виконавчого провадження №40466245, оскаржені Полтавським обласним центром зайнятості до суду, судом відкрито провадження в адміністративній справі №816/1185/17, а тому державним виконавцем передчасно та без достатніх на те підстав відкриті виконавчі провадження з їх примусового виконання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного центру зайнятості до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, не з’явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало виконавче провадження №40466245 з примусового виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 у справі №816/2296/13-а про зобов'язання Полтавського обласного центру зайнятості виплатити ОСОБА_3 компенсацію за невикористані в 2011 році дні відпустки.

У межах даного виконавчого провадження державним виконавцем 27.06.2017 прийняті постанови:

про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин у розмірі 10200,00 грн;

про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн;

про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 102,00 грн.

Державним виконавцем 27.06.2017 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40466245 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника).

На підставі згаданих вище постанов від 27.06.2017 державним виконавцем 05.09.2017 відкриті виконавчі провадження:

№54622805 з виконання постанови від 27.06.2017 №40466245 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн;

№54623031 з виконання постанови від 27.06.2017 №40466245 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн;

№54623182 з виконання постанови від 27.06.2017 №40466245 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Не погодившись з діями державного виконавця щодо прийняття постанов про відкриття зазначених виконавчих проваджень, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною першою статті 5 згаданого Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу IX цієї Інструкції, при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

З матеріалів справи вбачається, що постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн, а також стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн прийняті в межах виконавчого провадження №40466245, що стосувалось виконання судового рішення про зобов’язання боржника вчинити певні дії.

В рамках згаданого виконавчого провадження державним виконавцем 27.06.2017 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №40466245 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2017 у справі №816/1187/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови від 27.06.2017 ВП №40466245 про закінчення виконавчого провадження відмовлено.

Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що дії державного виконавця з відкриття окремих виконавчих проваджень щодо виконання постанов від 27.06.2017 про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, є правомірними та обґрунтованими.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскарження боржником постанов про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження до суду не є підставою для зупинення виконавчого провадження з їх виконання.

До того ж, самі по собі дії державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень жодним чином не порушують права позивача, адже права останнього можуть бути порушені виключно рішеннями, що набули форму згаданих вище постанов від 27.06.2017. Разом з цим, відповідні постанови позивачем оскаржені до Полтавського окружного адміністративного суду та судом відкрито провадження в адміністративній справі №816/1185/17.

Щодо доводів позовної заяви про зобов’язання головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, постанова державного виконавця може бути скасована виключно начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або судом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн. є правомірними та такими, що вчинені на законних підставах, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року по справі № 816/1585/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 816/1585/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.12.2017.