Ухвала суду № 71333477, 27.12.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"27" грудня 2017 р. Справа № 5027/750/2012

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна розглянувши заяву: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області про необхідність ухвалення додаткового рішення

У справі:

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

До ОСОБА_1 м.Чернівці

Про розірвання договору № КП 401 від 25.06.2012 року купівлі продажу обєкта державної власності, стягнення неустойки у розмірі 2500 грн. та пені в сумі 135,35 грн.

Суддя С.М. Гушилик

Представники сторін не викликались

В С Т А Н О В И В :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області 24.10.2012 року звернулося з позовом до ОСОБА_1 м.Чернівці про розірвання договору № КП-401 від 25.06.2012р. купівлі продажу обєкта державної власності цілісного майнового комплексу Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики, стягнення неустойки у розмірі 2500 грн. та пені в сумі 135,35 грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року по справі №5027/750/2012 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до ОСОБА_1 м.Чернівці та розірвано договір купівлі продажу № КП-401 обєкта державної власності цілісного майнового комплексу Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики від 25.06.2012 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Чернівецькій області та ОСОБА_1, а також стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 2500 грн., пеню в сумі 135,35 грн., та 2682,5 грн. судового збору.

На виконання вище вказаного рішення суду від 24.12.2012 року судом видано відповідні накази.

Враховуючи той факт, що протягом чотирьох з половиною років рішення господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року залишалося невиконаним, позивачем 17.10.2017 року було подано клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території республіки Молдова рішення господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року по справі №5027/750/2012.

Для з'ясування всіх обставин викладених у клопотанні ФДМУ по Чернівцькій області, суд призначив розгляд зазначеного клопотання на 26.10.2017 року.

Ухвалами суду від 26.10.2017 року, 02.11.2017 року розгляд справи відкладено та зобовязано позивача надати суду належним чином засвідчені переклади процесуальних документів на молдавську мову.

В судовому засіданні, 17.11.2017 року позивач надав суду для направлення до компетентного суду республіки Молдова належним чином (нотаріально) засвідчені переклади процесуальних документів.

Ухвалою суду від 17.11.2017 року клопотання регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території республіки Молдова рішення господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року по справі №5027/750/2012 було задоволено та засвідчені документи направлені до компетентного суду республіки Молдови.

26.12.2017 року від регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області надійшла заява про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі №5027/750/2012.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що в ході розгляду його клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання на території республіки Молдова рішення господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року по справі №5027/750/2012 ним здійснено переклад документів на молдавську мову та засвідчено їх переклад нотаріально. Отже, державним органом приватизації (позивачем) на стадії виконання рішення суду по справі №5027/750/2012 понесені витрати, повязані з перекладом судових документів та їх засвідчення, на суму 2665 грн., що підтверджено договорами на послуги з письмового перекладу, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями.

Враховуючи вимоги ст.123 та ст.244 Господарського процесуального кодексу України позивач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №5027/750/2012, а саме: стягнути з відповідача - ОСОБА_1 (ід.н.2489724513, паспорт серія ЕА №880887, виданий УВД м.Тирасполя 06.11.2008року, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області витрати з організації перекладу судових документів у справі №5027/750/2012 на суму 2665 грн. (згідно платіжних доручень № 86 від 23.11.2017р., № 89 від 04.12.2017р.) за реквізитами (одержувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, код 21432643, банк одержувача Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, р/р 35210082008539).

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, заяву про ухвалення додаткового рішення слід розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VІІІ (далі ГПК України).

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Частиною 3 вказаної статті визначено, що до витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів; 4) повязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. 2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. 3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. 4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. 5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, додаткове рішення це спосіб виправлення неповноти судового рішення.

Як вже було зазначено вище рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.12.2012 року по справі №5027/750/2012 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, при цьому судом вирішено питання про судові витрати, зазначено грошові суми, які повинні бути стягнуті з відповідача. Таким чином, рішення суду від 24.12.2012 року по справі №5027/750/2012 є повним.

Позивач просить винести додаткове рішення стосовно витрат, які були понесені ним на стадії виконання рішення суду, а саме витрати на проведення перекладу та нотаріальне завірення документів для виконання рішення закордоном (в листопаді та грудні 2017 року, тоді як рішення суду винесено у грудні 2012 року), проте такі витрати не були заявлені під час розгляду справи, вони не були і не могли бути предметом розгляду справи, по своїй суті це є окремі вимоги, а відтак не можуть бути покладені в основу додаткового рішення.

Отже, в даному випадку, обставини, що зумовлюють винесення додаткового рішення відсутні, а тому заявлена позивачем вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 236, 237, 244 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VІІІ , суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.244, п.19 ч.1 ст.255 ГПК України ухвала про відмову ухвалити додаткове рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Суддя С.М. Гушилик