Постанова № 71333330, 21.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10091/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Курильця А. Р., Старунського Д. М.,

за участю секретаря - Андрушківа І. Я.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 807/578/17 (постанова ухвалена о 10:32 год. у м. Ужгороді судом у складі головуючого судді Шешені О. М., повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2017 року) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Закарпатської митниці ДФС від 04 квітня 2017 року № 246 - О «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби», поновити його на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, стягнути в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що на нього безпідставно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, оскільки він не вчиняв будь - яких дисциплінарних проступків.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що на ОСОБА_2 правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, оскільки під час здійснення дисциплінарного провадження було встановлено, що ним вчинено дисциплінарні проступки, які передбачають застосування такого виду дисциплінарного стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце його проведення, тому відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що з 13 червня 2015 року позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС.

Наказом виконуючого обов'язки начальника Закарпатської митниці ДФС від 04 квітня 2017 року № 246 - О «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби» з 05 квітня 2017 року позивача звільнено із займаної посади відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Підставою для такого звільнення послужив висновок дисциплінарної комісії від 20 січня 2017 року, складений за результатами здійсненого дисциплінарного провадження та подання про застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно з вказаним висновком у діях головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5, 6, 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення Присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки державних службовців, дії, що шкодять авторитету державної служби, невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

У згаданому вище поданні про застування дисциплінарного стягнення було висловлено пропозицію відповідно до пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» застосувати до головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вчиняв дисциплінарних проступків, за вчинення яких передбачено застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

Відповідно до статті 569 Митного кодексу України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Особи, вперше прийняті на службу до органів доходів і зборів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Правовідносини щодо дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів доходів і зборів не врегульовані нормами Митного кодексу України, а тому регулюються відповідними нормами Закону України «Про державну службу».

Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитись зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Звільнення з посади державного службовця є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного поступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що звільнення з посади державної служби на підставі пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» є винятковим видом дисциплінарного стягнення та може застосовуватись лише за вчинення державним службовцем дисциплінарних проступків, які передбачають застосування такого виду дисциплінарного стягнення.

Текст присяги державного службовця наведено в частині першій статті 36 Закону України «Про державну службу» згідно з якою особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналогічною за свою суттю була Присяга державного службовця, текст якої містився в статті 17 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723 - XII та яку приймали особи, які вперше зараховувались на державну службу згідно з цим Законом.

Аналізуючи текст Присяги державного службовця, можна дійти висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми, порушення яких утворює факт порушення такої Присяги.

У зв'язку з цим як порушення Присяги державного службовця слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним свої обов'язків.

При цьому порушення Присяги державного службовця може бути наслідком недотримання (порушення) державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Разом з тим згідно з статтею 65 Закону України «Про державну службу» невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень є окремим дисциплінарним проступком, за вчинення якого передбачено застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Таким чином порушення Присяги державного службовця та невиконання або неналежне виконання державним службовцем посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень є досить схожими між собою дисциплінарними проступками та дисциплінарна відповідальність у разі їх вчинення може бути наслідком існування схожих фактичних підстав, а відповідно необхідно їх чітко розмежовувати.

Враховуючи те, що порушення Присяги державного службовця тягне за собою безальтернативне застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державного службовця, який, як зазначалось вище, є винятковим видом дисциплінарного стягнення, його застосування можливе лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Як видно з оскаржуваного наказу та подання про застосування дисциплінарного стягнення до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби у зв'язку із вчиненням ним дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1 та 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», тобто порушення Присяги державного службовця та використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

Висновок про вчинення позивачем дисциплінарних проступків, в тому числі й тих, за вчинення яких передбачено застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби, ґрунтується на оцінці фактичних обставин щодо здійснення позивачем 06 грудня 2016 року митних формальностей стосовно транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», модель 313, р.н.з. НОМЕР_2, який під керуванням громадянина України ОСОБА_3, слідував у напрямку «в'їзд в Україну» по смузі руху «зелений коридор» для транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню, був повернутий у зону митного контролю для здійснення переогляду, після здійснення якого посадовими особами спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Закарпатській області у ньому без ознак приховування було виявлено товари, 48 пакунків, обгорнутих в білі поліпропіленові мішки, загальною вагою 1113 кг, вартість яких відповідно до експертного висновку Закарпатської торгово-промислової палати від 09 грудня 2016 року № О-282 за межами митної території України без врахування митних зборів, платежів та податків станом на 06 грудня 2016 року складає 29887.40 доларів США, що по курсу НБУ становить 780984.00 грн. За розрахунками проведеними Закарпатською митницею ДФС (лист від 22 грудня 2016 року № 577/33/07-70-19) сума митних платежів, які б підлягали сплаті у разі випуску у вільний обіг товарів станом на 06 грудня 2016 року складає 252727.35 грн. в тому числі ввізне мито - 80454.70 грн., податок на додану вартість - 172272.64 грн.

Згідно з висновком дисциплінарної комісії від 20 січня 2017 року, складеним за результатами здійсненого дисциплінарного провадження, вказана вище подія була кваліфікована, зокрема, як порушення Присяги державного службовця, оскільки інформація про неї набула широкого розголосу та відповідно має негативні наслідки, так як дискредитує не тільки позивача, який, будучи державним службовцем урочисто присягнув, що буде вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки, а й державний орган, в якому він працює, призвела до приниження авторитету органів доходів і зборів та їх посадових осіб, Закарпатської митниці ДФС зокрема, а також як використання повноважень в неправомірних інтересах іншої особи - ОСОБА_3, оскільки ним ввезено на митну територію України без сплати митних платежів товари в обсягах, що перевищують встановлені частиною четвертою статті 374 Митного кодексу України норми переміщення товарів.

У вказаному висновку зазначено, що позивач неналежно виконував посадові обов'язки, передбачені пунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3, 2.1.6., 2.2.1, 2.2.1.4, 2.2.1.16., 2.2.1.19., 2.2.1.22., 2.2.2.4., 2.2.4., 2.2.4.1., 2.3.7., 2.3.8., 2.3.10., 2.3.17. посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, що стало наслідком незабезпечення реалізації вимог статей 318, 320, 338, 366, 374 Митного кодексу України, а також норм наказу Міністерства фінансів України від 12 грудня 2012 року № 1316 та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451.

Крім цього у висновку зазначено, що у діях позивача наявні ознаки невиконання положень Правил внутрішнього службового розпорядку Закарпатської митниці ДФС, затверджених наказом Закарпатської митниці ДФС від 01 листопада 2016 року № 645, Правил етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС, затверджених наказом ДФС України 01 грудня 2016 року № 979 та Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України від 05 липня 2011 року № 330/151/809/434/146.

Однак вказаний висновок не містить чіткого викладу порушень, допущених позивачем при здійсненні митного контролю та митного оформлення вказаного вище автомобіля, в ньому не зазначено, які конкретні дії (бездіяльність) позивача вчинені ним всупереч вимогам Митного кодексу України, інших підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правовідносини чи його посадової інструкції.

Разом з тим необхідно зазначити, що загальні принципи, форми та обсяги здійснення митного контролю визначені Митним кодексом України.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Якщо за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів за рішенням митниці (митного посту) можуть бути здійснені без пред'явлення зазначених товарів, транспортних засобів митниці (митному посту) або з пред'явленням, але без проведення їх митного огляду.

Відповідач не надав суду доказів наявності визначених законом підстав для обов'язкового проведення митного огляду згаданого вище автомобіля (визначення системою управління ризиками відповідних форм контролю), а відповідно відповідач вправі був здійснити митне оформлення цього автомобіля без проведення його митного огляду.

Окрім цього відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження факту використання позивачем своїх повноважень в інтересах ОСОБА_3, під керуванням якого згаданий вище автомобіль слідував у напрямку «в'їзд в Україну». Сам факт ввезення ним на митну територію України без сплати митних платежів товарів в обсягах, що перевищують встановлені частиною четвертою статті 374 Митного кодексу України норми переміщення товарів не доводить, що позивач використовував свої повноваження в його інтересах.

Відтак відповідач не довів факт вчинення позивачем будь-якого дисциплінарного проступку, а відповідно правомірності своїх дій щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що в свою чергу свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача з посади та наявність підстав для скасування правового акта індивідуальної дії, яким позивача було звільнено з роботи, поновлення його на роботі та необхідності стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим суд першої інстанції припустився помилки при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та при обранні одного із способів захисту порушеного права позивача.

Так, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач працював позмінно, а не на умовах п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями.

Оскільки позивач працював позмінно, то згідно з вимогами пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденну заробітну плату позивача необхідно було визначати шляхом ділення заробітної плати на число календарних днів за цей період, а розмір його середнього заробітку за час вимушеного прогулу - шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

Згідно з довідкою Закарпатської митниці ДФС від 13 листопада 2017 року № 07-70-05/350367 заробітна плата позивача за останні два повністю відпрацьовані місяці становила 10456.23 грн., відповідно розмір його середньоденної заробітної плати становить 171.41 грн. (10456.23/61=171.41), а розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу тривалістю 162 дні становить 27768.42 грн. (162 х 171.41=27768.42)

Окрім цього, покладаючи на відповідача обов'язок виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не врахував, що згідно з вимогами статті 235 Кодексу законів про працю України та роз'ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір повинен прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто про стягнення в його користь такого заробітку, а не зобов'язувати відповідача здійснити позивачу таку виплату.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що відповідно до повноважень, наданих суду апеляційної інстанції статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33071.36 грн та прийняття в цій частині нового рішення про стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 27768.42 грн.

Керуючись статтями 241, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 807/578/17 - скасувати в частині зобов'язання Закарпатської митниці ДФС виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 33071.36 грн та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Закарпатської митниці ДФС (м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 39515893) в користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 квітня 2017 року по 14 вересня 2017 року в сумі 27768.42 грн.

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 807/578/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді А. Р. Курилець Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 28 грудня 2017 року.