Постанова № 71333243, 26.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2017 рокусправа № 804/3120/17

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Лукманової О.М.,

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Ларго» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (суддя Тулянцева І.В., м. Дніпро, повний текст постанови складено 16.08.2017 року) у справі № 804/3120/17 за позовом Малого приватного підприємства «Ларго» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року МПП «Ларго» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003311401 від 10.04.2017 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 133271,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.04.2017 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 3198712,50 грн., прийняті відповідачем за результатами проведення позапланової виїзної перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ТОВ «Ларго», подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що податковий кредит та податкові показники ним сформовані на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент ТОВ «Смарт Люкс» на час поставки товарів був платником ПДВ та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів поставки. Апелянт вказував, що взаємовідносини між ним та контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з отримання товарів сільськогосподарської продукції, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність виконавців послуг. Отримання товарів за договорами поставки, їх оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Апелянт вказував, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято його доводи, що придбана у ТОВ «Смарт Люкс» сільськогосподарська продукція була використана для власних потреб, наявні докази щодо її транспортування до виробничих потужностей позивача, здійснення технологічних процесів.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці господарської діяльності позивача податковий орган встановив відсутність первинних документів, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій, а саме встановлено відсутність документів, які б підтвердили дійсність отримання послуг, доказів оплати за отримані товари. Суд першої інстанції вказував, що у ТОВ «Смарт Люкс» відсутні виробничі потужності, складські приміщення, що унеможливлює виконання договорів поставки товарів, відсутні основні фонди, виробниче обладнання, трудові ресурси, відсутні банківські рахунки. Суд першої інстанції погодився з висновками податкової інспекції, зробленими в акті від 17.03.2017 року №2535/04-36-14-09/20193053, щодо не спрямованості правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Смарт Люкс» на реальне настання правових наслідків. Первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ «Ларго» податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого має ознаки фіктивного підприємництва. Суд першої інстанції вказував, що позивач не надав доказів, які б свідчили про відповідність операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін господарським операціям, відсутні докази що дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Ларго» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Смарт Люкс» за період з 01.05.2016 року по 30.06.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 17.03.2017 року №2535/04-36-14-09/20193053. Актом перевірки зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 198.1, абз. першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено відємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 133271,00 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2132475,00 грн. Висновки акту ґрунтуються на встановленій перевіряючими безтоварності господарських операцій ТОВ «Ларго» з ТОВ «Смарт Люкс».

Не погодившись з висновками акту перевірки від 17.03.2017 року №2535/04-36-14-09/20193053, МПП «Ларго» звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з запереченнями. Згідно листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.04.2017 року № 6180/10/04-36-14-12-12 МПП «Ларго» повідомлено, що заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, висновки перевірки без змін.

Встановлено, що на підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення рішення від 10.04.2017 року: №0000341401, за яким МПП «Ларго» збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість всього на 3198720,50 грн., з яких, за основним платежем у розмірі 2132475,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 1066237,50 грн.; № НОМЕР_2, за яким МПП «Ларго» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень, червень 2016 року на суму 133271,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що МПП «Ларго» (покупець) та ТОВ «Смарт Люкс» (постачальник, продавець) 03.05.2016 року було укладено договір купівлі-продажу № 03-05/16, згідно умов договору продавець постачає та передає у власність покупця соняшник українського походження, врожаю 2015 року на умовах, передбачених договором, покупець з свого боку приймає товар та оплачує його, кількість та фізичні властивості товару визначаються сукупністю всіх здійснених постачань, ціна на товар визначається у специфікаціях на кожну партію товару окремо. Згідно специфікацій № 1 від 04.05.2016 року, № 2 від 26.05.2016 року, № 3 від 26.05.2016 року, підписаних МПП «Ларго» та ТОВ «Смарт Люкс», здійснювалась поставка соняшника українського походження, врожаю 2015 року. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Смарт Люкс» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «Смарт Люкс» видало МПП «Ларго» податкові накладні № 4 від 26.05.2016 року, № 3 від 26.05.2016 року, № 1 від 04.05.2016 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Позивач отримав товар та сплатив за нього відповідно до видаткових накладних та рахунків на оплату, наявних в матеріалах справи. Оплата за отриманий товар підтверджується копією виписки по банківським рахункам про рух коштів. МПП «Ларго» сплатило кошти за договором на банківський рахунок ТОВ «Смарт Люкс», відкритий у ПАТ «Діамантбанк» 7843928,88 грн. Також сплата за договором від 03.05.2016 року № 03-05/16 була здійснена на рахунок ТОВ «Дарс Трейд», якому ТОВ «Смарт Люкс» уступило право вимагати оплату коштів згідно договору купівлі-продажу.

Згідно договору про відступлення права вимоги № 11/2016 від 10.11.2016 року, ТОВ «Смарт Люкс» передало ТОВ «Дарс Трейд» право вимагати кошти за договором від 03.05.2016 року № 03-05/16 від МПП «Ларго». Згідно банківських виписок по рахункам, позивач розрахувався з ТОВ «Дарс Трейд».

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких транспортування товару здійснювалось покупцем самостійно, автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем вказано МПП «Ларго», вантажовідправник - МПП «Ларго», перевезення товару здійснювалось з пункту навантаження с. Зоря, Жовтневий район, Миколаївська область, до пункту розвантаження вул. Киснева, 3а, м. Дніпропетровськ.

Відносно доказів перевезення придбаного у ТОВ «Смарт Люкс» соняшника, ТОВ «Ларго» надало до суду договір від 25.04.2016 року № 25/04 про надання транспортних послуг, укладений з ТОВ «Мир Грузоперевезень». ТОВ «Мир Грузоперевезень» є перевізником, який вказаний у товарно-транспортних накладних як субєкт, що здійснював на замовлення ТОВ «Ларго» перевезення соняшника. Між ТОВ «Мир Грузоперевезень» та МПП «Ларго» було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг), позивачем здійснено оплату за отримані послуги перевезення.

Відповідно до матеріалів справи, між МПП «Ларго» та ТОВ «Елеваторзернопром» було укладено договір № 54 від 07.03.2016 року про надання сільськогосподарських послуг. Згідно договору ТОВ «Елеваторзернопром» приймало на себе зобовязання з приймання, сушки, очистки, зберігання та відпуск насіння соняшника у кількості 3000 тонн, роботи виконуються в критих складських приміщеннях з використанням вантажопіднімальних засобів. Відповідно до матеріалів справи, МПП «Ларго» сплатило ТОВ «Елеваторзернопром» за отримані послуги щодо обробки насіння соняшникового.

Встановлено, що між МПП «Ларго» та ТОВ «Елеваторзернопром» підписувались реєстри приймання зерна з визначенням якості по середньому зразку.

Відповідно товарно-транспортних накладних, насіння соняшника перевозилось від ТОВ «Смарт Люкс» перевізником ТОВ «Мир Грузоперевезень» до пункту розвантаження елеваторів та місцезнаходження ТОВ «Елеваторзернопром» за адресою: вул. Киснева, 3а, м. Дніпропетровськ. Після придбання насіння соняшника, МПП «Ларго» придбаний товар одразу перевозило такий до місця сушки, очистки.

Відповідно до матеріалів справи, МПП «Ларго» було укладено договори поставки насіння соняшникового, урожаю 2015 року з ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» від 23.05.2016 року № 60100103, від 24.05.2016 року № 60100107, відповідно до яких МПП «Ларго» здійснювало поставки насіння соняшникового. У якості доказів виконання договорів поставки, МПП «Ларго» надає виписані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківських рахунків, як доказ отримання оплати за поставлене насіння соняшникове.

Таким чином, МПП «Ларго» придбало насіння соняшника українського походження, урожаю 2015 року, транспортувало його до місця обробки користуючись послугами перевезення вантажів ТОВ «Мир Грузоперевезень», здійснило обробку, зберігання, сушку, очищення, користуючись послугами ТОВ «Елеваторзернопром», та перепродало таке насіння соняшника своєму покупцю ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд».

Щодо походження товару, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 388 від 04.05.2016 року, укладеного між ТОВ «Смарт Люкс» та ФГ «Юго», відповідно до умов якого, постачальник ФГ «Юго» продав ТОВ «Смарт Люкс» насіння соняшника українського походження урожаю 2015 року. У якості доказів виконання договору купівлі-продажу, долучено копії видаткових накладних та податкових накладних. Місце знаходження ФГ «Юго» - с. Зоря, Жовтневий район, Миколаївська область.

У акті податкової перевірки, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вказувало, що основним видом економічної діяльності МПП «Ларго» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Таким чином, придбане позивачем насіння соняшника було оброблено та продане іншому субєкту господарювання, з дотримання основного виду діяльності товариства.

Відповідно до матеріалів справи МПП «Ларго» є підприємством з виробничими потужностями, могло здійснювати покупку насіння соняшника, його транспортування, переробку та продаж, з огляду на укладені договори отримання послуг та обслуговування.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобовязання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання, тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. МПП «Ларго» підтверджені витрати, як засіб оплати за отриманий від контрагента товар, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена.

Згідно п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що відємне значення сформоване за результатами взаємовідносин з контрагентом, визначене вірно, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума відємного значення не потребує коригування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що МПП «Ларго» правомірно віднесено суми сплачені при отриманні товару до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит, що зрештою сформувало відємне значення. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ «Смарт Люкс» щодо поставки насіння соняшника - визнаний судом недійсними або розірваний з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено суми сплачені при отримані товару до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Смарт Люкс», прослідковується ланцюг постачання товару, встановлено його походження у ТОВ «Смарт Люкс».

Колегія суддів вказує, що доводи суду першої інстанції не можуть базуватись на припущеннях.

Позивач надав всі необхідні первинні документи, придбаний товар у контрагента використав для виконання інших договірних зобовязань та одержання прибутку. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отриманий товар підтверджуються виписками по банківським рахункам, завіреними належним чином. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, зміна його активів. Головною ознакою комерційної корисності від придбаних послуг є їх використання у своїй власній діяльності та у кінцевому результаті отримання прибутку.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги МПП «Ларго» задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Ларго» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 804/3120/17 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Ларго» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003311401 від 10.04.2017 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 133271,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.04.2017 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 3198712,50 грн., прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст., ст. 328-329 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:Ю.В. Дурасова