Постанова № 71332838, 20.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа№ 910/13205/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.12.2017 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/13205/17 суддя Привалова А.І. повний текст рішення складено 06.11.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор Спільної Діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ "Карпатигаз"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор Спільної Діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ "Карпатигаз" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання правочину недійсним задоволено повністю, а саме, визнано недійсним односторонній правочин - заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.07.2017р. № 31-1.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 06.12.2017.

01.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 відкладено розгляд справи на 20.12.2017.

20.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/18439/17, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 20.12.2017 представником апелянта подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/5917/17, яка розглядається Господарським судом міста Києва, також подано клопотання про залучення третьої особи, вказані клопотання представник апелянта підтримав та просив задовольнити їх, а також підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/13205/17 скасувати.

В судовому засіданні 20.12.2017 представник позивача подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, заперечив проти задоволення клопотань відповідача та просив відмовити в їх задоволенні, а також заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/13205/17 залишити без змін.

Крім того, в судовому засіданні 20.12.2017 апеляційним господарським судом було розглянуте клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/18439/17, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

Клопотання мотивовано тим, що Національним антикорупційним бюро України до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 25.02.2011 до договору № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06.2002 та визання недійсним договору №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 про надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату. Тому відповідач зазначає, що справа № 910/13205/17 не може бути розглянута до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/18439/17, оскільки визнання судом у справі № 910/18439/17 недійсними правочинів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги за позовом у справі № 910/13205/17 матиме наслідком недійсність усіх інших правочинів, а тому відсутність порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду та відсутність предмету спору.

Так, заслухавши думку представників учасників судового процесу щодо поданого відповідачем клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 вказаного кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі.

В матеріалах справи № 910/13205/17 зібрані всі необхідні докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Також, в судовому засіданні 20.12.2017 апеляційним господарським судом було розглянуте клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/5917/17, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

Клопотання мотивоване тим, що справа № 910/13205/17 не може бути розглянута до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/5917/17, оскільки підтвердження судом у справі № 910/5917/17 наявності заборгованості позивача перед відповідачем за договором №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 та стягнення цієї заборгованості з відповідача буде підставою для відмови позивачу у даній справі у визнанні недійсної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині припинення зобов'язання за договором №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 в сумі 9 552 802,84 грн., підтвердженого рішенням суду, і навпаки, встановлення судом у справі № 910/5917/17 відсутності заборгованості позивача перед відповідачем буде підставою для задоволення вимог позивача щодо визнання недійсним правочину тв. Частині припинення зобов'язання за договором №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 в сумі 9 552 802,84 грн.

Отже, на думку апелянта, справа № 910/13205/17 є пов'язаною зі справою № 9105917/17 та не може бути розглянута до вирішення останньої.

Так, заслухавши думку представників учасників судового процесу щодо поданого відповідачем клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Апеляційним господарським судом встановлено, що у справі 910/5917/17 досліджуються правовідносини товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" за договором на надання послуг з видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011

З огляду на зазначені обставини справи та положення ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі та відмовляє в його задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні 20.12.2017 апеляційним господарським судом було розглянуте клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи компанії Місен Ентерпрайзіс АБ.

Так, заслухавши думку представників учасників судового процесу щодо поданого відповідачем клопотання, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про залучення третьої особи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне зарахування зустрічних однорідних вимог не містить жодних посилань на права та обов'язки осіб на залученні яких наполягає відповідач.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.07.2017 № 31-1.

В заяві вказано, що станом на 12.07.2017 відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 24 472 375,20 грн. з ПДВ згідно з договорами оренди: № УГВ5275/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Хрестищенської ДКС в сумі 9 000 000,00 грн. з ПДВ; № УГВ5276/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Юліївської ДКС в сумі 5 883 870,97 грн. з ПДВ; № УГВ 5277/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Летнянської ДКС в сумі 3 096 774,19 грн. з ПДВ; № УГВ 5278/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Свидницької ДКУ в сумі 1 238 709,68 грн. з ПДВ; № УГВ 5279/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Східно-Полтавської ДКУ в сумі 1 238 709,68 грн. з ПДВ; № УГВ 5280/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Розпашнівської ДКУ в сумі 1 238 709,68грн. з ПДВ; № УГВ 5281/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Абазівської ДКУ в сумі 1 238 709,68 грн. з ПДВ; № УГВ 3590/33/2-16 від 14.11.2016 за послуги оренди Хрестищенської ДКС в сумі 1 536 891,32 грн. з ПДВ.

Також в заяві вказано, що позивач станом на 12.07.2017 має заборгованість перед відповідачем в сумі 114 076 933,76 грн., а саме: за договором про надання послуг по подачі метанолу № 18/15 від 09.01.2015 в сумі 14 919 572,36 грн. з ПДВ; за договором на надання послуг з видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011 в сумі 99 157 361,40 грн. з ПДВ.

Враховуючи вказане, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" заявило про припинення зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" в сумі 24 472 375,20 грн. за вказаними договорами оренди шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" перед Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в сумі 24 472 375,20 грн.

З матеріалів справи вбачається та стверджується позивачем, що фактична заборгованість відповідача за договорами оренди становить 26 451 304,63 грн., а саме: № УГВ5275/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Хрестищенської ДКС в сумі 9 000 000,00 грн. з ПДВ; № УГВ5276/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Юліївської ДКС в сумі 5 883 870,97 грн. з ПДВ; № УГВ 5277/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Летнянської ДКС в сумі 3 096 774,19 грн. з ПДВ; № УГВ 5278/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Свидницької ДКУ в сумі 1 238 709,68 грн. з ПДВ; № УГВ 5279/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Східно-Полтавської ДКУ в сумі 1 238 709,68 грн. з ПДВ; № УГВ 5280/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Розпашнівської ДКУ в сумі 1 238 709,68грн. з ПДВ; УГВ 5281/33/2-17 від 10.05.2017 за послуги оренди Абазівської ДКУ в сумі 1 238 709,68 грн. з 11ДВ; № УГВ 3590/33/2-16 від 14.11.2016 за послуги оренди Хрестищенської ДКС в сумі 3 515 820,75 грн. з ПДВ.

Крім того, позивач вказує на те, що заборгованість перед відповідачем за договорами № 18/15 від 09.01.2015 та № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011р. станом на 14.07.2017 у нього відсутня.

Позивач направив відповідачу заперечення № 18/07-5 від 18.07.2017 на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.07.2017 № 31-1, в якому зазначив, що враховуючи те, що строк виконання зобов'язань з оплати послуг за договорами № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011 та № 18/15 від 09.01.2015 не настав, то підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відсутні, а сама заява є незаконною та не створює будь-яких правових наслідків.

Також, позивач стверджує, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.07.2017 № 31-1 є одностороннім правочином, при вчиненні якого відповідачем не додержано загальних вимог до такого правочину, а тому підлягає визнанню недійсною. А саме, позивач не погоджується з наявністю та розмірами заборгованості, визначених відповідачем. Також, вказує, що строк виконання зобов'язань за договором №УГВ2949/6-11 від 20.04.2011 не настав.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідач зазначає, що при вчиненні спірного правочину вимоги ст. 601 Цивільного кодексу України були дотримані, і відповідно відсутні підстави для визнання його недійсним.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як визначено нормами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31-1 від 14.07.2017, здійснена Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", є правочином у розумінні норм ст. 202 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як встановлено ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У відповідності до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей);

строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою ст. 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно заява однієї з сторін про зарахування зустрічних вимог повинна відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Апеляційний господарський суд зазначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, але лише за умови, що така заборгованість є безспірною, наприклад, встановленою рішенням суду, тощо. За відсутності безспірності вимог спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Таким чином, вирішуючи даний спір, необхідним є встановлення відповідності вимог, які можуть підлягати зарахуванню умовам, визначеним статтею 601 Цивільного кодексу України.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що у відповідності до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №31-1 від 14.07.2017 позивач є боржником перед відповідачем як кредитором на суму 114 076 933,76 грн. за договорами № 18/15 від 09.01.2015, № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011, в той час, як відповідач є боржником, а позивач відповідно кредитором, на суму 24 472 375,20 згідно з договорами № УГВ5275/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ5276/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5277/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5278/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5279/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5280/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5281/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 3590/33/2-16 від 14.11.2016, що підтверджує однорідність та зустрічність таких вимог.

Проте, суд першої інстанції вірно зазначив, що визначальною умовою в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України для зарахування однорідних зустрічних вимог є те, що строк виконання за останніми настав, не встановлений або є таким, що визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вказує позивач, заперечуючи дійсність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що строк по зобов'язанню на суму 99 157 361,40 грн. є таким, що не настав.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що на момент вчинення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог - 14.07.2017 між публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" існував спір щодо заборгованості за договором на надання послуг з видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011.

При цьому, заборгованість за договором на надання послуг з видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011, яка відповідачем в односторонньому порядку визначена в сумі 99 157 361,40 грн., включена до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №31-1 від 14.07.2017., що є порушенням вимог щодо безспірності заборгованості.

Разом з тим, позивачем також оспорюється наявність та розміри заборгованості по іншим договорам, про що останнім повідомлено відповідача в запереченнях № 18/07-5 від 18.07.2017 на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.07.2017 № 31-1.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами існує спір щодо сум заборгованості відповідача перед позивачем за договорами № УГВ5275/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ5276/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5277/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5278/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5279/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5280/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 5281/33/2-17 від 10.05.2017, № УГВ 3590/33/2-16 від 14.11.2016, а також щодо сум заборгованості позивача перед відповідачем за договорами № 18/15 від 09.01.2015, № УГВ2949/6-11 від 20.04.2011.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наявності заперечень позивача щодо наявності (дійсності) зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначених у заяві про зарахування вимога в сумі 24 472 375,20 грн. є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/13205/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/13205/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/13205/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/13205/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13205/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка