Рішення № 71332148, 13.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/20038/17Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз"

про стягнення 49 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Храмов Я.М. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про стягнення 49 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20038/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2017 за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.12.2017 у зв'язку з нез'явленням представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" обґрунтовані тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "Toyota Land Cruiser", державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2 застрахованого у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий союз" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4922096 та зважаючи на те, що водія "Кіа RIO" державний номер НОМЕР_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду в розмірі 49 000, 00 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 1 000, 00 грн.) завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2015 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АА-318200, згідно з яким об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема, автомобілем "Toyota Land Cruiser", державний номер НОМЕР_1.

Вигодонабувачем за даним договором є: ОСОБА_2.

Строк дії договору з 30.04.2015 по 29.04.2016.

22.10.2015 приблизно о 17:30 год. в Нікопольському районі Дніпропетровської області на автодорозі «Кіровоград-Запоріжжя» 245 км + 655 м в сторону м. Орджонікідзе Дніпропетровської області від м. Нікополь Дніпропетровської області за участю страхового автомобіля "Toyota Land Cruiser", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталося в результаті порушення водієм "Кіа RIO" державний номер НОМЕР_3 п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б) та 10.1. Правил дорожнього руху України.

Викладене вище підтверджується постановою прокуратури Дніпропетровської області від 29.12.2015 про закриття кримінального провадження, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку судового експерта на підставі якого був складений акт № 269/15 від 28.01.2016 відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний в наслідок аварії склав 1 169 215, 49 грн., при цьому вартість відновлювального ремонту склала 1 084 311, 30 грн.

Відтак, на умовах договору страхування, у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту перевищила 75% страхової суми, страховик оплачує страхове відшкодування на підставі страхового акту № 138091 при конструктивній загибелі від 10.03.2016 у розмірі 200 027, 20 грн.

Таким чином, на підставі вказаного страхового акту та розрахунку страхового відшкодування страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування страхувальнику в сумі 200 027, 20 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2100 від 22.03.2017.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 20.05.2017 направлено на адресу відповідача претензію про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № 1635 на суму 49 000, 00 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 3-303гс15.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Кіа RIO" державний номер НОМЕР_3 встановлена згідно з постановою прокуратури Дніпропетровської області від 29.12.2015 про закриття кримінального провадження, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Таким чином, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий союз" за полісом № АІ/4922096, передбачено, що ліміт за шкоду заподіяну майну 3-х осіб становить 50 000грн. , франшиза за вказаним полісом становить 1 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля "Toyota Land Cruiser", державний номер НОМЕР_1 було сплачено Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна".

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 3-38гс12, яка відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Toyota Land Cruiser, д.р.н. АЕ 9710 НН. відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/4922096, саме на суму 49000 грн.

Зважаючи на викладене вище та з огляду на те, що відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявленої до стягнення заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01030, м. Київ, б-р М. Коцюбинського, 6, ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602) 49 000 (сорок дев'ять) грн. 00 коп. - страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 18.12.2017

Суддя Д.О. Баранов