Рішення № 71332113, 20.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017Справа № 910/19046/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до про Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" стягнення страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн.

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі - Відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0301-00065 від 20.02.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Fiat», д.р.н. НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1226105, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/19046/17, судове засідання призначено на 15.11.2017 року.

14.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.11.2017 року та відзив на позовну заяву.

15.11.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача.Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.11.2017 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім";

- надати належним чином засвідчену копію рахунку-фактури ремонтної організації на оплату ремонту автомобіля НОМЕР_1;

- надати належним чином засвідчену копію Акту виконаних робіт з ремонту автомобіля НОМЕР_1;

- надати належним чином засвідчені докази на підтвердження оплати ремонту автомобіля НОМЕР_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 розгляд справи відкладено на 05.12.2017 у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

16.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.11.2017.

05.12.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

05.12.2017 в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 розгляд справи відкладено на 20.12.2017 у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

18.12.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності представника Позивача з додатками.

В судове засідання 20.12.2017 представник Позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення уповноваженому представнику Позивача 11.12.2017 ухвали суду від 05.12.2017, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Позивача, яку Судом розглянуто та задоволено. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.12.2017.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/19046/17 за правилами спрощеного позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі у цьому судовому засіданні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20.12.2017, на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, Судом підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

20.02.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (Страховик) та ТзОВ «Кроноспан УА» (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0301-00065, предметом якого є страхування транспортного засобу «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1, 2013 р.в.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2017 біля електроопори № 203 на Кайдацькому мосту в м. Дніпрі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Fiat», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про ДТП № 3017124529758156.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2017 у справі №201/6889/17-п ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Fiat», д.р.н. НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з відомостями ремонтної калькуляції № ЗСКА-6581 від 24.05.2017, вартість ремонту застрахованого транспортного засобу «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1, за наслідками вказаної ДТП склала 107 268,25 грн.

Відповідно до Страхового акту №ЗСКА-6581 від 21.08.2017 Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ «Автоцентр-Україна плюс» в розмірі 107 268,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16642 від 22.08.2017 із призначенням платежу: «страх. відшк. 28-0301-00065\00032 від 20.02.17 стр.акт ЗСКА-6581 і 21.08.17; ТзОВ «Кроноспан УА» ЄДРПОУ 33273907.Без ПДВ».

Як вбачається з Акту виконаних робіт №ЗН00057564 від 30.10.2017, підписаного ТОВ «Автоцентр-Україна Плюс» з ТзОВ «Кроноспан УА», вартість виконаних ремонтних робіт транспортного засобу «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1, склала 133 952,79 грн.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1226105, ліміт по майну - 100 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 100 000,00 грн. відповідно до встановлених Полісом № АК/1226105 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0301-00065 від 20.02.2017, предметом якого є страхування транспортного засобу «Scoda Rapid», д.р.н. НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 107 268,25 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Fiat», д.р.н. НОМЕР_2, у судовому порядку постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2017 у справі №201/6889/17-п, якою ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Fiat», д.р.н. НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1226105 лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 100 000,00 грн.

При цьому, Судом розглянуті та відхилені аргументи Відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, з огляду на таке.

Як встановлено у п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004, розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Так, з приводу тверджень Відповідача про відсутність в матеріалах справи банківської виписки, яка є єдиним доказом відправлення страхового відшкодування, Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія платіжного документа, що є належним та достатнім доказом здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 107 268,25 грн, а саме, платіжного доручення, оформленого відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004.

Окрім того, щодо доводів Відповідача про відсутність доказів перерахування кошів на рахунок ТзОВ «Кроноспан УА» Суд зазначає, що в даному випадку виплата страхового відшкодування була здійснена страхувальнику шляхом оплати відновлювального ремонту на рахунок ремонтного підприємства - ТОВ «Автоцентр-Україна плюс» в розмірі 107 268,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16642 від 22.08.2017 із призначенням платежу: «страх. відшк. 28-0301-00065\00032 від 20.02.17 стр.акт ЗСКА-6581 і 21.08.17; ТзОВ «Кроноспан УА» ЄДРПОУ 33273907.Без ПДВ», та відповідає умовам Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0301-00065, укладеного 20.02.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ТзОВ «Кроноспан УА».

Більше того, твердження Відповідача про відсутність документального підтвердження проведеного ремонту застрахованого Позивачем транспортного засобу спростовуються поданим Відповідачем ОСОБА_4 виконаних робіт №ЗН00057564 від 30.10.2017 на суму 133 952,79 грн, підписаним ТОВ «Автоцентр-Україна Плюс» з ТзОВ «Кроноспан УА».

Крім того, як було вказано вище, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, не є обґрунтованими твердження Відповідача про те, що належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту є лише звіт суб'єкта оціночної діяльності або висновок експерта.

Решта аргументів Відповідача щодо відсутності підстав задоволення позову визнаються Судом явно необґрунтованими та неприйнятими з огляду на чинне законодавство та усталену судову практику.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на вищевикладене.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м.Київ, вул. Артема, 37/41, ідентифікаційний код юридичної особи 25201716) на користь "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 грудня 2017 року

Суддя О.В. Чинчин