Рішення № 71332056, 22.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа № 911/2810/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ароматика”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамед”, Київська область,

с. Микуличі

про стягнення 8181,58 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області 19.09.2017 р. надійшла позовна заява від 18.09.2017 р. № 137 (вх. 2824/17, 19.09.2017 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ароматика” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамед” (відповідач) про стягнення 8181,58 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов’язання щодо розрахунку за придбаний товар відповідно до умов договору поставки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.10.2017 р.

17.10.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подана заява про перенесення судового засідання на іншу дату, або здійснення її розгляду за наявними матеріалами без участі представника позивача.

18.10.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

В судовому засіданні, 18.10.2017 р., присутній представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 15.11.2017 р.

13.11.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано пояснення.

13.11.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано документи для долучення до матеріалів справи.

15.11.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. Крім того позивач проінформував про те, що стосується доказів виконання сторонами пункту 5.8 договору поставки від 29.04.2014 р. №АР-059, то відповідачем не надано позивачеві жодного щоквартального акту звірки розрахунків, підписаного з боку відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.11.2017 р.

22.11.2017 р. у судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.11.2017 р.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

29.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД» (далі – покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ароматика» (далі – постачальник) було укладено договір поставки №АР-059, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність покупцю товари народного споживання, а покупець зобов’язується приймати вищезазначений товар та своєчасно сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник постачає товар окремими партіями відповідно до наданих покупцем замовлень згідно графіку поставок. Сторони попередньо узгоджують асортимент та кількість кожної партії товару, що підлягає поставці (по телефону, факсу, засобами електронної пошти).

Згідно п. 5.3 договору покупець зобов’язується своєчасно оплачувати постачальнику за товар кожні 14 календарних днів реалізації товару шляхом перерахування вартості реалізованого за вказаний період товару на поточний рахунок постачальника, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару постачальником.

Відповідно до п. 5.8 договору сторони дійшли згоди кожен квартал проводити звірку взаєморозрахунків. Дані, підтверджені сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків є підставою для проведення остаточних розрахунків. Якщо покупець протягом 10 календарних днів від дати отримання не повертає постачальнику підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, він вважається узгодженим сторонами.

Договір набуває чинності з 29.04.2014 р. і діє до 31.12.2015 р. (п. 12.10. договору).

Якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії цього договору письмово не попередила іншу сторону про бажання припинити дію договору, він автоматично продовжується на кожен наступний рік (п. 12.11. договору).

Враховуючи відсутність з боку сторін заяв та пропозицій про припинення чи зміну умов вищезазначеного договору у передбачені ним строки, відповідний правочин був пролонгований на 2016 та 2017 роки.

На виконання умов договору позивачем (постачальником) за період з 22.11.2016 р. по 31.01.2017 р. було поставлено замовлений покупцем товар, а останнім – прийнято цей товар, про що сторонами підписано видаткові накладні АР-0016086 від 22.11.2016 р. на суму 5820,76 грн. та АР-0001383 від 31.01.2017 р. на суму 2678,03 грн.

На підтвердження наявності повноважень представника відповідача на отримання товару за вищевказаними накладними суду надано копії довіреностей на отримання товару від ТОВ «Ароматика» за договором поставки АР-059 від 29.04.2014 р.

Крім того, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень щодо неналежного виконання умов договору з боку позивача.

Втім, відповідач, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кошти за отриманий товар не сплатив, внаслідок чого у нього виникала заборгованість перед позивачем у розмірі 8181,58 грн.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідач розрахунки за переданий товар згідно договору не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Діамед" 8181,58 грн. заборгованості.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ним не було реалізовано в повному обсязі поставлений позивачем товар, внаслідок чого виникла необхідність в повернені частини нереалізованого товару позивачу та додано таблицю з нереалізованим, як зазначає відповідач, товаром. Разом з тим, відповідачем не подано доказів звернення до позивача з вимогою щодо повернення товару, і жодних причин повернення такого товару не зазначено. Водночас відповідно до п. 4.6. покупець має право повернути товар, а постачальник прийняти його в наступних випадках: поставлено надлишок товару або незамовлений товар, якщо покупець не може його прийняти; якщо виявлено товар з прихованим заводським браком; в разі претензії до якості товару від кінцевого споживача. Товар, поставлений згідно із замовленням покупця та дотриманням вимог розділу 2 договору, поверненню не підлягає.

До того ж, відповідач зауважив на тому, що він не відмовляється оплачувати реалізований товар і гарантує оплату останнього, однак просить отримати позивача нереалізований товар на суму 2496,45 грн. (з ПДВ).

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно з частини першої ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами частин першої та другої ст. 712 та частини першої ст. ст. 692, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 5.3 договору покупець зобов’язаний до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним, надати постачальнику звіт про реалізований товар, у разі ненадання у визначений вище строк належно оформленого звіту про реалізований товар – фактично поставлений товар вважається реалізованим і належить негайній оплаті в повному обсязі.

Приписами статей 32 - 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, а ні доказів реалізації/нереалізації товару, отриманого за видатковими накладними, а ні доказів звітування відповідачем щодо реалізації відповідного товару суду не надано, отже товар вважається реалізованим і належить негайній оплаті в повному обсязі.

Крім того, як вже зазначалось, відповідно до п. 4.6 договору покупець має право повернути товар, а постачальник прийняти його в наступних випадках: поставлено надлишок товару або незамовлений товар, якщо покупець не може його прийняти; якщо виявлено товар з прихованим заводським браком; в разі претензії до якості товару від кінцевого споживача.

Отже, умовами договору поставки АР-059 від 29.04.2017 р. не передбачено повернення нереалізованого товару.

Також, відповідно до п.5.3 договору покупець зобов’язується своєчасно оплачувати постачальнику за товар кожні 14 календарних днів реалізації товару шляхом перерахування вартості реалізованого за вказаний період товару на поточний рахунок постачальника , але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару постачальником.

Зробивши перерахунок основного боргу, заявленого позивачем, судом встановлено, що заявлена позивачем сума 8181,58 грн. менша суми вартості поставленого товару, відображеної у відповідних накладних, разом з тим, позивач не заявляв, що мало місце часткове погашення заборгованості.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

Враховуючи, що позивачем клопотання про збільшення суми позовних вимог до суду не подавалось, керуючись частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду позову в межах заявлених вимог.

З огляду на все наведене вище, позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості за договором поставки АР-059 від 29.04.2017 р. в сумі 8181,58 грн., в той час як відповідачем жодними доказами дані обставини не спростовано.

За таких обставин, враховуючи умови договору поставки АР-059 від 29.04.2017 р., які передбачають, що товар має бути оплачений в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з моменту його поставки, керуючись нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 8181,58 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамед” (07852, Київська область, Бородянський район, село Микуличі, вул. Центральна, 2Б, ЄДРПОУ 21526737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алекс-ЛТД” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 7-9, ЄДРПОУ 25399227) – 8181 грн (вісім тисяч сто вісімдесят одну) гривню 58 коп. боргу та 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2017 р.

Суддя А.В. Лопатін