Ухвала суду № 71332011, 22.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22.12.2017

Справа № 910/22947/17

Суддя Господарського суду міста Києва Смирнова Ю.М., розглянувши

позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазові технології»

до

1) Державного підприємства «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Іволга-2»

про

стягнення 7879680 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазові технології» звернулося до Господарського суду міста Києва з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням Державним підприємством «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova) зобов’язань за Договором оренди №02/12-97 від 31.12.1997 (в редакції змін від 05.01.1998) в частині сплати лізингових платежів, а також невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Іволга-2» зобов’язань за договором поруки №П/01-17 від 22.07.2002, укладеним на забезпечення вказаного договору оренди.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

Матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва засобами поштового зв’язку 18.12.2017, а направлені до суду 14.12.2017, що підтверджується штемпелем відповідного відділу зв’язку на конверті, тобто до вступу чинної редакції Господарського процесуального кодексу України в законну силу.

Відповідно до п. 11 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач-1 у справі – Державне підприємство «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova) є резидентом Республіки Молдова.

У відповідності до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;

8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;

10) в інших випадках, визначених законами України.

У позовній заяві позивач просить суд:

1) стягнути солідарно з Державного підприємства «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іволга-2» на користь позивача лізингові платежі в розмірі 10000,00 доларів США;

2) Стягнути з Державного підприємства «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova) на користь позивача лізингові платежі за період з 01.01.2003 по 20.03.2007в розмірі 7869680,00 доларів США.

Отже, в рамках даної справи позивачем заявлено дві окремі майнові вимоги, а саме: вимога про стягнення з відповідачів лізингових платежів солідарно (на підставі договору оренди №02/12-97 від 31.12.1997 та договору поруки №П/01-17 від 22.07.2002) та окремо вимога про стягнення з Державного підприємства «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova) лізингових платежів на підставі договору оренди №02/12-97 від 31.12.1997.

Обґрунтовуючи належність даної справи до юрисдикції господарських судів України, позивач посилається на положення Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» (надалі – Угода).

Відповідно до ст. 1 Угоди ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

За приписами п. а) ст. 4 Угоди, якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача.

Таким чином, враховуючи підстави та суб’єктний склад сторін спору про солідарне стягнення з відповідачів лізингових платежів у розмірі 10000,00 доларів США, такі вимоги в силу ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, можуть розглядатись Господарським судом міста Києва.

В той же час, звертаючись до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з Державного підприємства «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova) лізингових платежів за договором оренди №02/12-97 від 31.12.1997 у розмірі 7869680,00 грн, позивачем не наведено (та судом не встановлено) обставин, які з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про міжнародне приватне право» можуть бути підставою для розгляду даного спору у господарських судах України.

Так, спір у цій частині пов’язаний з виконанням договору оренди №02/12-97 від 31.12.1997 (в редакції змін від 05.01.1998), укладеним між Фірмою Nistas GmbH та Державним підприємством «Молдовська залізниця» (з урахуванням правонаступництва).

Судом враховується, що пунктом 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено можливість розгляду справи у судах України, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Однак, доказів того, що сторони своєю угодою передбачили можливість розгляду спорів, що виникають із даного договору, у судах України матеріали позовної заяви не містять.

Відповідно до п. 9 договору оренди №02/12-97 від 31.12.1997 (в редакції змін від 05.01.1998) у випадку, якщо сторони не можуть дійти згоди, всі спори та розбіжності, які виникають в результаті невиконання даного договору або у зв’язку з ним, підлягають вирішенню в арбітражному суді у відповідності до законодавства Республіки Молдова.

Тобто у договорі оренди №02/12-97 від 31.12.1997 його сторони з урахуванням внесених змін здійснили лише вибір права (право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом), а не визначили підсудність відповідної справи (при цьому, редакція договору до внесення змін містила застереження про розгляд спорів саме в економічному суді м.Кишинів).

Як зазначає позивач, право вимоги заявленої до стягнення суми заборгованості отримано ним на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного з Фірмою Nistas GmbH, а відповідно до положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазові технології» в частині вимог про стягнення з Державного підприємства «Молдовська залізниця» (Calea Feratг din Moldova) на користь позивача лізингових платежів у розмірі 7869680,00 грн не підлягає розгляду у господарських судах України.

Отже, в позовній заяві позивачем об’єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 58 Господарського процесуального кодексу (в редакції, що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду) не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Порушення правил поєднання вимог в позовній заяві згідно п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України виступало підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Так само, відповідно до ч. 4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Таким чином, оскільки у позовній заяві позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог (а саме: об’єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства), а також враховуючи, що позовна заява подана в тому числі без додержання вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності редакцією Господарського процесуального кодексу України згідно Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазові технології» підлягає поверненню позивачу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя Ю.М. Смирнова