Рішення № 71331990, 07.12.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ГРАНТ»

До відповідача публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Рогачова А.К. (за дов.)

від відповідача Каракоця О.Р. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ГРАНТ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», якому просить присудити до виконання обов'язку публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в натурі, а саме: передати позивачеві оригінали кредитних договорів № 4Б12132И від 10.05.2012, № 4Б13247И від 17.04.2013, № 4Б13520И від 23.08.2013 № 4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015 та усіх інших документів, що підтверджують перехід позивачеві права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «БАСКАРТ» за всіма вищезазначеними кредитним договорами (платіжні доручення, квитанції тощо), та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки № 4Б12132И/П від 08.11.2016.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

Між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «БАСКАРТ» були укладені кредитні договори № 4Б12132И від 10.05.2012, № 4Б13247И від 17.04.2013, № 4Б13520И від 23.08.2013 № 4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015 (далі - кредитні договори). В забезпечення виконання даних кредитних договорів між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ГРАНТ» (поручителем) був укладений договір поруки № 4Б12132И/П від 08.11.2016, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитних договорів, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів. На виконання умов договору поруки позивач 09.11.2016 погасив заборгованість боржника за договорами, тобто виконав умови договору поруки, у зв'язку з чим, відповідно до п. 10 договору поруки, відповідач зобов'язаний передати позивачу відповідні документи. Проте відповідач свої обов'язки не виконав, чим порушив права позивача.

Суд своєю ухвалою від 26.09.2017 порушив провадження у справі №910/16529/17.

16.11.2017 суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відповідач позовні вимоги відхилив у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач зазначив, що обов'язки за кредитними договорами не виконані у повному обсязі, тобто зобов'язання за кредитними договорами не припинились.

Позивач подав клопотання про витребування у відповідача:

- довідки про розмір заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «БАСКАРТ» перед відповідачем станом на 09.11.2016 (дату виконання обов'язку позивачем по договору поруки) та станом на 26.09.2017 (на день порушення провадження у справі); та довідки, на підставі чого були зараховані грошові кошти товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ГРАНТ» в сумі 400722416 на користь відповідача згідно з платіжними дорученнями від 09.11.2016 №№ 71,72,73,74 та 75, та на якому рахунку вказані грошові кошти знаходяться зараз.

Вирішуючи дане клопотання суд виходить з того, що спір не пов'язаний зі стягненням боргу, а тому, фактично, такі клопотання спрямовані на отримання доказів для вирішення іншого можливого спору, а не цього. Тому не є зрозумілим, які обставини можуть підтвердити ці докази. За таких обставин суд залишає без задоволення ці клопотання.

- довідки про факт укладення публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» договору поруки від 08.11.2016 № 4Б12132И/П з товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ГРАНТ».

Суд залишає дане клопотання без задоволення, оскільки факт укладення вказаного договору сторонами не оспорюється. Крім того, дана обставина не засвідчується довідкою.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08.11.2016 публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС ГРАНТ» (поручитель) уклали договір поруки № 4Б12132И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством «БАСКАРТ» (боржником) своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4Б12132И від 10.05.2012, № 4Б13247И від 17.04.2013, № 4Б13520И від 23.08.2013 № 4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).

За п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

У розумінні закону (ст. 553 Цивільного кодексу України) порукою є правовідношення, в якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Встановлюється порука виключно у договірному порядку.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченого порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (ч. 1 ст. 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Для підтвердження цього права закон покладає на кредитора обов'язок вручення поручителю документів, які підтверджують обов'язок боржника (ч. 1 ст. 556 України).

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними. Результатом їх застосування є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Водночас, задоволення кредиторських вимог у випадку набуття поручителем такого статусу (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом примусового виконання обов'язку у натурі, а не шляхом зобов'язання кредитора передати документи. Дане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.

Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в даному випадку фактично предметом позову є витребування доказів, які можуть бути використані при вирішенні спору про право цивільне, а не спір про захист даного права.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 27.12.2017.

Суддя С. А. Ковтун