Рішення № 71331943, 20.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017Справа № 910/21109/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»

до Державного агентства резерву України

про стягнення 15 110,40 грн.

Представники:

від Позивача: Кожушко Є.О. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Пономаренко В.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (надалі також - «Відповідач») про стягнення 15 110,40 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 09.10.2009 року між Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (Зберігач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (Комітет) було укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах Зберігача. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він надав послуги зберігання за 2016 рік на суму 15 110 грн. 40 коп. Позивач неодноразово направляв на адресу Відповідача звітні документи та акти на відшкодування, які підтверджують фактичні витрати на зберігання, проте останній не підписав вказані акти. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» в розмірі 15 110 грн. 40 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/21109/17, судове засідання призначено на 20.12.2017 року.

19.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.11.2017 року.

20.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні 20 грудня 2017 року представники Сторін зазначили про розгляд даної справи у спрощеному позовному провадженні та всі документи на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі ними було подано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 року вирішено справу № 910/21109/17 розглядати у порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 грудня 2017 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

09.10.2009 року між Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (Зберігач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (Комітет) було укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах Зберігача.

Відповідно до п.1.2 Договору Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1мр. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Комітетом.

Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між Комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з Комітетом кошторису витрат, затверджених Комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву, наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року (п.4.2 Договору).

Згідно з п.4.3 Договору оплата робіт із закладення (поставки цінностей до мобілізаційного резерву проводиться після отримання та погодження Комітетом акту встановленої форми на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2009 р., і діє протягом усього терміну зберігання цінностей. (п.7.3 Договору)

Додатковою угодою №6 від 15.09.2016 року до Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року Сторони узгодили річний розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2016 рік в сумі 15 355 грн. 21 коп.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №6 від 15.09.2016 року до Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року оплата здійснюється на підставі актів по відшкодуванню за зберігання ТМЦ мобілізаційного резерву.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року Позивач листами №158/4 від 24.05.2016 року, №2877 від 29.09.2016 р., №3482/4 від 22.11.2016 р., №859/4 від 20.03.2017 р. направив на адресу Відповідача Акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 1 - 4 квартали 2016 року, звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 1 - 4 квартали 2016 року, рахунки на оплату №112 від 20.05.2016 р. на суму 2619 грн. 70 коп., №208 від 07.09.2016 р. на суму 3218 грн. 80 коп., №256 від 15.11.2016 р. на суму 2607 грн. 32 коп., №45 від 14.03.2017 р. на суму 6664 грн. 58 коп., а загалом на суму в розмірі 15 110 грн. 40 коп., які були отримані останнім, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення 27.05.2016 р., 03.10.2016 р., 28.11.2016 р., 24.03.2017 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він надав послуги зберігання за 2016 рік на суму 15 110 грн. 40 коп. Позивач неодноразово направляв на адресу Відповідача звітні документи та акти на відшкодування, які підтверджують фактичні витрати на зберігання, проте останній не підписав вказані акти. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» в розмірі 15 110 грн. 40 коп.

09.06.2017 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію №1739/10 з вимогою здійснити оплату заборгованості у розмірі 15 110 грн. 40 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 12.06.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача, яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Абзац 1 п.2 ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" і п.4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129, передбачають можливість розміщення і зберігання запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву на промислових, транспортних сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, установах і в організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Відповідні правовідносини підпадають під ознаки договору зберігання, правовий режим якого визначено главою 66 Цивільного кодексу. Такий договір згідно з ч.1 ст.937 ЦК України укладається у письмовій формі.

Згідно з приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. (стаття 946 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року Позивач листами №158/4 від 24.05.2016 року, №2877 від 29.09.2016 р., №3482/4 від 22.11.2016 р., №859/4 від 20.03.2017 р. направив на адресу Відповідача Акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 1 - 4 квартали 2016 року, звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 1 - 4 квартали 2016 року, рахунки на оплату №112 від 20.05.2016 р. на суму 2619 грн. 70 коп., №208 від 07.09.2016 р. на суму 3218 грн. 80 коп., №256 від 15.11.2016 р. на суму 2607 грн. 32 коп., №45 від 14.03.2017 р. на суму 6664 грн. 58 коп., а загалом на суму в розмірі 15 110 грн. 40 коп., які були отримані останнім, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення 27.05.2016 р., 03.10.2016 р., 28.11.2016 р., 24.03.2017 р.

Суд звертає увагу, що Державним агентством резерву України не надано суду жодних зауважень щодо розрахунку суми відшкодування витрат Позивача на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 1 - 4 квартали 2016 року на загальну суму 15 110 грн. 40 коп., проте надіслані на адресу Відповідача звіти та акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей за спірний період не були підписані останнім.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» належним чином виконані його зобов'язання зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 1 - 4 квартал 2016 року.

У п.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" роз'яснено, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення Держрезерву України від виконання зобов'язань перед відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву, оскільки відповідно до приписів ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічна правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності бюджетного фінансування.

Таким чином, заборгованість Державного агентства резерву України перед Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року за надані послуги зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 1 -4 квартали 2016 року становить 15 110 грн. 40 коп.

Суд звертає увагу, що оскільки умовами Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року не визначено строку здійснення оплати Відповідачем за надані й прийняті послуги зі зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву, а тому до даних правовідносин підлягає застосуванню норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України. (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

09.06.2017 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію №1739/10 з вимогою здійснити оплату заборгованості у розмірі 15 110 грн. 40 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 12.06.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача, яка залишена без відповіді і виконання.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що на час розгляду даної справи обов'язок Відповідача по здійсненню оплати за надані належним чином й прийняті послуги зі зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/9 від 09.10.2009 року настав.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» в розмірі 15 110 грн. 40 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 15 110 грн. 40 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Державного агентства резерву України на користь Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 110 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 37472392) на користь Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (54037, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ЗНАМЕНСЬКА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 09794409) заборгованість у розмірі 15 110 (п'ятнадцять тисяч сто десять) грн. 40 (сорок) коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 грудня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин