Ухвала суду № 71331661, 20.12.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/27/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.12.2017 Справа № 908/1227/15-г

м. Запоріжжя

Розглянувши матеріали скарги Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу

за позовом Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” (40020, м. Суми, проспект Курський, 6)

до відповідача ОСОБА_2 підприємство “Торецьквугілля” (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 19)

про стягнення 119996,08 грн. основного боргу за договором підряду № 110/2014 від 16.07.2014.

орган ВДВС - Торецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Героїв Праці, 3)

Суддя Зінченко Н.Г.

Секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача – (скаржника) – ОСОБА_3, довіреність б/н від 30.12.15;

від відповідача – не з'явився;

від ВДВС– не з'явився.

27.10.2016 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми на протиправні заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу у справі № 908/122715-г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2017., скаргу передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2017 скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 27.11.2017, у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 27.11.2017 розгляд скарги призначено на 20.12.2017.

Як встановлено в судовому засіданні 20.12.2017, рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства (протокол №32 від 26.04.2017) змінено найменування позивача у справі - Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” на Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” у зв'язку з приведенням його у відповідність із ЗУ «Про акціонерні товариства». (п.1.1 Статуту ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”).

У зв’язку з вищевикладеним суд ухвалює позивачем у справі вважати Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”.

Ухвалу оголошено в судовому засіданні 20.12.2017.

Розгляд справи 20.12.2017, за клопотанням представника позивача (скаржника), здійснювався в режимі відеоконференції відповідно до ст. 741 ГПК України.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 №2147-VIII Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до ч.1 п. 9 Перехідних положень ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тому, суд проводить розгляд скарги ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за правилами ГПК України, прийнятого 03.10.2017.

Також, до матеріалів скарги позивачем (скаржником) було додано заяву вих. №04/09-017246 від 23.10.2017 про визнання поважними причини пропуску позивачем строку на оскарження дії виконавчої служби та відновлення пропущеного строку на подання скарги. На обґрунтування зазначеної заяви позивач (скаржник) зазначає, що зі скаргою на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувану, вперше звернувся 05.10.2017, проте ухвалою суду від 10.10.2017, скарга повернута скаржнику без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права

Згідно ч.2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Зважаючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт первісного звернення позивача (скаржника) зі скаргою 05.10.2017, та отримання її судом 09.10.2017, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги, та поновити ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” строк на подання скарги на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 20.12.2017 про відмову від скарги на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу не заявив, скаргу обґрунтовує наступними обставинами. В провадженні Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження № 47469730 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1227/15-г від 21.04.2015р. щодо стягнення з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІ компресормаш» суми боргу 119 996,08 грн., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 399,92 грн. 23.08.2017 заступником начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. Вважає, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача (ч.3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»). Вважає, що оскільки, як встановлено державним виконавцем, у боржника, що є самостійною юридичною особою, відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а також власні розрахункові рахунки, рішення суду має бути виконано за рахунок коштів передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, саме ОСОБА_2 казначейською службою України в особі її територіальних органів. Проте, не зважаючи на наявність усіх необхідних підстав передбачених ч.2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», документи та відомості, необхідні для передачі коштів, виконавчий документ не був переданий до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Вважає, що вказана обставина дає підстави стверджувати про те, що державним виконавцем не вжито усіх необхідних (можливих) заходів для повного виконання виконавчого документу. Враховуючи зазначене, скаржник просить суд визнати протиправними дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу та скасувати постанову Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу винесену в межах виконавчого провадження №47469730.

Представник відповідача (боржника) в судове засідання 20.12.2017 не з'явився, проте 23.11.2017 на адресу суду від ДП “Торецьквугілля” надійшов відзив на скаргу, в якому останній проти задоволення скарги заперечив, зазначив, що доводи скарги є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Зокрема зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 №2021-VIII тимчасово, до 1.01.2019, піддягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувний підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Стаття 34 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює вичерпний перелік підстав, за якими виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій, і тому не передбачає можливості для зупинений виконавчого провадження, а отже, й підстави для зупинення виконавчого провадження у державного виконавця відсутні. Також пунктом 7 цього Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.05.2006 року №01-8/1114 про Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» передбачено, що мораторій поширюється, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ОСОБА_2 виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами. Отже, мораторій поширюється на усі випадки звернення стягнення на майно підприємств за рішеннями, ухвалами та постановами господарськім судів. Тому, в разі оскарженим стягувачем органів Державної виконавчої служби щодо примусового виконання таких судових актів, у господарського суду немає підстав для задоволення відповідної скарги, якщо стягненню підлягає майно. Також, зазначає, що п. 9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливе звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Відповідач (боржник) вважає, що приймаючи постанову від 23.08.2017 р. про повернення виконавчого документу за виконавчим провадженням №47469730, заступник начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 діяв правомірно. Просить відмовити в задоволенні скарги та справу розглянути без участі уповноваженого представника відповідача (боржника).

Клопотання про участь справи за відсутності уповноваженого представника Державного підприємства “Торецьквугілля” судом задоволено.

Представник Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання 20.12.2017 не з'явився, проте 28.11.2017 на електронну адресу суду від органу ВДВС надійшов відзив на скаргу, в якому останній проти задоволення скарги заперечив. Зокрема зазначив, що дія закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на вказані спірні правовідносини, оскільки в порядку ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають поверненню лише частина виконавчих проваджень, які віднесено до 5-ї черги задоволення вимог стягувачів відповідно до ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження», 1-4 черги продовжують виконуватися в порядку визначеному ЗУ «Про виконавче провадження», і не підлягають завершенню в порядку п.2, 9 ст. 37 ЗУ«Про виконавче провадження». Просив відмовити в задоволенні скарги та справу розглянути без участі уповноваженого представника органу ВДВ.

Клопотання про участь справи за відсутності уповноваженого представника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області судом задоволено.

У відповідності до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням викладеного, з урахуванням наданих відзивів на скаргу, суд вирішив за доцільне розглянути скаргу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення скарги по суті, за відсутністю в судовому засіданні відповідача та органу ВДВС.

Розглянувши матеріали справи № 908/1227/15-г та матеріали скарги Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, представлені письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 339 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

В силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 у справі №908/1227/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства “Дзержинськвугілля”, Донецька область, м. Дзержинськ на користь ПАТ Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” 119996 грн. 08 коп. основного боргу та 2399 грн. 92 коп. судового збору.

. На виконання вказаного судового рішення господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ № 908/1227/15-г від 21.04.2015.

13.05.2015 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Дзержинського МУЮ винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47469730 щодо примусового виконання наказу № 908/1227/15-г від 21.04.2015 виданого господарським судом Запорізької області на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 у справі №908/1227/15-г про стягнення з боржника ПАТ Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” 119996 грн. 08 коп. основного боргу та 2399 грн. 92 коп. судового збору.

23.08.2017 заступником начальника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, винесена постанова ВП №47469730 про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 № 2021-VIII тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону; 8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; 9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); 11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов’язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Суд погоджується з позицією ВДВС, що проаналізувавши вказані статті ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» слід розрізняти поняття «зупинення виконавчого провадження» та поняття «зупинення вчинення виконавчих дій». Так, в ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено можливості для зупинення виконавчого провадження, а отже, й підстави для зупинення виконавчого провадження у державного виконавця відсутні.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного

законами України механізму примусової реалізації майна. Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об’єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 ЗУ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено, що Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ОСОБА_2 виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.05.2006 N 01-8/1114 про ЗУ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств. Згідно з приписом частини 1 статті 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. До інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, слід відносити лише ті майнові активи, які обліковуються як необоротні. Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Отже, оборотні активи підприємств може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів.

Пунктом 7 цього Інформаційного листа передбачено, що мораторій поширюється, зокрема, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ОСОБА_2 виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами. Отже, мораторій поширюється на усі випадки звернення стягнення на майно підприємств за рішеннями, ухвалами та постановами господарських судів. Тому в разі оскарження стягувачем бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо примусового виконання таких судових актів відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у господарського суду немає підстав для задоволення відповідної скарги, якщо стягненню підлягає майно.

Пунктами 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними та законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 № 2021-VIII зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств (тобто, встановлено зупинення проведення примусового виконання дій), а Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 № 2864-ІП встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна (забороняється вжиття заходів примусового виконання).

Враховуючи, що спеціальний ЗУ «Про виконавче провадження», а саме ст. 34, не передбачає підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, однак пунктом 9 ст. 37 «Про виконавче провадження» передбачено повернення виконавчого документу стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, виконавчий документ повертається стягувачу на підставі пунктів 2, 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, враховуючи що державним виконавцем було проведено можливі виконавчі дії та не виявлено заходів, що можливо було б вчинити з примусового виконання зазначеного наказу, суд вважає, що постанова ВП №47469730 від 23.08.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу винесена державним виконавцем обґрунтовано.

Щодо доводів заявника про те, що не зважаючи на наявність усіх необхідних підстав передбачених ч.2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», документи та відомості, необхідні для передачі коштів, виконавчий документ не був переданий державним виконавцем до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суд зазначає наступне.

Дія закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на вказані спірні правовідносини, оскільки в порядку ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають поверненню лише частина виконавчих проваджень, які віднесено до 5-ї черги задоволення вимог стягувачів відповідно до ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження», 1-4 черги продовжують виконуватися в порядку визначеному ЗУ «Про виконавче провадження», і не підлягають завершенню в порядку п.2, 9 ст. 37 ЗУ«Про виконавче провадження».

Крім того, представником позивача (скаржника), в судовому засіданні 20.12.2017 було підтверджено, що вимоги ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” відноситься до 4-ї черги задоволення вимог стягувачів.

Згідно п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що скарга на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу, є необґрунтованою і у суду відсутні підстави для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”.

Керуючись ст., ст. 233, 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. У зв'язку із зміною найменування, позивачем у справі вважати Приватне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”.

2.Поновити ПАТ “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” строк на подання скарги на протиправні дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу.

3. Доводи скарги на дії заступника Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, що полягають в поверненні виконавчого документа стягувачу визнати неправомірними, скаргу відхилити.

4. Копію даної ухвали направити сторонам у справі, та Торецькому міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Героїв Праці, 3).

Суддя Н.Г.Зінченко

Ухвалу оголошено в судовому засіданні 20.12.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено 26.12.2017.