Рішення № 71331188, 21.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року справа № 823/1861/17

12 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участі: секретаря судового засідання – Роя О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 – за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 – за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом науково-виробничого приватного підприємства «ДАК-Електропром» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось науково-виробниче приватне підприємство «ДАК-Електропром» (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

– визнати протиправними дії щодо залишення без задоволення вимог заяви позивача від 29.09.2017 № 229;

– зобов’язати відповідача підготувати та надати відповідному органу Державного казначейства України висновок про повернення позивачеві помилково (надміру) сплаченого грошового зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25 000 грн 00 коп.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ним помилково сплачено транспортний податок в сумі 25 000 грн 00 коп. відповідно до розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_1 від 18.02.2015, у зв’язку із запровадженням транспортного податку на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, норми якого набрали чинності 01.01.2015.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю та пояснив, що застосування транспортного податку в 2015 році суперечить нормам п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, тобто, принципу стабільності податкового законодавства, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також, що податки та збори, їх ставки, податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Також представник позивача наполягав, що оскільки у 2015 році у позивача був відсутній обов’язок сплати транспортного податку, кошти сплачені згідно з розрахунком суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_1 від 18.02.2015 є сплаченими до місцевого бюджету помилково, а тому мають бути повернуті позивачеві.

Згідно з письмовими запереченнями проти позову від 14.12.2017 відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що позивач самостійно нарахував транспортний податок за належний йому автомобіль за 2015 рік.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову повністю, зазначивши, що позивачем не дотримано процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Позивач є власником легкового автомобіля марки VOLVO XC 90, номерний знак НОМЕР_2.

18.02.2015 позивачем подано до Смілянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_1, відповідально до якого позивачем самостійно визначено суму транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25 000 грн 00 коп. та вказано, що об’єктом оподаткування є саме вказаний автомобіль.

Відповідно до платіжного доручення № 371 від 27.04.2015 позивачем сплачено транспортний податок з юридичних осіб за І квартал 2015 року у сумі 6 250 грн 00 коп., згідно з платіжним дорученням № 628 від 24.07.2015 позивачем сплачено транспортний податок з юридичних осіб за ІІ квартал 2015 року у сумі 6 250 грн 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 915 від 27.10.2015 позивачем сплачено транспортний податок з юридичних осіб за ІІІ квартал 2015 року у сумі 6 250 грн 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 48 від 28.01.2016 позивачем сплачено транспортний податок з юридичних осіб за ІV квартал 2015 року у сумі 6 250 грн 00 коп., усього на загальну суму 25 000 грн 00 коп.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань № 229 від 29.09.2017, в якій просив перерахувати грошові кошти надмірно сплачені як транспортний податок у 2015 році з міського бюджету м. Сміла Черкаської області, оскільки у позивача у 2015 році був відсутній обов'язок щодо сплати такого місцевого податку.

Відповідно до рішення Головного управління ДФС у Черкаській області, оформленого листом від 17.10.2017 №27782/23-00-13-0116 вказана заява позивача залишена без задоволення, оскільки станом на 17.10.2017 у позивача відсутня переплата по транспортному податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З 01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII ( далі – Закон № 71), яким шляхом викладення ст. 267 Податкового кодексу України в новій редакції введений новий податок – транспортний податок.

Відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції на 2015 рік), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік 25 000 гривень за кожний легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування. Обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

З метою забезпечення виконання Закону № 71 до затвердження форми податкової звітності платникам транспортного податку – юридичним особам пропонувалось до 20.02.2015 задекларувати об’єкти оподаткування використовуючи Розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 767 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за № 139/24916.

Пунктом 46.4 статті 46 Податоквого кодексу України у редакції чинній станом на день подання позивачем розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів (18.02.2015) передбачалось, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Суд зазначає, що застережень з боку позивача, вказаний розрахунок не містить, доказів подання позивачем доповнень до розрахунку сторони суду не назвали та не надали.

Виходячи із приписів п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає платник податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу Україн платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації/розрахунку.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд зазначає, що позивач надав до Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області уточнюючу податкову декларацію з транспортного податку за 2015 рік, якою позивач визначив суму нараховану до зменшення податкового зобов’язання з податку на 2015 рік у розмірі 25 000 грн 00 коп. – 15.12.2017, тобто після звернення із даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до п. 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124 (далі – Порядок), повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Згідно з п. 7 Порядку після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових забов'язань (крім грошових забов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку; два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку; три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що передумовою для повернення платнику помилково або надміру сплачених грошових забов'язань, які самостійно визначені платником є відображення такої переплати у даних особових рахунків платників, внаслідок подання платником уточнюючої декларації/розрахунку з такого платежу, в якій має бути зазначено про таку помилку.

Враховуючи, що станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань № 229 від 29.09.2017 такого уточнюючого розрахунку з транспортного податку на 2015 рік позивачем надано не було, а грошове зобов’язання зі сплати транспортного податку самостійно визначене позивачем, у відповідача були відсутні правові підстави для підготовки та надання відповідному органу Державного казначейства України висновку про повернення позивачеві помилково (надміру) сплаченого грошового зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україник кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення складено у повному обсязі 27.12.2017.