Рішення № 71331127, 27.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 грудня 2017 року справа №826/4387/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1)до1. Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 1, МВС України) 2. Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач 2, Управління МВС України в Полтавській області) 3. Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 3)про1) визнання протиправними та скасування наказу відповідача 1 від 26 січня 2015 року №98-ос "По особовому складу" про звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-433026) заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік); 2) визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 від 28 січня 2015 року №37-ос "По особовому складу" про звільнення позивача з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) з 28 січня 2015 року; 3) поновлення позивача в органах внутрішніх справ України на займаній посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 29 січня 2015 року; 4) зобов'язання відповідача 3 видалити відомості щодо позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади"

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав незаконності свого звільнення на підставі норм Закону України "Про очищення влади", оскільки ОСОБА_1 не відповідає критеріям осіб, які підлягають люстрації, у зв'язку із тим, що фактично не виконував свої функціональні обов'язки через неодноразові звільнення з посади. Крім того, позивач вказує на порушення процедури звільнення після 27 жовтня 2014 року лише за наслідками аналізу відомостей особової справи, тому що перевірка ОСОБА_1 мала бути здійснена за процедурою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 за індивідуальним підходом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4387/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач 1 письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав, проте, подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.

Відповідач 2 письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.

Відповідач 3 у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність звільнення позивача вимогам Закону України "Про очищення влади" та, що вирішення питання щодо вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" є можливим лише після ухвалення судом відповідного рішення.

В судовому засіданні 23 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів проти позову заперечили; відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року поновлено позивачу строк звернення по суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Наказом МВС України від 26 січня 2015 року №98 о/с "По особовому складу" згідно з пунктом 2 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 (С-433026) заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік).

На підставі вказаного наказу Управління МВС України в Полтавській області прийняло наказ від 28 січня 2015 року №37 о/с "По особовому складу", яким згідно з пунктом 2 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 (С-433026) заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки, 28 січня 2015 року.

У зв'язку із прийняттям вказаних наказів Міністерством юстиції України внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомості про застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади" щодо ОСОБА_1 на 10 років.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Суд встановив, що Закон України "Про очищення влади" набрав чинності 16 жовтня 2014 року.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:

1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;

2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

З наведених норм Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" суд приходить до висновку, що особи, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, можуть бути звільнені на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, лише упродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 26 жовтня 2014 року включно.

Вирішуючи питання відповідності ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною першою статті 3 Закону України "Про очищення влади", та наявності підстав для звільнення на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", суд виходить із наступних міркувань.

Як визначено у частині першій статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Частина перша статті 3 Закону України "Про очищення влади" установлює, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року:

1) Президента України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України;

2) міністра, керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх першого заступника, голови або члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

3) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, їх першого заступника чи заступника, заступника Міністра внутрішніх справ України;

4) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх першого заступника, заступника;

6) члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

7) керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції;

8) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

9) Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації;

10) Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, їх першого заступника.

Таким чином, саме заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" та, відповідно, процедура звільнення за нормами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, може бути застосована у відношенні до особи, яка відповідає наступним критеріям:

- обіймала посаду (посади), перелік яких наведено вище, у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року;

- сукупний строк обіймання такої посади складає не менше одного року.

Дослідивши наявні у справі докази щодо проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, колегія суддів встановила наступне:

- наказом МВС України від 14 квітня 2010 року №610 о/с призначено полковника міліції ОСОБА_1 заступником начальника Головного управління МВС України в Полтавській області - начальником міліції громадської безпеки, звільнивши його з посади заступника начальника Департаменту транспортної міліції МВС України - начальника відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю;

- наказом МВС України від 09 вересня 2011 року №1014 о/с позивача, заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки, звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів;

- на підставі наказу МВС України від 09 вересня 2011 року №1014 о/с наказом Управління МВС України в Полтавській області від 12 вересня 2011 року №280 о/с ОСОБА_1 заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки, звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів;

- відповідно до наказу МВС України від 28 листопада 2011 року №1245 о/с на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі №2а-1670/7663/11 позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 21 вересня 2011 року;

- згідно з наказом МВС України від 19 червня 2012 року №517 о/с та наказом Управління МВС України в Полтавській області від 22 червня 2012 року №190 о/с звільнено ОСОБА_1 заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки, звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів;

- наказом Управління МВС України в Полтавській області від 23 листопада 2012 року №386 о/с на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі №2а-167/4238/12 позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 27 червня 2012 року;

- наказом МВС України від 29 березня 2013 року №268 о/с на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі №2а-1670/4238/12, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року скасовано пункт наказу МВС України від 19 червня 2012 року №517 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено його на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 27 червня 2012 року;

- відповідно до наказу Управління МВС України в Полтавській області від 01 квітня 2013 року №135 о/с на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі №2а-1670/4238/12, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року, позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 27 червня 2012 року;

- наказом МВС України від 02 жовтня 2013 року №895 о/с ОСОБА_1 зараховано в розпорядження Управління МВС України в Полтавській області, звільнивши його з посади заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки;

- наказом МВС України від 18 липня 2014 року №1343 о/с та наказом Управління МВС України в Полтавській області від 21 липня 2014 року №324 о/с на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі №816/1227/14 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки;

- наказом МВС України від 22 липня 2014 року №1357 о/с та наказом Управління МВС України в Полтавській області від 23 липня 2014 року №330 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку;

- згідно з наказом МВС України від 22 січня 2015 року №82 о/с та наказом Управління МВС України в Полтавській області від 22 січня 2015 року №28 о/с на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі №816/3424/14 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.

На думку позивача неодноразове звільнення його з органів внутрішніх справ, а також тривале перебування на лікуванні дають підстави вважати, що ОСОБА_1 у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року фактично обіймав посаду заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки менше одного року.

Суд погоджується із думкою позивача про те, що за вказаний період він фактично не виконував посадових обов'язків заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки, однак, зазначає, що період незаконного звільнення ОСОБА_1 вважається вимушеним прогулом, а строк лікування є тимчасовим періодом звільнення від роботи.

Як встановлено вище, особи, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 Закону України "Про очищення влади", на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, можуть бути звільнені на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, лише у продовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 26 жовтня 2014 року включно.

Проте, згідно з оскаржуваними наказами позивача звільнено через три місяці після граничного строку (26 жовтня 2014 року), у межах якого дозволялось звільнення на підставі відомостей, наявних в особових справах.

Колегія суддів зауважує, що на момент прийняття оскаржуваних наказів відповідачі 1 і 2 не мали правових підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

У свою чергу ОСОБА_1 підлягав перевірці на підставі відповідної заяви, згідно зі статтею 5 Закону України "Про очищення влади" та на підставі Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади".

Таким чином, позивач міг бути звільнений із займаної посади в порядку люстрації за умови недостовірності вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, або достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідачі 1 і 2, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які б підтверджували проведення люстраційної перевірки у відношенні до ОСОБА_1

Крім того, суд звертає увагу, що Закон України "Про очищення влади" передбачає можливість звільнення із посади, а не зі служби взагалі, проте, оскаржуваними наказами ОСОБА_1 звільнено не з посади, а зі служби в органах внутрішніх справ, що суперечить приписам вказаного Закону.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що МВС України та Управління МВС України в Полтавській області не вказують, що позивач здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, та не доведено, що звільнення позивача відбулося за для реалізації основної мети очищення влади, визначеної у частині другій статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Як вбачається зі змісту оскаржуваних наказів, разом із нормами Закону України "Про очищення влади" позивача звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до підпункту "а" пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення про проходження служби), звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Отже, підпункт "а" пункту 62 Положення про проходження служби, який вказаний однією із підстав для звільнення позивача із органів внутрішніх справ, лише передбачає можливість звільнення у запас Збройних Сил та не встановлює підстав звільнення.

Звільнення зі служби в запас встановлені у пункті 64 Положення про проходження служби, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації);

и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку;

ї) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Однак, будь-якої з підстав для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до пункту 64 Положення про проходження служби відповідачами 1 та 2 не наведено; під час судового розгляду судом також не встановлено, а відповідачами не доведено наявність у межах спірних правовідносин правових підстав для звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося за відсутності правових підстав, тому, наказ МВС України від 26 січня 2015 року №98 о/с "По особовому складу" та наказ Управління МВС України в Полтавській області прийняло наказ від 28 січня 2015 року №37 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ є протиправними та підлягають скасуванню, а позивача належить поновити на службі на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 3 видалити відомості щодо позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 7 Закону України "Про очищення влади" передбачає, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2014 року №1704/5 (далі по тексту - Положення), підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є, зокрема надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України "Про очищення влади", інформації про звільнення особи з посади;

Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення визначає, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом.

Оскільки судове рішення є підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", з огляду на незаконність звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, суд приходить до висновку, що інформація про позивача в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" не відповідає дійсним обставинам справи, що є підставою для зобов'язання відповідача 3 вилучити відомості щодо позивача з цього Реєстру.

При цьому суд зауважує, що вчинення Міністерством юстиції України, як держателем Реєстру, таких дій прямо передбачено пунктом 9 розділу І Положення та відповідає критеріям ефективного юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (36000, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; ідентифікаційний код 00032684) від 26 січня 2015 року №98 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 83; ідентифікаційний код 08592276) від 28 січня 2015 року №37 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.

5. Зобов'язати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відомості про ОСОБА_1.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

7. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов