Рішення № 71331100, 27.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м. Київ № 826/19877/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелвінс Прайм» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелвінс Прайм» (ТОВ «Мелвінс Прайм») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.12.2016 №2642615147 та №2652615146.

Ухвалами суду від 20 грудня 2016 року у справі відкрито провадження, проведено підготовчі дії і призначено справу до судового розгляду.

Згідно заяви представників сторін, суд перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017 справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 13.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 24.11.2017.

У судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання) суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

05 грудня 2017 року через канцелярію суду представником позивача подано належним чином завірені копії додаткових матеріалів, підтверджуючих висловлену в засіданні позицію.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Мелвінс Прайм» зареєстроване Головним управлінням юстиції у місті Києві 02.10.2013, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 10711020000031225 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві з 03.10.2013 за №265613157501.

У період з 09.11.2016 по 15.11.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 08.11.2016 №7111 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мелвінс Прайд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Перший бізнес-центр» (код 39869609) за період діяльності з 01.09.2015 по 30.09.2015.

За результатами перевірки складно Акт №193/26-15-14-07-02-10/38921814 від 22.11.2016 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 43533 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за вересень 2015 року в загальній сумі 48373 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 06.12.2015 податкових повідомлень - рішень:

- №2642615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 43533,00 грн.;

- №2652615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 48373,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12093,25 грн.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, ТОВ «Мелвінс Прайм» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються.

Так, в Акті перевірки зазначено, що:

1) ТОВ «Мелвінс Прайм» занизило дохід на суму 290236 грн. у зв'язку з тим, що до складу доходів, відображених у податковій декларації не включено вартість безоплатно отриманих дров порізаних від третіх осіб;

2) ТОВ «Мелвінс Прайм» безпідставно віднесено до складу «Інші операційні витрати» рядок 2180 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми 11397690 (а.с. 25) грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Перший бізнес-центр», в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності за 2015 рік на 241863 грн.;

3) грошові кошти в сумі 290235,83 грн. за своєю суттю є безповоротною фінансовою допомогою, яку ТОВ «Мелвінс Прайм» надало ТОВ «Перший бізнес-центр», відповідно названа сума повинна бути віднесена до складу «Інших витрат» рядок 2270 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2015 рік;

4) ТОВ «Мелвінс Прайм» безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2015 року суму 48373 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Перший бізнес-центр», що призвело до завищення податкового кредиту.

Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу про те, що господарська операція щодо придбання ТОВ «Мелвінс Прайм» у ТОВ «Перший бізнес-центр» дров порізаних реально не здійснювалась, тобто фактично не відбулась, ґрунтується на висновках останнього, здійснених на підставі інформації про те, що ТОВ «Перший бізнес-центр» має стан платників 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 14.12.2015, фінансовий звіт за 2015 рік та форми 1ДФ за 4 квартал 2015 року не подавались, а в ході досудового розслідування, яке проводиться в рамках кримінального провадження, допитана засновник і директор ТОВ «Перший бізнес -центр» ОСОБА_1 (а.с. 20) показала, що жодного відношення до створення, реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства, не має. Натомість, реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, які безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Мелвінс Прайм». Крім того, в період укладення та виконання відповідного договору контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки є правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме відсутності первинних документів, які б підтверджували факт реального виконання договору, укладеного між ТОВ «Мелвінс Прайм» та ТОВ «Перший бізнес-центр». Крім того, в останнього відсутні фінансові, матеріальні та трудові ресурси для виконання договору. Також, під час допиту в якості свідка засновник і директор ТОВ «Перший бізнес-центр» зазначила, що жодного відношення до діяльності товариства не має, жодних документів не підписувала.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд доходить наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтями 1 та 3 названого Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Перший бізнес-центр» укладено договір купівлі-продажу №0209-15 від 02.09.2015, згідно з положеннями якого постачальник (ТОВ «Перший бізнес-центр») зобов'язався передати у власність покупця (ТОВ «Мелвінс Прайм») товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Під товаром у договорі визначено дрова порізані в кількості 841 м.куб. за ціною 287,59 грн. (без ПДВ) за 1 м.куб.

Загальна вартість поставленого товару становить 290235,83 грн.

Слід наголосити, що за результатами проведеної відповідачем перевірки встановлено проведення позивачем оплати в сумі 290235,83 грн. на користь ТОВ «Перший бізнес-центр» та отримання позивачем дров порізаних в кількості 841 м.куб. вартістю 290235,83 грн.

На підтвердження реального здійснення господарської операції позивачем надано договори на підтвердження отримання в оренду приміщень в смт. Гостомель та с. Горенка.

Також позивачем надані первинні документи на підтвердження придбання котлів твердопаливних марки «Колві А200», «Woody», «КСВ-20 ВК 21-М2», «Колві 700А», «R100», «ПП-500».

Крім того, позивачем надано внутрішні документи про встановлення норм витрат пального, акти списання, а також «Розрахунки забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації котельні складського комплексу в с. Горенка та смт. Гостомель».

Надані позивачем документи підтверджують реальне виконання господарської операції з придбання товару - дров порізаних, яка відповідає дійсному економічному змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі та призвела до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів (договір, видаткових накладних, актів списання, журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 203 «Паливо»).

Також судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Мелвінс Прайм»» є надання в оренду офісних та складських приміщень. Аналогічна інформація зазначена і в Акті перевірки. Отже придбаний позивачем товар у вигляді дров порізаних зумовлений діяльністю, яку має право здійснювати ТОВ «Мелвінс Прайм». З огляду на викладене суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Мелвінс Прайм» документів на підтвердження здійснення останнім реалізації придбаних дров, оскільки такі були використані останнім у власній діяльності.

Висновок податкового органу про те, що грошові кошти в сумі 290235,83 грн. за своєю суттю є безповоротною фінансовою допомогою, яку ТОВ «Мелвінс Прайм» надало ТОВ «Перший бізнес-центр» є виключно припущенням відповідача без належних на те правових підстав.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені вище норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема і у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають і певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків (даному випадку контрагента) при здійсненні господарської діяльності, як критерію правового статусу платника податків (позивача) щодо формування витрат та отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Посилання відповідача, на обґрунтування правомірності визначених ним податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, на протокол допиту ОСОБА_2 (Вовчик) суд до уваги не приймає, оскільки в названому протоколі відсутня інформація про РНОКПП названої особи, а реквізити паспорта, зазначені у протоколі, відсутні в інформації про платника податків - ТОВ «Перший бізнес-центр». Викладене позбавляє суд можливості встановити чи дійсно відповідачем надано протокол допиту особи, яка виступала засновником та директором контрагента позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження проведення дослідження підпису засновника ТОВ «Перший бізнес-центр» у статуті та інших документах, необхідних для проведення реєстрації юридичної особи та відкриття банківського рахунку, у той час як у протоколі допиту, який наданий представником відповідача, зазначено про надання особою, яка була допитана як свідок, зразків підписів на трьох аркушах.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, якими підтверджується перевезення товару, придбаного у ТОВ «Перший бізнес-центр», оскільки договору перевезення між сторонами не укладалося, а відтак приписи затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини між перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, до спірних правовідносин застосовуються не обов'язково.

Тобто, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товару.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 у справі №К/800/10421/14.

З огляду на викладене, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що документи, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах висновку Верховного суду України, викладеного у постанові від 22.09.2015 по справі №21-887а15.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Встановивши невідповідність оскаржуваних ТОВ «Мелвінс Прайм» податкових повідомлень-рішень вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на думку суду, наявні підстави для захисту прав позивача в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Мелвінс Прайм» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 06 грудня 2016 №2642615147 та №2652615146.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, мсто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелвінс Прайм» (04080, мсто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 256, ЄДРПОУ 38921814) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1559 грн. 99 коп. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 99 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак