Рішення № 71330812, 26.12.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

26 грудня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1972/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмов,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» (далі ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 11.08.2017 № UA102180/2017/000034/2, від 21.08.2017 № UA102180/2017/000041/2, від 21.09.2017 № UA102180/2017/000043/2, від 22.09.2017 № UA102180/2017/000044/2, від 03.10.2017 № UA102180/2017/000045/2 і картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби №№ UA102180/2017/00032, UA102180/2017/00043, UA102180/2017/00049, UA102180/2017/00050, UA102180/2017/00051.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», у відповідності до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, були подані митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості задекларованих товарів, проте, незважаючи на це, відповідачем, в порушення норм митного законодавства, були прийняти оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та оформлені картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Крім того, зазначив, що відповідачем не було доведено факту неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів, наданих позивачем.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки Чернігівська митниця Державної фіскальної служби в оскаржуваних правовідносинах діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 10.12.2015 між ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» (Покупець) та Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед (Продавець) укладено контракт № Т01/16-U, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує тютюн у кількості 20000 тон та асортименті, що зазначається у додатках до даного контракту, які укладаються сторонами та є невідємними частинами даного контракту (т.1 а.с.18-25).

Відповідно до умов вказаного контракту Продавець здійснює доставку на умовах DDU склад Покупця в Прилуках, визначених в «ІНКОТЕРМС-2000», протягом строку дії даного Контракту. Ціна розуміється на умовах DDU склад Покупця в Прилуках. Всі ризики, а саме, але не обмежуючись цим, втрати, пошкодження товару переходять до Покупця після прийняття товару на склад Покупця у відповідності з умовами DDU «ІНКОТЕРМС-2000». Покупець сплачує 100% вартості доставленого товару шляхом банківського переказу на рахунок Продавця протягом 30 днів з кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому підтвердження поставки було відправлено, або за згодою сторін оплата за товар може здійснюватись Покупцем у формі повної або часткової попередньої оплати на підставі рахунків, наданих Продавцем.

У свою чергу, 11.08.2017, 21.08.2017, 21.09.2017, 22.09.2017, 03.10.2017 ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», з метою митного оформлення товарів, до відповідача подані митні декларації №№ UA102180/2017/046491, UA102180/2017/046583, UA102180/2017/046796, UA102180/2017/046800, UA102180/2017/046880 (т.1 а.с.33-36,103-105,171-173,213-215, т.2 а.с.7-11).

Митна вартість товару була визначена позивачем із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До вищевказаних митних декларацій товариством додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 10.12.2015 № Т01/16-U з додатками, що супроводжували поставку (у додатках до контракту встановлено вартість кожної партії товару за кг); рахунки-фактури (інвойси), в яких зазначено ідентифікуючі дані товару, вартість його за кг, а також загальна вага та загальна вартість, що підлягає сплаті за товар; ліцензія на право виробництва підакцизних товарів від 21.03.2016 № 225; інші документи, що супроводжували поставку.

10.08.2017 відповідачем винесено повідомлення декларанту - ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», в якому позивачу запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, каталоги специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення (т.1 а.с.72).

На виконання вищевказаного повідомлення відповідача, ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», з метою підтвердження заявленої митної вартості товару надано Чернігівській митниці Державної фіскальної служби додаткові документи, а саме: повідомлення головного бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього і надання інформації, що підтверджує здійснену раніше оплату контрактної ціни за ідентичним товаром, експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України від 26.01.2017 № ПК-7, прайс-лист продавця для покупця щодо цін на товар, копії митних декларацій країни-відправлення (т.1 а.с. 73-96).

Водночас, 11.08.2017 відповідачем винесено повідомлення про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не дають можливості здійснити розрахунки на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню (т.1 а.с.97).

Також, судом встановлено, що посадовою особою Чернігівської митниці Державної фіскальної служби, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, та обміну наявною інформацією на ідентичні, аналогічні (подібні) товари, проведено консультацію з уповноваженою на декларування особою, за результатами якої встановлено, що рівень митної вартості «Жилка необробленого тютюну, типу «Вірджинія», трубо вогневої сушки, країни походження - Китай» становить 1,21 долар США/кг (митна декларація від 11.10.2016 № 102040000/2016/047049).

11.08.2017, 21.08.2017, 21.09.2017, 22.09.2017, 03.10.2017 Чернігівською митницею Державної фіскальної служби винесені рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA102180/2017/000034/2, UA102180/2017/000041/2, UA102180/2017/000043/2, UA102180/2017/000044/2, UA102180/2017/000045/2 (т.1 а.с. 26,27,98,99,167,168,208,209, т.2. а.с. 2,3).

Обставинами прийняття рішення відповідачем є:

«- наявний у електронному виді прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) - Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед. За даними, що заявляє декларант у ДМВ сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) повязані між собою, перевірити документально по відсутність впливу взаємозвязку на ціну не є можливим. Також, прайс-лист не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що, у свою чергу, унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах;

- наявні у електронному виді декларації відправника не містять усіх складових митної вартості відповідно до заявлених декларантом умов поставки;

-наявний у електронному виді експертний висновок від 26.01.2017 № ПК-7 ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України, щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів. Висновок не містить посилань щодо використаних джерел отримання інформації, включаючи і джерела Інтернет ресурсів, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар. Також, даний висновок не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що, у свою чергу, унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах».

Також, судом встановлено, що відповідачем прийняті картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA102180/2017/00032, UA102180/2017/00043, UA102180/2017/00049, UA102180/2017/00050, UA102180/2017/00051, якими позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митних декларацій (т. 1 а.с.28-30, 100-102, 169-170,210-212, т.2. а.с.4-6).

Вважаючи оскаржувані рішення відповідача та картки відмов протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України), Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 МК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Верховний Суд України у постанові від 31.03.2015 (справа № 21-127а15), надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначив: «…Аналіз частини 3 статті 53 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів».

Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, частинами першою - третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів.

Аналогічна правова позиція була викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.10.2016 (справа № К/800/982/16).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статей 53, 54, 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У даній справі судом встановлено, що під час митного оформлення задекларованих товарів позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту, надані документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач у письмових запереченнях та у судовому засіданні посилався на той факт, що у ЄАІС наявна цінова інформація на ідентичні товари - «Жилка необробленого тютюну, типу «Вірджинія», трубовогневої сушки, країни походження - Китай» з розрахунку 1,21 долар США/кг (митна декларація від 11.10.2016 № 102040000/2016/047049), замість зазначеної позивачем контрактної вартості з розрахунку 1,04 та 1,06 доларів США/кг.

Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до статті 6 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно зі статтею 6 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Відповідно до положень статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Державної фіскальної служби України інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, оскільки вищевказана база даних не може містити усієї інформації, що стосується субєктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Аналогічна правова позиція була висловлена і у довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженій постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні статті 53 МК України, а отже відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях та картках відмови на той факт, що наявний у електронному виді експертний висновок від 26.01.2017 № ПК-7 ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України, щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів, оскільки висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, у зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.

Також, судом не приймаються до уваги посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях та картках відмови на той факт, що наявні у електронному виді декларації відправника не містять усіх складових митної вартості відповідно до заявлених декларантом умов поставки, оскільки митні декларації країни відправлення, згідно Митного кодексу України, не є основними документами, які підтверджують чи визначають митну вартість товарів та можуть бути прийняті митним органом як додаткове джерело підтвердження митної вартості.

При цьому, посилання відповідача у оскаржуваному рішенні та картці відмови на те, що наявний у електронному виді прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) - Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед та останній не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, є необґрунтованим, так як прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру для визначення складових митної вартості товару та не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі резервного методу.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки митна вартість була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню, суд вважає неправомірними висновки відповідача, за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів, про відсутність підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару.

При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні та картці відмови не обґрунтовано необхідність застування ним саме шостого (резервного) методу для визначення митної вартості товару.

Однак, у відповідності до пункту 3 частини 2 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як субєкт владних повноважень, зобовязаний обґрунтовувати своє рішення, тобто приймати рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У свою чергу, ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за таким другорядним методам, як резервний, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно митний орган повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості.

Таким чином, митний орган зобовязаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів та коригування її за другорядним методом за резервним здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування рішень Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 11.08.2017 № UA 102180/2017/000034/2, від 21.08.2017 № UA 102180/2017/000041/2, від 21.09.2017 № UA 102180/2017/000043/2, від 22.09.2017 № UA 102180/2017/000044/2, від 03.10.2017 № UA 102180/2017/000045/2.

Водночас, у довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженій постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, зазначено, що скасування судом рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 11.08.2017 № UA 102180/2017/000034/2, від 21.08.2017 № UA 102180/2017/000041/2, від 21.09.2017 № UA 102180/2017/000043/2, від 22.09.2017 № UA 102180/2017/000044/2, від 03.10.2017 № UA 102180/2017/000045/2, то визнанню протиправними та скасуванню підлягають і картки відмов у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби №№ UA 102180/2017/00032, UA 102180/2017/00043, UA 102180/2017/00049, UA 102180/2017/00050, UA 102180/2017/00051.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 16000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» (вул. Незалежності, 21, м. Прилуки, Чернігівська область, 17502, код ЄДРПОУ 14333202) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 11.08.2017 № UA 102180/2017/000034/2, від 21.08.2017 № UA 102180/2017/000041/2, від 21.09.2017 № UA 102180/2017/000043/2, від 22.09.2017 № UA 102180/2017/000044/2, від 03.10.2017 № UA 102180/2017/000045/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби №№ UA 102180/2017/00032, UA 102180/2017/00043, UA 102180/2017/00049, UA 102180/2017/00050, UA 102180/2017/00051.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 39482156) на користь Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» (вул. Незалежності, 21, м. Прилуки, Чернігівська область, 17502, код ЄДРПОУ 14333202) судові витрати в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп.

У відповідності до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 28.12.2017.

Суддя В.В. Падій