Рішення № 71330739, 26.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2017 року № 826/4885/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів: Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить, з урахуванням уточнених в судовому засіданні 22.11.2017 р. позовних вимог, визнати протиправними дії Авакова Арсена Борисовича - Міністра внутрішніх справ України, які виявилися у передачі звернення від 28.12.2014 р. до Департаменту Державної автомобільної інспекції, дії якої оскаржуються.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо передачі на розгляд його звернення до органу, рішення якого оскаржується. Вказані дії, на думку позивача, унеможливили реалізацію позивачем його права на звернення до органу державної влади, чим порушено норми чинного законодавства, включаючи Конституцію України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. До суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника відповідача в іншому судовому засіданні. Зважаючи на те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та може забезпечити явку в судове засідання іншого представника, суд визнав безпідставним заявлене клопотання та його відхилив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог відповідач не надав.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, 22.11.2017 р. суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

28.12.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича із скаргою, в якій просив повідомити на підставі яких наказів МВС України Департамент ДАІ України розробляє нові автомобільні номерні знаки. Також позивач просив притягнути заступника начальника Департаменту ОСОБА_3 до відповідальності через некомпетентність та порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Департаментом Державної автомобільної інспекції надано позивачу відповідь від 19.02.2015 р. № 4/1-К-217, згідно якої проведеною перевіркою не виявлено порушень положень чинного законодавства у діях працівників ДДАІ МВС України під час розгляду попереднього звернення від 18.11.2014 р., а також підстав притягнення до відповідальності заступника начальника ДДАІ МВС України ОСОБА_3

Також повідомлено, що Департамент ДАІ МВС України під час створення промислового зразку «Знак номерний транспортних засобів» керувався положеннями, які визначені положеннями ст. 52-1 Закону України «Про дорожній рух»; пп. 68 п. 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 р. № 401; пп. 1 п. 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 341; пп. 1 п. 4 Положення про Департамент Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 27.10.2014 р. № 1144 та п. 7.3 ДСТУ12.2003 «Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів».

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо передачі його скарги на розгляд до ДДАІ МВС України протиправними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регламентовано Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР (надалі - Закон N 393/96-ВР).

Положення названого Закону забезпечують громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону N 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч. 3 цієї статті відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

В той же час, положеннями ч. 4 ст. 7 Закону N 393/96-ВР встановлено заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Таким чином, з наведених вище законодавчих положень вбачається, що відповідач зобов'язаний був розглянути скаргу позивача від 28.12.2014 р. та належним чином відреагувати на неї, тобто надати обґрунтовану відповідь на неї у встановлений законом строк, проте відповіді з боку відповідача станом на момент вирішення справи надано не було.

В порушення вимог ч. 4 ст. 7 Закону N 393/96-ВР, відповідачем було скеровано скаргу позивача від 28.12.2014 р. до ДДАІ МВС України, тобто до органу дії посадової особи якого оскаржувались. Підставою для розгляду звернення позивача ДДАІ МВС України стало доручення керівництва Міністерства внутрішніх справ України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача, які виявилися у передачі звернення від 28.12.2014 р. до Департаменту Державної автомобільної інспекції, дії якого оскаржуються, є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не доведено правомірність його дій. В той же час, позивачем доведено обставини в обґрунтування заявлених вимог, а тому останні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністра внутрішніх справ України, які виявилися у передачі звернення від 28.12.2014 р. до Департаменту Державної автомобільної інспекції, дії якої оскаржуються.

Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 73,08 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П.Васильченко

Судді: Н.Г.Вєкуа

А.Б.Федорчук