Ухвала суду № 71330494, 28.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 грудня 2017 року справа № 823/2214/17

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/2214/17

за позовом ОСОБА_1

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2,

про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії, прийнято ухвалу.

ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, просить:

-визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 особи ФГВФО у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО стосовно гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_1 в розмірі 30000 грн. та скасувати наказ ОСОБА_3 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.09.2016 №42/2 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є «нікчемними» в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 13.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів ОСОБА_4 в ПАТ «Банк Михайлівський» в розмірі 30000 гривень.

Вивчивши позовну заяву, суддя зазначає, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з такого.

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У позовній заяві не зазначено поштовий індекс адреси, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта, номер засобу зв'язку, адреси електронної пошти позивача, не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосовно відповідача.

Згідно ст.4 КАСУ суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(п.7 ч.1); публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1).

В обґрунтування позовних вимог щодо публічно-правового спору позивач зазначає про п.25 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», однак не враховує ч.2 ст.113 КАСУ, де визначено: суд може посилатися у рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, що у ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. Зокрема у рішенні ВРП № 3135/1дп/15-17 зазначено: з метою встановлення, визначеного законом, суду для вирішення вимоги суди не проаналізували приписів стосовно юрисдикції адміністративних судів. У постанові від 15.06.2016 № 21-286а16/826/20410/14 колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палатою в господарських справах Верховного Суду України зроблено висновок, що на спори, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування ЄКПЛ (п.1 ст.32 ), у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 (п.58) зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Директивою ЄС «Щодо схем гарантування депозитів» від 30.05.1994 94/19/ЄС визначено, що кожна держава-член забезпечує, що на її території запроваджується і офіційно визнається одна або більше схем гарантування депозитів та надано поняття: «депозит», що означає кредитове сальдо, що виникає по сумах, залишених на рахунку, або внаслідок тимчасових обставин, що склалися після звичайних банківських операцій, і яке кредитна установа повинна сплачувати відповідно до прийнятих юридичних або контрактних положень, і будь-який борг, підтверджений свідоцтвом, виданим кредитною установою; «кредитна установа» означає суб'єкт підприємницької діяльності, діяльність якого полягає в отриманні від громадськості депозитів або інших коштів на зворотній основі та надання кредитів за свій власний рахунок. Держави-члени можуть передбачити, що певні вкладники або депозити виключаються з гарантії або ж їм надається нижчий рівень гарантій (ч.2 ст.7). Держави-члени забезпечують, що права вкладників на компенсацію можуть бути предметом позову з боку вкладника проти схеми гарантування депозитів (ч.6 ст.7).

Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (Рішення виконавчої дирекції ФГВФО 09.08.2012 № 14 (у редакції рішення 26.05.2016 № 823) визначено: отримувач особа, яка отримує гарантовану суму відшкодування; гарантована сума за рахунком умовна сума, що розраховується Фондом із загальної суми залишку коштів на рахунку та відсотків, зменшених на суму податку, та є частиною гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами одного вкладника в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а у разі ліквідації банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - на день початку ліквідації банку.

Позивачу необхідно врахувати таке регулювання у контексті учасників спору щодо вимоги: «не включення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО стосовно гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_1».

Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (ст.3) передбачено: Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в НБУ, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку. Органи державної влади та НБУ не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з НБУ та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства. Виконавча дирекція Фонду має повноваження щодо джерел формування коштів Фонду: Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження щодо джерел формування коштів Фонду (ст.12): приймає рішення про встановлення спеціального збору до Фонду або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків; приймає рішення про розміщення облігацій, видачу векселів та подає його на затвердження адміністративній раді Фонду; приймає рішення про необхідність залучення кредитів Кабінету Міністрів України, Національного банку України та/або безповоротної фінансової допомоги за рахунок Державного бюджету України; подає на затвердження адміністративній раді Фонду інвестиційний план Фонду; приймає рішення про інвестування коштів Фонду відповідно до інвестиційного плану; приймає рішення про нарахування та стягнення пені за несвоєчасне перерахування банком зборів до Фонду; приймає рішення про перенесення строку сплати регулярного збору до Фонду у випадках, визначених цим Законом.; приймає рішення про необхідність залучення кредитів КМУ, НБУ та/або безповоротної фінансової допомоги за рахунок Державного бюджету України.

Цивільним кодексом України визначено: банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантують перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обовязку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником(ст.560); у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого гарантією, гарант зобовязаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ст. 563).

Згідно ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звязку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобовязання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна.

У додатках до позову надано копію договору добровільного страхування №К980-021-000187985, де предмет договору майнові інтереси, що не суперечать закону, повязані із збитками при здійсненні страхувальником ОСОБА_1 господарської діяльності (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1). Позивачеві необхідно надати суду відомості щодо наявності/відсутності статусу фізичної особи-підприємця.

Позивачем не розмежовано публічно-правові управлінські функції з огляду на акти реалізації повноважень та приватно-правові договірні відносини, зокрема щодо визнання нікчемним переказу коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на користь позивача та визнання нікчемним (недійсним) як договору банківського рахунку та/або договору про отримання коштів, не вказано чи отримував відмову від ОСОБА_3 особи ФГВФО (коли, якого змісту) як доказ порушення прав відповідачем. На виконання повноважень уповноважена особа Фонду: діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (ч.2 і ч.3 ст. 37 Закону №4452-VI). Згідно ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовязаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Оскільки відповідач видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку, то позивачеві необхідно уточнити про які саме публічно-владні управлінські функції відповідача йдеться у контексті зазначених у позові відносин та нікчемності правочинів і про визнання протиправними у відповідний час бездіяльності чи дій та/або вирішення спору про право. У додатках до позову представник ПАТ «Банк Михайлівський» за довіреністю ОСОБА_5 повідомляє, що на рахунок ОСОБА_1 було безпідставно та у порушення вимог діючого законодавства України зараховано кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський» і право на такі кошти не виникає, а подальше розпорядження є нікчемним (на момент проведення транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мало у своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором від 10.02.2016 №980-021-000187985 всупереч прямої заборони НБУ). Натомість, зі змісту відповіді вбачається спір про право на кошти між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», у позовній вимозі йдеться про нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 13.05.2016 платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів - (ким) ОСОБА_4 в ПАТ «Банк Михайлівський» в сумі 30000 гривень.

Позивач формулює вимогу про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення повної інформації до переліку вкладників стосовно гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_1 у розмірі 30000 грн., проте не зазначає які саме відомості мають бути зазначені, прийнятні, зрозумілі і оцінені, достатні у контексті відновлення порушеного права чи законного інтересу та не зазначає про субєкта чи закон, що визначає таку належність з огляду на умовність суми, що розраховується Фондом із загальної суми залишку коштів на рахунку та відсотків, зменшених на суму податку, та є частиною гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами одного вкладника в межах граничного розміру відшкодування.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

У позовних вимогах йдеться про відновлення порушеного права на виплату 30000 грн., проте судовий збір у сумі 640 грн. сплачено за вимогу немайнового характеру щодо інформації як передумови очікування такої виплати і скасування наказу про затвердження висновків колегіального органу про нікчемність правочинів (транзакції). Позивач покликається на рекомендації пленуму ВАСУ від 05.02.2016 №2 щодо однієї вимоги. Згідно п.23 ч.1 ст.4 КАСУ похідна позовна вимога вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). ВГСУ (ЄДРСР 65283048) зазначив: оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли не з договору споживчого кредиту, а з договору банківського вкладу, позивач не звільнений від сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Із загальнодоступної інформації ЄДРСР 70956091 відомо: наказом ОСОБА_3 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в акті №2 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Відповідно до п.п. 4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Позивач визначив відповідачем ОСОБА_3 особу ФГВФО у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 і просить скасувати наказ від 01.09.2016 №42/2 з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 13.05.2016, проте у тексті позову йдеться про повноваження ліквідатора банку лише з 05.09.2016. У змісті позовних вимог йдеться про виконання платіжних документів від 13.05.2016 у розмірі 30000 грн. Варто позивачеві уточнити зміст позовних вимог з огляду на дату зарахування 19.05.2016 згідно копії виписки особового рахунка №3Г1(К)/25454 та грошову суму, оскільки розмір це числове значення лінійної величини в обраних одиницях вимірювання. Позивачу необхідно уточнити дату наказу №42/2.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач зазначає про бездіяльність відповідача, посилаючись на те, що «з листів в матеріалах справи вбачається неодноразові звернення позивача щодо причин неповернення вкладених коштів», проте у додатках надано лише копію листа від 11.12.2017 №3Г1(К)/25460 (у відповідь на лист від 04.12.2017) за підписом представника ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (за довіреністю) ОСОБА_6 з інформацією про надіслання повідомлення на адресу ОСОБА_1 від 26.08.2017 №3Г1/1006/1 та № №3Г1/1007/1 та дату зарахування 19.05.2016, та йдеться про наказ від 01.06.2016.

З огляду належного обрання позивачем способу захисту, варто зважати на ефективність у контексті ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни (Chahal проти Сполученого Королівства, 22414/93, п.145).

Згідно ст.139 КАСУ у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ОСОБА_3 особа ФГВФО є працівником Фонду, який не значиться у Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів і не має бюджетних асигнувань. Згідно Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів розпоряднику бюджетних коштів (одержувачу бюджетних коштів) надається довідка про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. Доступ до бази даних Єдиного реєстру мають всі органи Казначейства в межах відповідної території в режимі он-лайн. У ФГВФО відсутній статус розпорядника бюджетних коштів, який отримує бюджетні асигнування, ФГВФО не зареєстрований в Єдиному реєстрі, що формується відповідно до Порядку, затвердженого наказом МФУ від 22.12.2011 № 1691.

У прохальній частині зазначено: судові витрати покласти на відповідачів, натомість визначено одного відповідача ОСОБА_3 особу ФГВФО, яка складає реєстр акцептованих вимог та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. В обґрунтуванні позовних вимог йдеться про ФГВФО як особу публічного права.

Згідно Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунка; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката або договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

ЄСПЛ в п. 50 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначає, що вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Законом України «Про запобігання корупції»( ч.2 ст.3) визначено коло субєктів відповідальності за корупційні правопорушення, до яких, зокрема, належать посадові особи юридичних осіб публічного права, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Із загальнодоступної інформації ЄДРСР відомо (69503857): досудовим розслідуванням встановлено, що ПАТ «Банк Михайлівський» виступив повіреним від імені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (ЄДРПОУ 39841850) згідно з Договорами доручення на підставі яких здійснив залучення грошових коштів понад 1,5 млрд. грн. на рахунки цих небанківських фінансових установ у позику від фізичних осіб на підставі укладених з ними договорів; http://reyestr.court.gov.ua/Review/71029551 - досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку травня 2016 року ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», будучи службовою особою, яка постійно виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, з метою пособництва у розтраті коштів ПАТ «Банк Михайлівський», вступив у попередню змову з головою Правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_6, заступником голови правління ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами, спільно з якими розробили злочинний план, що полягав у виведенні активів з банку. В порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 із наступними змінами, ОСОБА_3, виконуючи свої службові обов'язки, достовірно знаючи, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є пов'язаною з ПАТ «Банк Михайлівський» особою, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановленими досудовим слідством особами, ОСОБА_3 реалізував наступну злочину схему. На офіційному сайті ФГВФО розміщено інформацію: Фонд гарантування надавав докази, що суми, що обліковувались на рахунках левової частки фізичних осіб, є лише бухгалтерськими записами, здійсненими без надходження реальних коштів. Відтак, можна говорити про наявність обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а самі безпідставно сформовані на рахунках суми коштів кваліфікувати, як засіб вчинення кримінального правопорушення, оскільки вони дають можливість фізичним особам безпідставно заволодіти грошовими коштами Фонду гарантування у вигляді відшкодування гарантованих сум за вкладами. http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/42-ukr-fin-svit/29948-fond-harantuvannia-zaklykaie-pravookhoronni-orhany-nehaino-vidreahuvaty-na-fakty-shakhraiskykh-dii-zdiisnenykh-z-metoiu-otrymannia-harantovanoho-vidshkoduvannia-psevdo-vkladnykamy-banku-ufs.

На офіційному сайті ФГВФО http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/171-pat-bank-mykhaylivskyy Уповноваженими особами ПАТ «Банк Михайлвський» значаться: ОСОБА_2, ОСОБА_7; термін ліквідації банку 13.07.2016 - 12.07.2018. Місцезнаходження уповноваженої особи та адреса для листування: вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01601. Позивачеві варто врахувати вимоги ст.25 КАСУ: адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом, враховуючи, що індивідуальний акт акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

ЄСПЛ у рішенні від 26.06.2016 у справі Суханов та Ільченко проти України, № 68385/10 та 71378/10, § 53 зазначає, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним стосовно переслідуваної мети, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі Former King of Greece and Others проти Греції, № 25701/94, п. 79, п.82).

Позивачеві на підтвердження обставин необхідно надати докази і зазначити про поновлення якого саме права просить у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку яких саме суб'єктів, яким індивідуальним чи іншим актом на виконання яких публічно-владних управлінських функцій вбачається втручання, зміна, виникнення, припинення прав і обовязків.

Згідно п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують викладені обставини. Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач на підтвердження перерахування коштів надає квитанцію від 20.01.2016 у сумі 20000 грн. (отримувач: ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», АТ «Укрсиббанк» (м.Харків), 39140702) у звязку із укладенням додаткової угоди до договору №980-021-000170414 від 30.12.2015, де пп.1 п.1.2 розділу «предмет договору» збільшено і викладено у редакції 30000 грн. У меморіальному ордері №3399046 від 20.01.2016 у призначенні платежу зазначено: перерахування залучених коштів згідно договору №980-021-000170414 від 30.12.2015 відповідно до договору доручення №1 від 11.11.2014, натомість останнього у додатках немає так само як і не надано виписку особового рахунку на підтвердження оплати у сумі 20000 грн. копія виписки рахунку № 26207514242101 надана за період з 10.02.2016 по 24.05.2016.

Позивачем не надано як доказ реалізації договірних вимог відомостей про дострокове повернення коштів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», який має поточний рахунок в АТ «Укрсиббанк» за договором Капітал+ (Новий) № 980-021-000187985, натомість надано без зазначення змісту повязаності вимог договору добровільного страхування фінансових ризиків, повязаних зі збитками при здійсненні страхувальником ОСОБА_1 за договором № К 980-021-000187985 із ПАТ Страховою компанією «Форте» у сумі 30000грн., де боржником згідно п.4.1 згідно додатку №1, що не надано у якості доказу, де визначено ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з визначенням страхового тарифу, натомість також не надано як доказ реалізації відносин документів про дострокове припинення дії договору.

Відповідно до ч.7 ст.137 «заходи забезпечення позову» ГПК України: не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт (ч.8 ст.137).

Директивою Європейського парламенту і Ради (ЄС) від 20.05.2015 2015/849 про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 648/2012 Європейського Парламенту та Ради і припиняє дію Директиви 2005/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради і Директиви Комісії 2006/70/ЄС закріплено, що регуляторно-технічні стандарти щодо надання фінансових послуг повинні забезпечувати послідовну гармонізацію та адекватний захист вкладників, інвесторів та споживачів (п.61).

Захист повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці ( ЄДРСР 61532972 відповідачем (зобов'язаною стороною у справі) виступає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» п. Волкова Олександра Юрійовича місцезнаходження є м. Київ; ЄДРСР 61783768 у спорах, пов'язаних з банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджена процедура ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів), зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України, 05.04.2005, № 38722/02, п. 75).

Позивач, маючи можливість вчинити відповідні дії на захист своїх майнових прав, не зазначає чи скористався відповідним правом вирішення спору з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», з ПАТ Страховою компанією «Форте», ПАТ «Банк Михайлівський», а також щодо права на інформацію результат розгляду звернення відповідачем ОСОБА_3 особою ФГВФО заяв, скарг чи клопотань позивача, зважаючи, що лист-повідомлення надано представником за довіреністю ПАТ «Банк «Михайлівський».

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Позивачем, письмово не підтверджено про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256, 294 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та не оскаржується.

Суддя Л.В.Трофімова