Рішення № 71330384, 22.12.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/17131/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 грудня 2017 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Козак О.В.,

при секретарі – Слободянюк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Хмельницькому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчий комітет Хмельницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк», встановив:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності за АТ «Дельта Банк». В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 17.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2202/0908/88-057, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45000 доларів США з розрахунку 12,5% річних на строк по 17.09.2018 рік.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306, 1307 від 25.05.2012 року). Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512-517 ЦК України.

Виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується іпотекою, відповідно до укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 договору іпотеки від 17.09.2008 року, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, зареєстрованого в Хмельницькому БТІ 22.05.1995 року за реєстраційним №23406478.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв’язку з чим, станом на 28.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 886515,28 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом – 767891,04 грн.; сума заборгованості за відсотками – 118624,24 грн..

Згідно п. 1 Іпотечного договору, іпотека за ним забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором № 2202/0908/88-057 від 17.09.2008 року.

Згідно п.12 Іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи наведене, ПАТ «Дельта Банк», як новий кредитор та іпотекодержатель просив в рахунок погашення основного зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту № 2202/0908/88-057 від 17.09.2008 року в сумі 886515,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Ухвалою суду від 25.05.2016 року провадження в справі було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 686/8758/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.

Ухвалою суду від 12.10.2017 року провадження у справі було відновлено.

Також ухвалою суду від 25.10.2017 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування виконавчий комітет Хмельницької міської ради.

В судове засідання представник позивача не з’явилась, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимогна предмет спору, в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, їх представників, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2202/0908/88-057, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту на споживчі цілі у розмірі 45000 доларів США з розрахунку 12,5% річних на строк по 17.09.2018 року.

Згідно п.3.1 Кредитного договору, позичальник зобов’язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок №22038008075302 щомісяця, через касу ОСОБА_2 згідно Додатку №1, що є невід’ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п.3.8, 3.9 та п.5.1.4 даного договору.

Сторонами також було укладено Договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1 від 12.01.2009 року, №2 і №3 від 24.01.2011 року та №4 від 08.06.2011 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним Кредитним договором №2202/0908/88-057 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 17.09.2008 року було укладено іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 50,1 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, виданого Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 10.04.1995 року, зареєстрованого в реєстрі за №2143.

Згідно п.12 Іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стянення на предмет іпотеки та задоволення вимоги Іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в п.п.12.3.1 та 12.3.2. цього пункту.

Згідно пункту 12.3.1 Іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до Договору про внесення змін та доповнень №1 від 24.01.2011 року до іпотечного договору від 17.09.2008 року, сторони домовились викласти пункт 12.3 Іпотечного договору в натупній редакції: «12.3. Згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним в п.п.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту.

12.3.1 Сторони домовились, що передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що здійснюється згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Сторони цього Договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому Договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності. При цьому, сторони домовились, що суб’єкт оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем.

У випадку перевищення вартості предмету іпотеки, що вказана у висновку суб’єкта оціночної діяльності над розміром заборгованості Іпотекодавця за основим зобов’язанням, Іпотекодержатель перераховує згідно діючого законодавства України різницю на поточний рахунок Іпотекодавця.

Сторони, з розуміннням змісту ст.37 Закону України «Про іпотеку» свідчать що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п.12.3 цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця».

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований в реєстрі за №1306, 1307 від 25.05.2012 року). Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 514, 516 ЦК України.

Згідно Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 року, ОСОБА_2 було передано право вимоги за кредитним договором №2202/0908/88-057 від 17.09.2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1.

Вказані обставини підтверджуються: кредитним договором №2202/0908/88-057 від 17.09.2008 року; договором іпотеки б/н від 17.09.2008 року; Договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1 від 12.01.2009 року, №2 і №3 від 24.01.2011 року та №4 від 08.06.2011 року; Договором про внесення змін та доповнень №1 від 24.01.2011 року до іпотечного договору; Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 року, Додатком №1 до нього та Актом приймання-передачі прав вимоги.

Згідно розрахунку наданого позивачем заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2202/0908/88-057 від 17.09.2008 року станом на 28.07.2015 року становить 886515,28 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом – 767891,04 грн.; сума заборгованості за відсотками – 118624,24 грн..

Листом від 13 серпня 2015 року №31.4-08/4739/15 ПАТ «Дельта Банк» направило відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитом та попередив, що у разі незадоволення вимог кредитора в подальшому буде змушений захищати свої майнові права шляхом позасудового врегулювання спору або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28.07.2015 року становить 886515,28 грн..

Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, ст. ст. 1,33 Закону України «Про іпотеку» в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Судом також встановлено, що відповідно до п.11 договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов’язання повністю або частково, у тому числі якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов’язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов’язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов’язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Пунктом 12.3.1 договору про внесення змін та доповнень №1 від 24.01.2011 року до іпотечного договору від 17.09.2008 року передбачено, що передача Іпотекодержателю права власності на предмет, що здійснюється згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Сторони цього Договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому Договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності. При цьому, сторони домовились, що суб’єкт оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем.

У договорі про внесення змін та доповнень №1 від 24.01.2011 року до іпотечного договору від 17.09.2008 року сторони також домовились доповнити Іпотечний договір пунктами 12.4 та 12.5 в наступній редакції: «12.4 Згідно з окремим договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним сторонами, який передбачає наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: Передачу Іпотекодержателю право власності на Предмет Іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку"; укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки від імені Іпотекодержителя в порядку встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку"».

12.5 У разі застосування Іпотекодержателем п.12.3 або п.12.4 цього договору Іпотекодавець протягом трьох робочих днів з дати, у яку Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки (визначається відповідно до п.11 цього договору), зобов'язаний передати Іпотекодержателю на його вимогу технічну та іншу документацію на Предмет іпотеки, необхідну для реєстрації Іпотекодержателем права власності або укладення Іпотекодержателем договору купівлі-прожажу Предмета іпотеки».

Згідно звіту про оцінку предмета іпотеки від 29.09.2015 року – ринкова вартість двокімнатної квартири на 1 поверсі 9 поверхового будинку, загальною площею 50,1 кв.м. за аресою: АДРЕСА_3 станом на 29.09.2015 року становить 306447 грн.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.ч.1,3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України, можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Вказані положення узгодженні сторонами в п.12.3 іпотечного договору від 17.09.2008 року, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень №1 від 24.01.2011 року.

Таким чином, іпотечним договором від 17.09.2008 року, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень №1 від 24.01.2011 року визначено, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом отримання права власності на предмет іпотеки є одним із позасудових способів врегулювання і відповідно до п.12.3.1 договору іпотеки – сторони цього договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

З огляду на цю обставину у контексті положень Закону України "Про іпотеку" , суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265,280-289 ЦПК України, ст.ст.16, 328, 335, 376, 392, 514 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчий комітет Хмельницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк», відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складання повного рішення суду – 28.12.2017 року.

Суддя: