Постанова № 71329487, 28.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 р. № 820/5772/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування з 01.06.2017 року голові Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з приписів п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області за період з червня 2017 року по дату ухвалення постанови суду, перерахувати голові Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200,00 грн. Отже, посадовий оклад судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначеного ч. 3 ст. 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI. Позивач не погоджується з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди відповідачем з 01.06.2017 у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не виплати позивачу суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу 3200,00 грн. відповідають вимогам чинного законодавства. Підстави для використання розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні розміру суддівської винагороди судді, що не проходив кваліфікаційне оцінювання, відсутні.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до позовної заяви просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ОСОБА_1 рішенням Харківської обласної Ради народних депутатів XII сесії XXI скликання від 25 лютого 1993 року обраний суддею Ленінського районного суду м. Харкова.

На підставі постанови Верховної Ради України від 19 червня 2003 року № 1016-ІУ обраний суддею Ленінського районного суду м. Харкова безстроково.

Указом Президента України від 05 червня 2007 року № 499/2007 переведений на посаду судді Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Наказом в.о. Голови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2007 року № 01-07/24 ОСОБА_1 зараховано до штату Комінтернівського районного суду м. Харкова на посаду судді.

Відповідно до розрахункових листів позивач отримує з червня 2017 року суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу – 16000,00 грн.

Також, із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не проходив кваліфікаційне оцінювання судді.

Закон України від 02.06.16р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі Закон № 1402-VIII).

Відповідно до п. 22 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, на посаду був призначений до набрання чинності Законом № 1402-VIII.

Пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Частиною 3 статті 133 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З 01.01.17 року набрав чинності Закон України від 06.12.16р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Як вбачається з частини 3 статті 133 Закону №2453-VI вказана норма містить сталу складову: « 10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».

Конституційний Суд України в рішенні від 19.04.2000 р. № 6-рп/2000 охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, положення Закону № 1774 не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011) зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У даному випадку, не відбулось звуження прав позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.16р. №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн. не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалами Вищого адміністративного суду від 28.11.2017 року по справі № 805/2366/17-а та від 28.11.2017 року по справі № 805/2461/17-а відмовлено у відкритті касаційного провадження у справах про перегляд рішень судів апеляційної інстанції, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог з подібними правовідносинами на підставі того, що ознак необґрунтованого застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.