Рішення № 71329361, 18.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Печерикіної А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4

до Мелітопольської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 вересня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (далі – позивач або ФОП ОСОБА_5О.) до Мелітопольської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або Мелітопольська ОДПІ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо включення до інтегрованої картки платника податку по орендній платі за землю суми штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000040800 в розмірі 38 084, 41 грн. та застосування відповідальності у вигляді штрафу в сумі 469, 71 грн. за 2013 рік, в сумі 3 002, 05 грн. за 2014 рік, в сумі 13 303, 40 грн. за 2015 рік, в сумі 11 781, 44 грн. за 2016 рік, в сумі 361, 68 грн. станом на 30.03.2017 та в сумі станом на дату звернення до суду;

- зобов’язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податку по орендній платі за землю суми штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000040800 в розмірі 38 084, 41 грн. та застосування відповідальності у вигляді штрафу в сумі 469, 71 грн. за 2013 рік, в сумі 3 002, 05 грн. за 2014 рік, в сумі 13 303, 40 грн. за 2015 рік, в сумі 11 781, 44 грн. за 2016 рік, в сумі 361, 68 грн. станом на 30.03.2017 та в сумі станом на дату звернення до суду.

Ухвалою суду від 18 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/2703/17, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 10 жовтня 2017 року.

Розгляд справи неодноразово зупинявся.

Позивач через канцелярію суду надав уточнення до адміністративного позову (від 15.11.2017 вх. №31375 та від 18.12.2017 вх. №35967), відповідно до яких просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо включення до інтегрованої картки платника податку по орендній платі за землю суми штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000040800 у сумі 35 609, 18 грн., згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000041800 у сумі 2 475, 23 грн. та застосування відповідальності у вигляді пені в сумі 469, 71 грн. за 2013 рік, в сумі 3 002, 05 грн. за 2014 рік, в сумі 13 303, 40 грн. за 2015 рік, в сумі 11 781, 44 грн. за 2016 рік, в сумі 361, 68 грн. станом на 30.03.2017 та в сумі станом на дату звернення до суду, а саме 2 737, 57 грн.;

- зобов’язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податку по орендній платі за землю суми штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000040800 у сумі 35 609, 18 грн., згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000041800 у сумі 2 475, 23 грн. та застосування відповідальності у вигляді пені в сумі 469, 71 грн. за 2013 рік, в сумі 3 002, 05 грн. за 2014 рік, в сумі 13 303, 40 грн. за 2015 рік, в сумі 11 781, 44 грн. за 2016 рік, в сумі 361, 68 грн. станом на 30.03.2017 та в сумі станом на дату звернення до суду, а саме - 2737, 57 грн.

Справа розглядається з урахуванням уточнених позовних вимог.

У судових засіданнях представник позивача пояснив, що ОСОБА_4 є орендарем земельних ділянок. На виконання вимог п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі ПК України) ним до податкового органу подавались декларації з орендної плати за земельні ділянки та сплачувались суми самостійних нарахувань. З актів звірки між позивачем та податковою інспекцію ФОП ОСОБА_4 стало відомо, що у його інтегрованій картці обліковується податковий борг, який складається з пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань та зі штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями (форма Ш) від 07.04.2016 №000040800 та №000041800. Позивач вважає, що пеню йому нараховано безпідставно, оскільки вимоги ст.ст. 285-287 ПК України не містять посилання на необхідність застосування штрафів та пені за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, при цьому посилається на договори оренди земельної ділянки від 19.04.2005, від 12.01.2006 та від 20.01.2006, якими врегульоване питання справляння пені та зазначає, що вимоги податкового органу порушують свободу договору, а ПК України не може регулювати дані відносини, оскільки договори оренди укладено до вступу Кодексу у законну силу. Крім того, у додаткових поясненнях (від 18.12.2017 вх. №35968) зазначає, що з наданого відповідачем розрахунку пені не зрозуміло, чи дотримувались податковим органом вимоги п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 та абз. 2 п. 129.4 ст. 129 ПК України, а саме нарахування пені з моменту спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання. Крім того, вважає, що пеня нараховувалась за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день, замість передбачених законодавством 100%. Також зазначає, що відповідачем своєчасно не враховано зміну облікової ставки Національного банку України, посилаючись на те, що з 13.08.2013 вона становила 6,5%, а до позивача застосовано пеню за період з 31.07.2013 по 24.11.2013 за ставкою 7%. Крім того, зазначає, що податковим органом не внесено до облікової картки оплату за оренду земельної ділянки у розмірі 3 540, 00 грн., яка підтверджується квитанцією від 23.08.2013 №k13/N/30 та у розмірі 3 540, 00 грн., яка підтверджується квитанцією від 26.09.2013 №k13/Q/30. Також посилається на п. 131.2 ст. 131 ПК України та зазначає, що податковий орган не мав права зараховувати кошти, сплачені за основним платежем, в рахунок погашення пені, оскільки такими діями порушується черговість погашення суми боргу. Щодо податкових повідомлень-рішень (форми Ш) від 07.04.2016 №000040800 та №000041800 ФОП ОСОБА_4 у позові зазначив, що вказані рішення не отримував, а отже у розумінні ст. 58 ПК України вони є неузгодженими та не можуть відображатися в інтегрованій картці платника податків. За таких обставин просить задовольнити адміністративний позов.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, відповідно до яких вважає дії фіскального органу правомірними та просить відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Відповідно до наданих заперечень пеню ФОП ОСОБА_4 нараховано за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань у відповідності до вимог п.п. 129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПК України. Щодо включення до облікової картки платника спірних повідомлень-рішень зазначив, що вони винесені на виконання вимог ст. 126 ПК України та вручені платнику належним чином, що підтверджується скріншотом з АІС «Податковий блок». Представник податкової не може надати інших доказів вручення, оскільки 17.12.2016 в Якимівському відділенні Мелітопольської ОДПІ (за місцезнаходженням орендованих земель) сталася пожежа, яка знищила особові справи платників, що підтверджується Актом про пожежу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 17.12.2016 та службовим листом Мелітопольської ОДПІ від 19.12.2016.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 18 грудня 2017 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи – підприємця.

ФОП ОСОБА_4 та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області укладено наступні договори оренди земельних ділянок:

- договір оренди земельної ділянки для розміщення бази відпочинку від 19.04.2005 №488. Договір розірвано 27.12.2016;

- договір оренди земельної ділянки для розміщення торгівельно-розважального комплексу від 12.01.2006 №12;

- договір оренди земельної ділянки для розміщення бази відпочинку від 20.01.2006 №67. Договір розірвано 25.05.2017.

На виконання вимог п. 286.2 ПК України позивачем до контролюючого органу подано наступні декларації з орендної плати за земельні ділянки:

- звітна податкова декларація за 2013 рік від 18.02.2013 № НОМЕР_2, відповідно до якої платником самостійно визначено розмір орендної плати у сумі 78 676, 18 грн. за рік;

- звітна податкова декларація за 2014 рік від 17.02.2014 № НОМЕР_3, відповідно до якої платником самостійно визначено розмір орендної плати у сумі 78 676, 18 грн. за рік;

- звітна податкова декларація за 2015 рік від 13.02.2015 № НОМЕР_4, відповідно до якої платником самостійно визначено розмір орендної плати у сумі 98 345, 22 грн. за рік;

- звітна податкова декларація за 2016 рік від 12.02.2016 № НОМЕР_5, відповідно до якої платником самостійно визначено розмір орендної плати у сумі 140 928, 70 грн. за рік;

- звітна податкова декларація за 2017 рік від 27.01.2017 № НОМЕР_6, відповідно до якої платником самостійно визначено розмір орендної плати у сумі 54 728, 54 грн. за рік.

Крім того ФОП ОСОБА_4 подав до Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ уточнюючі податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки, а саме:

- уточнююча декларація за 2014 рік від 25.02.2016 №1600002635, відповідно до якої зменшено податкове зобов’язання на 589, 88 грн.;

- уточнююча декларація за 2015 рік від 25.02.2016 №1600002623, відповідно до якої зменшено податкове зобов’язання на 741, 10 грн.;

- уточнююча декларація за 2016 рік від 25.02.2016 №1600002619, відповідно до якої зменшено податкове зобов’язання на 1 062, 00 грн.;

- уточнююча декларація за 2016 рік від 27.01.2017 №1700002525, відповідно до якої зменшено податкове зобов’язання на 966, 97 грн.;

- уточнююча декларація за 2017 рік від 31.05.2017 №1700009036, відповідно до якої зменшено податкове зобов’язання на 4 872, 82 грн.

За розрахунками позивача станом на 19.05.2017 в його інтегрованій картці платника має обліковуватись переплата за платежем орендна плата у розмірі 10 175, 41 грн. За даними податкового органу за позивачем станом на вказану дату рахується заборгованість у сумі 63 640,91 грн. З метою з’ясування причин таких розбіжностей позивач неодноразово звертався до Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ з проханням провести звірку. До матеріалів справи долучені листи податкового органу від 29.11.2016 №1949/10/072 та від 14.03.2017 №255/10/072, до яких додані акти звірки. Позивач вважає дані акти некоректними, оскільки вони не містять дані про дати та суми платежів, а також щомісячної суми нарахувань орендної плати.

30.03.2017 позивач подав скаргу на бездіяльність контролюючого органу до Головного управління ДФС у Запорізькій області із вимогами зобов’язати Мелітопольську ОДПІ здійснити перерахунок сум основного платежу з орендної плати за землю за період 2013-2017 років, виключити зі здійснених донарахувань суми штрафних санкцій та пені за 2013-2017 роки, надати детальний акт звірки із зазначенням нарахованих платежів за кожний місяць та здійсненої оплати, здійснити перерахунок згідно уточнюючих податкових декларацій. Листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.05.2017 №1199/14/08-01-13-08-23 позивача повідомлено про відмову у задоволенні вимог скарги.

01.06.2017 позивач подав повторну скаргу на бездіяльність контролюючого органу до Державної фіскальної служби України, в якій просив переглянути рішення ГУ ДФС у Запорізькій області. Листом від 11.07.2017 №8685/П/99-99-13-03-01-14 у задоволенні вимог скарги відмовлено.

Не погоджуючись з діями податкового органу з підстав, зазначених у позові та підтверджених у судовому засіданні, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нарахування пені у розмірі 469,71 грн. за 2013 рік, 3 002,05 грн. за 2014 рік, 13 303,40 грн. за 2015 рік, 11 781,44 грн. за 2016 рік, 2 737,57 грн. за 2017 рік на час розгляду справи суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов’язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За правилами ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Вимогами п. 286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Судом досліджено облікові картки ФОП ОСОБА_4 за платежем орендна плата з фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.09.2017 та встановлено наступне.

Станом на 31.12.2012 за позивачем рахувався податковий борг у розмірі 610,80 грн. За 2013 рік до інтегрованої картки внесено нарахування основного платежу у розмірі 74 933,68 грн. (2 813,72 грн. за грудень 2012 року та за 11 місяців 2013 року по 6 556,36 грн. щомісяця) та пені у розмірі 469,71 грн. За 2013 рік позивачем внесено до бюджету за вказаним платежем 52 990,00 грн.

Станом на 31.12.2013 податковий борг складає 23 024,19 грн., з яких 22 731,33 грн. – основний платіж, 292,86 грн. – залишок несплаченої пені. За 2014 рік позивачу нараховано основного платежу у розмірі 78 676,18 грн. (6556,22 грн. за грудень 2013 року та за 11 місяців 2014 року по 6 556,36 грн. щомісяця) та пені у розмірі 3 002,05 грн. За 2014 рік позивачем сплачено 40 808,76 грн.

Станом на 31.12.2014 податковий борг складає 63 893,66 грн., з яких 61 119,09 грн. – основний платіж, 2 774,57 грн. – залишок несплаченої пені. За 2015 рік позивачу нараховано основного платежу у розмірі 96 705,95 грн. (6556,22 грн. за грудень 2014 року та за 11 місяців 2015 року по 8 195,43 грн. щомісяця) та пені у розмірі 13 303,40 грн. За 2015 рік позивачем сплачено 100 213,94 грн.

Станом на 31.12.2015 податковий борг складає 73 689,07 грн., з яких 69 615,92 грн. – основний платіж, 4 073,15 грн. – залишок несплаченої пені. За 2016 рік позивачу нараховано основного платежу у розмірі 137 380,15 грн. (8 195,49 грн. за грудень 2015 року та за 11 місяців 2015 року по 11 744,06 грн. щомісяця), штрафних санкцій у розмірі 38 084,41 грн. та пені у розмірі 11 781,44 грн. Крім того, знято нарахувань за уточнюючими деклараціями на суму 2 304,48 грн. За 2015 рік позивачем сплачено 193 039,17 грн.

Станом на 31.12.2016 податковий борг складає 65 591,42 грн., з яких 61 917,53 грн. – основний платіж та штрафні санкції, 3 673,89 грн. – залишок несплаченої пені.

Станом на 30.09.2017 позивачу нараховано основного платежу у розмірі 52 790,43 грн. (11 744,04 грн. за грудень 2016 року та за 9 місяців 2017 року по 4 560,71 грн. щомісяця) та пені у розмірі 2 370,58 грн. Крім того, знято нарахувань за уточнюючими деклараціями на суму 7 779,44 грн. За 9 місяців 2017 року позивачем сплачено 49 590,98 грн., податковий борг складає 63 382,01 грн., з яких 3 312,18 грн. – залишок несплаченої пені.

Таким чином судом встановлено, що позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувались податкові зобов’язання з орендної плати, що призвело до порушення вимог п.287.3 ст. 287 ПК України.

Відповідно до пп. 129 1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції до 01.09.2015) після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

За правилами до пп. 129 1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 №655-VІІІ, який набрав чинності з 01.09.2015) нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Відповідно до п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Абзацом 2 п. 129.4 ст. 129 ПК України встановлено, що на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (в редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017).

На виконання вимог вищевказаних норм ФОП ОСОБА_4 нараховано пеню.

Щодо тверджень позивача про протиправність дій податкової по зарахуванню сплачених коштів в рахунок погашення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 131.1 п. 131.1 нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно п. 131.2ст. 131 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі – Порядок №422)

Абзацами 6 та 7 п.1 гл. 1 р. 2 Порядку №422 встановлено, що облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 4 гл. 2 р. 3 Порядку №422 після рознесення сум до ІКП автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 7 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов’язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.

Відповідно до абз. 2 п. 2 р. 7 Порядку №422 у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

До 07.04.2016 діяла Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі – Інструкція №953, затверджена наказом ДПА України від 17.12.2010 №953, якою встановлювався порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1. р. 2 Інструкції №953 нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Кодексом.

Згідно п.п. 2.5 р. 2 Інструкції №953 у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Таким чином, враховуючи, що з 30.03.2017 за відповідачем рахується недоїмка та повного погашення боргу з 30.03.2017 по день розгляду справи не відбулося, дії податкового органу щодо зарахування внесених коштів на погашення пені є правомірними.

У додаткових поясненнях (від 18.12.2017 вх. №35968) позивач стверджує, що з наданого відповідачем розрахунку пені не зрозуміло, чи дотримувались податковим органом вимоги п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України, а саме нарахування пені з моменту спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

З приводу цього слід зазначити наступне. Вказана норма, якою платнику надається пільговий період з нарахування пені строком 90 днів, набрала законної сили з 01.09.2015. З урахуванням зауважень позивача, судом досліджено розрахунки пені за вказаний період та встановлено, що станом на 01.09.2015 за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 49 172,58 (без урахування пені), який складається з щомісячних нарахувань у розмірі 8 195,43 грн. по строках сплати 30.03.2015, 30.04.2015, 30.05.2015, 30.06.2015, 30.07.2015, 30.08.2015, тобто борг, який обліковується на 01.09.2015 виник 30.03.2015. З інтегрованої картки платника та наданих відповідачем розрахунків вбачається, що 22.10.2015 позивачем внесено кошти у розмірі 4 615,97, які спрямовано на погашення боргу, який виник 30.03.2015 та пені за попередні періоди. 22.10.2015 позивачу нараховано пеню за період з 29.06.2015 по 21.10.2015, тобто з моменту спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання. За аналогічним принципом пеня нараховувалась і в подальшому, за період з 01.09.2015 по день розгляду справи, що підтверджується обліковими картками та розрахунками пені.

Таким чином, зауваження позивача про порушення податковим органом п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України не знайшли свого підтвердження.

Щодо пояснень позивача стосовно порушення фіскальним органом вимог абз. 2 п. 129.4 ст. 129 ПК України, а саме нарахування ФОП ОСОБА_4 пені за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день, замість передбачених законодавством 100% суд зазначає наступне.

Вказана норма в редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII набрала чинності з 01.01.2017. Судом досліджено інтегровану картку платника та встановлено, що 04.01.2017 ФОП ОСОБА_4Й, в рахунок погашення податкових зобов’язань, вніс суму у розмірі 2 631,55 грн.

04.01.2017 позивачу нараховано пеню у розмірі 67,45 грн. за період з 29.10.2016 по 03.01.2017. Облікова ставка НБУ з 28.10.2016 по 13.04.2017 становила 14%. Прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання становило 67 днів, з яких з 29.10.2016 по 31.12.2016 (64 дні) – високосного року, з 01.01.2017 по 03.01.2017 – 3 дні звичайного року.

Розрахунок пені здійснювався з урахуванням 100 відсотків облікової ставки НБУ, що можна дослідити з відповідних арифметичних калькуляцій, а саме: 14:366 днів високосного року х2 631, 55х64 дні:100=64,42264; 14:365х2 631, 55х3:100=3, 02. При складанні 64,42264 та 3,02 отримуємо 67,45 грн., тобто суму пені, відображену в обліковій картці. За аналогічним принципом, із застосуванням 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, ФОП ОСОБА_4 нараховано пеню за період з 01.01.2017 по день розгляду справи, що підтверджується інтегрованими картками платника.

Таким чином, контролюючим органом дотримано вимоги абз. 2 п. 129.4 ст. 129 ПК України.

Крім того, позивач зазначав, що відповідачем своєчасно не враховано зміну облікової ставки Національного банку України, посилаючись на те, що з 13.08.2013 вона становила 6,5%, а до позивача застосовано пеню за період з 31.07.2013 по 24.11.2013 за ставкою 7%.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У період, на який посилається позивач, п. 129.4 ст. 129 ПК України діяв в наступній редакції: пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Мелітопольською ОДПІ правомірно застосовано пеню за період з 31.07.2013 по 24.11.2013 за обліковою ставкою Національного банку України 7%.

Позивач до матеріалів справи надав копії квитанцій від 23.08.2013 №k13/N/30 та від 26.09.2013 №k13/Q/30 про оплату оренди земельної ділянки у розмірі 3 540,00 грн., при цьому зазначивши, що податковим органом вказані суми не відображені в інтегрованій картці. У судовому засіданні встановлено, що у графі «платник» за вказаними квитанціями вказано ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, отже суд не може вважати вищевказані квитанції належним доказом оплати орендної плати ФОП ОСОБА_4

За таких обставин суд доходить висновку про правомірність дій Мелітопольської ОДПІ по застосуванню до позивача відповідальності у вигляді пені в сумі 469,71 грн. за 2013 рік, в сумі 3 002,05 грн. за 2014 рік, в сумі 13 303,40 грн. за 2015 рік, в сумі 11 781,44 грн. за 2016 рік, в сумі 361,68 грн. станом на 30.03.2017 та в сумі станом на дату звернення до суду, а саме 2 737,57 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до інтегрованої картки платника податку по орендній платі за землю суми штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000040800 у сумі 35 609, 18 грн., згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000041800 у сумі 2 475,23 грн. слід зазначити таке.

Як вбачається з наданого представником Мелітопольської ОДПІ скріншоту з АІС «Податковий блок», 07.04.2016 податковою проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_4 Перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб. За результатами перевірки, на підставі ст. 126 ПК України та акту перевірки від 07.04.2016 №000025/08-21-08/НОМЕР_1 винесено податкові повідомлення-рішення від 07.04.2016 №000041800 у сумі 2 475,23 грн. та від 07.04.2016 №000040800 у сумі 35 609,18 грн., якими позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% та 20% погашеної суми податкового боргу відповідно.

Позивач стверджує, що вказані податкові повідомлення-рішення не отримував, а отже вони є неузгодженими.

Представник Мелітопольської ОДПІ пояснив, що надати акт перевірки, оригінали податкових повідомлень-рішень та доказів їх надіслання не може, оскільки 17.12.2016 в Якимівському відділенні Мелітопольської ОДПІ (за місцезнаходженням орендованих земель) сталася пожежа, яка знищила особові справи платників, в тому числі і справу позивача, що підтверджується Актом про пожежу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 17.12.2016 та службовим листом Мелітопольської ОДПІ від 19.12.2016. Факт вручення спірних рішень 07.04.2016 може підтвердити тільки скріншотом з АІС «Податковий блок».

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян). До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України (у чинній на момент винесення спірних рішень редакції) встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до інтегрованої картки платника податку суми штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000040800 у сумі 35 609,18 грн. та податкового повідомлення-рішення (форма Ш) від 07.04.2016 №000041800 у сумі 2 475,23 грн., суд виходить з наступного. Фактично позивачем допущено порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань, а отже застосування відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 ПК України є правомірним. Позивачем спірні рішення не оскаржені, докази протилежного у суду відсутні. Можливе порушення Мелітопольською ОДПІ вимог п. 58.3 ст. 58 ПК України ФОП ОСОБА_4 не доведено, а отже не може відміняти конституційний обов’язок позивача щодо сплати податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено «27» грудня 2017 року.

Суддя Ю.П. Бойченко