Рішення № 71329208, 21.12.2017, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1483/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

за участю секретарів Калінки А.А., Салюк Т.М.

позивачки ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідача – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третьої особи Полонської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним, визнання права на спадкове майно, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін, доповнень та уточнень, просила: визнати недійсним заповіт, посвідчений сільським головою Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області ОСОБА_7 06.11.2003 року, зареєстрований в реєстрі № 211; визнати за нею право на земельну ділянку площею 1,81 га (державний акт ЯЖ № 197577), та земельну ділянку площею 0,429 га (держаний акт ХМ № 2760); стягнути з Полонської міської ради в особі сільського старости ОСОБА_7 1861,63 грн. судових витрат за оплату експертизи та 50000 грн. моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_5 1552 грн. матеріальної та 40000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що її мати ОСОБА_8 померла 05.12.2014 року, після смерті якої вона прийняла спадщину та мала намір оформити нотаріально свої спадкові права. 23.06.2015 року для неї стало відомо, що існує згаданий вище заповіт, згідно якого мати на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно для ОСОБА_5 Вважає, що даний заповіт є недійсним, оскільки його підробила ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8, яка не підписувала спірний заповіт. Також вказала, що у зв’язку з судовою процедурою у неї погіршився стан здоров’я, через що вона лікувалась. До такого стану її довели ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а тому вони мають відшкодувати їй витрати на лікування, а також завдану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали.

Відповідачі позов заперечили, зазначивши, що оспорюваний заповіт посвідчений у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, він підписаний особисто ОСОБА_8, без будь-яких підробок.

Представник третьої особи Полонської державної нотаріальної контори в судові засідання не з’явився.

В ході судового розгляду 04.02.2016 року ухвалою суду призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі зупинено та 19.04.2016 року, після надходження висновку експерта, відновлено.

09.12.2016 року судом призначено додаткову почеркознавчу та технічну експертизи, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

19.05.2017 року у зв’язку з надходженням висновку експертизи відновлено провадження у справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 06.11.2003 року ОСОБА_8 склала заповіт, який цього ж дня посвідчений сільським головою Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі № 211, згідно якого заповідач на випадок свої смерті заповіла все своє майно ОСОБА_5

05.12.2014 року ОСОБА_8 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, на отримання якої претендує позивачка, як спадкоємець за законом першої черги та відповідачка ОСОБА_5, як спадкоємець за вищевказаним заповітом.

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до ст.534 ЦК УРСР 1963 року, який підлягає застосуванню до правовідносин щодо дійсності заповіту, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ст.541 названого Кодексу заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

За положеннями ст.37 Закону України «Про нотаріат» у редакції, що діяла на час складання спірного заповіту, у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, мають право вчиняти нотаріальні дії, зокрема посвідчувати заповіти.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. №22/5 нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний позивачкою заповіт був посвідчений сільським головою Великоберезнянської сільської ради ОСОБА_7, на яку згідно до рішення сесії цієї ради від 12.07.2002 року були покладені обов’язки по вчиненню нотаріальних дій (т.2 а.с.33).

За даними висновку експертів Хмельницького відділення КНДІСЕ № 795-798/16-26 від 14.04.2016 року підписи від імені ОСОБА_8 в графі «Підпис» у спірних заповітах від 06.11.2003 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів.

Експертам не виявилось можливим надати відповідь на питання, чи виконано підпис на згаданому заповіті ОСОБА_8 чи іншою особою по причині обмеженої кількості (чотирьох) зразків підпису ОСОБА_8

Разом з тим, за висновком експертів підпис від імені ОСОБА_8 у журналі запису нотаріальних дій за 2002-2007 роки в реєстрі № 211 за листопад 2003 року в графі «Оцінка виконаних робіт» виконано не ОСОБА_8, а іншою особою (т.1 а.с. 123-124).

Відповідно до висновку № 8753 від 22.12.2017 року Незалежного інституту судових експертиз (далі НІСЕ) виконаного експертом ОСОБА_9, підписи від імені ОСОБА_8 у графі «Підпис» у двох примірниках заповіту від 06.11.2003 року виконані ОСОБА_8 (т.1 а.с.245).

За позицією позивачки та її представника ОСОБА_4 вказаний висновок експерта не може бути визнаний допустимим доказом із причин: що експертиза проводилась 22.02.2017 року, в той час як свідоцтво на підтвердження кваліфікації судового експерта ОСОБА_9 анульовано 31.10.2016 року згідно рішення ЕКК КНДІСЕ, а експерт звільнена з НІСЕ 01.11.2016 року; висновок не є мотивованим і обґрунтованим, оскільки не вказано наявність порівняння між буквами в заповіті і в зразках, їх розбіжності або співпадання транскрипції, окремих ознак почерку, форми рухів; висновок не підписаний представником НІСЕ, хоча виконаний на бланку цієї експертної установи; не вказані дані про експерта.

З приводу таких заперечень суд вказує про наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Згідно ст.10 Закону судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, на пропозицію директора Незалежного інституту судових експертиз, надати дозвіл для залучення в проведенні експертизи експерта ОСОБА_9, яка не є працівником Інституту (т.1 а.с.226), суд 13.02.2017 року в судовому засіданні постановив ухвалу, якою надав такий дозвіл (т.1 а.с.239).

Отже, на думку суду, експерт ОСОБА_9 на законних підставах була залучена НІСЕ до участі у проведені судової експертизи, висновок якої складено із дотриманням вимог пунктів 4.14 – 4.17 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (із змінами), а тому цей висновок експерта є допустимим доказом у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході з’ясування обставин справи позивачкою не надано, а також не здобуто судом, достатніх, достовірних доказів про те, що ОСОБА_8 не підписувала оспорюваний заповіт та, що цей заповіт є підроблений.

Суд зазначає, що дані висновку експертів Хмельницького відділення КНДІСЕ № 795-798/16-26 від 14.04.2016 року, на які посилається позивачка в підтвердження своїх вимог про те, що підпис від імені ОСОБА_8 у журналі запису нотаріальних дій за 2002-2007 роки в реєстрі № 211 за листопад 2003 року в графі «Оцінка виконаних робіт», виконано не ОСОБА_8, а іншою особою, а також відсутність у цьому журналі записів про реквізити паспорту заповідача, з достовірністю не спростовує, що заповіт був підписаний ОСОБА_8

Згідно ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Оскільки оспорюваний позивачкою заповіт складений та посвідчений з дотриманням вищенаведених норм законодавства, тому суд не знаходить підстав для визнання його недійсним.

Не підлягають задоволенню також інші вимоги заявлені ОСОБА_1

Так, позивачка просила визнати за нею право на земельну ділянку площею 1,81 га (державний акт ЯЖ № 197577) та земельну ділянку площею 0,429 га (держаний акт ХМ № 2760).

В той же час ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів про те, хто є власником цих земельних ділянок, їх місце розташування, кадастрові номери, а також не зазначила ким не визнаються її права на ці земельні ділянки, та які існують перешкоди для оформлення на них права власності у позасудовому порядку.

Відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Полонської міської ради в особі сільського старости ОСОБА_7 1861,63 грн. судових витрат за оплату експертизи та 50000 грн. моральної шкоди, а з ОСОБА_5 1552 грн. матеріальної та 40000 грн. моральної шкоди.

За положеннями ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позову, тому на неї покладаються витрати, пов’язані з розглядом справи, а саме пов’язані із залученням експертів та проведенням експертизи, які понесла ОСОБА_5

Вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди заявлені позивачкою підлягають відповідно до ст.ст.1166, 1167 ЦК України відхиленню, так як судом не встановлено неправомірність дій відповідачів.

ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи, а тому відповідно п.9 ч.1 ст.5 до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Керуючись наведеним та ст.ст.81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 7809 (сім тисяч вісімсот дев’ять) грн. понесених витрат за проведення експертизи.

Рішення набирає законної сили після тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення, якщо на нього не буде подано апеляційну скаргу учасниками справи.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, яке буде складено – 29.12.2017 року.

Суддя: