Постанова № 71328554, 08.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 грудня 2017 року Справа № 814/2315/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагаря В.С., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дії відповідача та скасування постанови від 06.11.17 про стягнення виконавчого збору у розмірі 516 657,44грн. по виконавчому провадженню №23587047.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач неправомірно виніс зазначену постанову оскільки позивач самостійно, у встановлений термін, виконав рішення суду, що звільняє його від сплати виконавчого збору.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що відповідно до Закону України ”Про виконавче провадження”, позивач зобов’язаний сплатити виконавчий збір незалежно від терміну виконання рішення суду. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

В С Т А Н О В И В:

06.11.17р. відповідачем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 516 657,44 грн. по виконавчому провадженню №23587047.

Вказане виконавче провадження було відкрито 08.10.03р., на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.03р. по справі №12/157, про стягнення з позивача на користь ДП «Енергоринок» 50 064 447,29грн.

03.11.17р. відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв’язку з виконанням позивачем рішення в повному обсязі, згідно з виконавчим документом.

Позивач зазначає, що ним не просто виконано рішення в повному обсязі, а виконано в строки, встановлені ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 18.08.04р., 15.07.04р. та 03.11.09р., тобто без примусового виконання рішення суду.

Відповідач не заперечив факт того, що позивач самостійно та у встановлений строк, виконував рішення суду, і ніяких дій про примусовому стягнення відповідачем не вживалось.

Суд зазначає, що виконавче провадження було розпочато по Закону України ”Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.99р., а закінчене по Закону України ”Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.16р.

Принциповою різницею, щодо стягнення виконавчого збору, між вказаними законами є те, що по Закону №606 (стаття 28), виконавчий збір стягувався у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений державним виконавцем, а по Закону №1404 (стаття 27) виконавчий збір стягується з боржника за примусове виконання рішення, причому примусовим виконанням вважається відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 – Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Позивач посилається на перше речення вказаного пункту і вважає, що оскільки він в повному обсязі та у встановлений строк, самостійно виконав рішення суду, відповідач не повинен був стягувати з нього виконавчий збір, застосувавши ст.28 Закону №606.

Відповідач посилається на друге речення ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404, і вважає, що оскільки виконавче провадження було закінчене після набрання чинності Законом №1404, то відповідно всі дії, в т.ч. і стягнення виконавчого збору, мають здійснюватися в порядку встановленим саме цим Законом, а не Законом №606.

Суд вважає, що вказана вище норма є не достатньо чітка і містить в собі протиріччя, щодо часу застосування зазначених законів.

На переконання суду, друге речення має застосовуватись виключно до виконавчих дій (виконавчого провадження), розпочатих після набрання чинності Законом №1404. Отже, виконавчі дії, які були розпочаті до набрання чинності цим Законом, мають бути закінченні в порядку встановленому Законом №606.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі ”Броньовський проти Польщі” від 22 червня 2004 року, Заява N 31443/96, вказано, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні.

Суд зазначає, що в даному випадку законодавцем не було дотримано критерію якості закону, що призвело до порушення прав позивача.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач повинен був закінчити виконавче провадження №23587047, в порядку встановленому Законом №606, та відповідно не стягувати з позивача виконавчий збір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 06.11.17р., по виконавчому провадженню №23587047, підлягає скасуванню.

Що стосується визнання протиправними дій відповідача, то суд вважає, що його дії були зумовлені нечіткістю та протиріччям правової норми, яка є обов’язковою для застосування відповідачем, а тому суд відмовляє позивачу в задоволені цієї вимоги.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача в частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення виконавчого збору від 06.11.17р., по виконавчому провадженню №23587047.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства ”Миколаївобленерго” (код ЄДРПОУ 34993162) за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області судовий збір в сумі 7 749,86 гривень (сім тисяч сімсот сорок дев'ять тисяч вісімдесят шість копійок).

5. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В.С. Брагар