Постанова № 71328532, 04.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши матеріали адміністративного

позову: Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Кам’янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області

про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії заступника начальника відділу ОСОБА_1 щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №7513 від 23.08.2017; зобов'язати відповідача прийняти до виконання та проводити виконавчі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" за виконавчим документом - постановою про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 №55 від 20.07.2012 на суму 1700 грн.

В обґрунтування позову зазначив, шо постановою начальника УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області №55 від 20.07.2012 було притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 1700 грн., 25.07.2017 позивачем було подано до відповідача заяву щодо примусового стягнення адміністративного штрафу з ОСОБА_3, при цьому в своїй заяві позивачем було зазначено про реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України, а саме про те, що Кам’янсько-Дніпровське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 31.03.2017 реорганізовано шляхом злиття в Енергодарське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Однак, відповідачем на підставі п.6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято повідомлення №7513 від 23.08.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання із зазначенням причини «стягувач УПФУ у Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області не подав заяву про примусове виконання рішення». Вважає, такі дії державного виконавця протиправними оскільки виконавчий документ направлявся разом із заявою. Крім того, вказує на порушення відповідачем ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме звертає увагу на те, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання винесено через 20 робочих днів з дня пред’явлення виконавчого документу, замість трьох робочих днів як передбачено вказаною нормою.

Представником позивача подано клопотання (вх. №33978 від 04.12.2017) про розгляд справи без його участі. На задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд н повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вимоги позивача не визнає з підстав викладених у письмових запереченнях (вх. №32230 від 21.11.2017). Зазначив, що для заміни сторони виконавчого провадження, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Проте такої заяви до відділу не надходило. Крім того, виконавчий документ, повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України “Про виконавче провадження, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”. Також, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відомості, що Енергодарське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є правонаступником іншої юридичної особи відсутні, також відсутні повноваження особи – начальника об’єднаного управління ОСОБА_4 Просить відмовити у задоволені позову.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень статті 128 КАС України, з урахуванням клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, неявки відповідача, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20.07.2012 в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області ОСОБА_5 винесено постанову № 55 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_2, керівника ПП “Атей-Охорона” до адміністративної відповідальності, передбаченої п.1 ч.1 ст. 26 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування”, ч.5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі 3400 гривень (а.с.8).

Зазначена постанова боржником оскаржена не була.

25.07.2017 до відповідача надійшла заява позивача від 25.07.2017 вих. №2596/11, до якої була додана постанова №55 від 20.07.2012 для примусового виконання.

Зазначена заява була підписана представником позивача (начальником об’єднаного управління) ОСОБА_4.

За змістом зазначеної заяви позивач крім іншого інформував відповідача про реорганізацію позивача, яка відбулась на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988. Також в цій заяві містилась інформація щодо необхідності примусового виконання постанови №55 від 20.07.2012 про накладення адміністративного стягнення – штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с. 4).

23.08.2017 відповідачем прийнято повідомлення №7513 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку з тим, що не було подано заяву про примусове виконання рішення (а.с.7).

Позивач, не погоджуючись із прийняттям зазначеного повідомлення, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частинами 1 та 2 ст. 15 Закону №1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Із наведеного вбачається, що заява про примусове виконання виконавчого документа повинна бути подана саме стягувачем, зазначеним у такому виконавчому документі.

Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, а також п. 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі – Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Судом встановлено, що 20.07.2012 в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області ОСОБА_5 винесено постанову № 55 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_2, керівника ПП “Атей-Охорона” до адміністративної відповідальності, передбаченої п.1 ч.1 ст. 26 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування”, ч.5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі 3400 гривень. Стягувачем у вказаній постанові зазначено безпосереньо Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області. З метою примусового виконання ОСОБА_6 по справі про адміністративне правопорушення №55 від 20.07.2012 позивач надіслав відповідачу заяву про примусове виконання ОСОБА_6 по справі про адміністративне, яка була отримана останнім 25.07.2017 (а.с. 4). За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем винесено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 №7513 (а.с. 7).

Отже, оскільки стягувачем згідно з ОСОБА_6 по справі про адміністративне правопорушення №55 від 20.07.2012 зазначено Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області, а позивач, у свою чергу не є безпосереднім правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття до виконання ОСОБА_6 по справі про адміністративне правопорушення №55 від 20.07.2012.

В свою чергу, посилання позивача на порушення відповідачем строків надіслання йому як стягувачу оскаржуваного Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 №7513 суд не приймає до уваги, оскільки ст. 4 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII та п. 4 Інструкції регламентують строки надіслання таких повідомлень стягувачу, а не порядок їх прийняття. У даному випадку позивач оскаржує дії відповідача саме щодо повернення Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 №7513 без прийняття до виконання, а не бездіяльність відповідача щодо не надіслання позивачу такого Повідомлення.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо повернення позивачу виконавчого документа без прийняття до виконання не підлягають задоволенню, а, відтак, суд вважає, що в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо правомірності Повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 №7513, суд виходить із такого.

Підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв рішення.

У даному випадку позивач не навів суду доказів та обставин, які б сукупно або окремо свідчили, що Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 №7513 було прийнято відповідачем поза межами його повноважень та у незаконний спосіб, необґрунтовано, дискримінаційно, непропорційно, із порушенням розумного строку.

Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки діям відповідача щодо повернення позивачу ОСОБА_6 по справі про адміністративне правопорушення №55 від 20.07.2012 без прийняття до виконання, вважає, що Повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 №7513 є правомірним.

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання не підлягають задоволенню, а, відтак, суд вважає, що в цій частині у задоволенні позову також слід відмовити.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов’язання відповідача прийняти до виконання та проводити передбачені законом виконавчі дії за постановою Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області по справі про адміністративне правопорушення №55 від 20.07.2012, суд виходить із такого.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреційне право органу державної влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Суд вважає, що повноваження на повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання належать до виключної компетенції відповідного органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. У свою чергу, зобов’язання відповідача прийняти до виконання та проводити передбачені законом виконавчі дії за виконавчим документом фактично є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача прийняти до виконання та проводити передбачені законом виконавчі дії за постановою Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області по справі про адміністративне правопорушення №55 від 20.07.2012 не підлягають задоволенню, а, відтак, суд вважає, що в цій частині у задоволенні позову також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем, на переконання суду, не надано достатніх та переконливих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо повернення позивачу виконавчого документа без прийняття до виконання та, як наслідок, протиправність Повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.08.2017 №7513.

При цьому, суд вважає, що відповідач спростував всі обставини, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

ОСОБА_6 набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

ОСОБА_6 може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова