Постанова № 71328267, 06.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач або ОСОБА_1М.) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі – відповідач або ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (надалі – третя особа), в якому позивач просить суд зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити Проект щодо відведення позивачці земельної ділянки загальною площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,5451 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району, для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у 2014 році вона звернулась до відповідача із проханням затвердити документацію із землеустрою та передати їй у власність вищевказану земельну ділянку. Однак з 2014 року по теперішній час відповідачем щоразу надавалися відмови у затвердженні даної документації із посиланням щоразу на нові підстави. Вказує, що після отримання численних відмов та усунення недоліків документації вона знов звернулась до відповідача із проханням затвердити технічну документацію із врахуванням усіх попередніх зауважень та пояснень, проте листом від 14.07.2017 їй було відмовлено. Позивач вважає відмову відповідача, викладену в вищевказаному листі, як і попередні відмови, незаконною та необґрунтованою, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях (вх. №34411 від 06.12.2017). Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в позові, виходячи із підстав, що викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову (вх. №31272 від 14.11.2017). В обґрунтування заперечень зазначено, що на розгляді в ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області перебувало клопотання ОСОБА_1 (вх. №7089 від 27.06.2017) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Листом №Т-7089-4789/6-17 від 14.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивачу про відмову у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розміром 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району Запорізької області у зв’язку із тим, що проект землеустрою мав недоліки. Вважає надану відмову правомірною та вказує, що суд не може своїми рішеннями здійснювати встановлені на законодавчому рівні функції та компетенцію органу під час здійснення ним владних, управлінських функції та у зв’язку з цим просить в позові відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін та тертої особи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області №121 від 12.03.2011 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території ОСОБА_2 сільської ради» відповідно до ст.ст. 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 17, 33, 116, 118 та п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, на підставі звернення громадян України надано згоду громадянам України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 сільської ради загальною площею 20,24 га, в тому числі: 1,87 га (угіддя – рілля) та 18,37 га (угіддя – сіножаті), розташованих на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району Запорізької області згідно додатку.

Згідно з Списком громадян ОСОБА_2 сільської ради, яким надається згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядженням голови районної державної адміністрації №121 від 12.03.2011, ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,57 (угіддя – сіножаті) у власність для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області №352 від 16.08.2013 «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121» внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121 «Про надання згоди на розроблення проекту щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території ОСОБА_2 сільської ради», а саме викладено його в новій редакції:

«1. Надати згоду громадянам України на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 20,24 га в тому числі: 1,87 га (угіддя – рілля) та 18,37 га (угіддя – сіножаті) шляхом зміни виду угідь із (угідь – сіножаті) в (угіддя – рілля) ОСОБА_2 сільської ради Приморського району Запорізької області.

2. Площа земельних ділянок буде скоригована в процесі виготовлення землевпорядної документації.».

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району Запорізької області №2/223-3096 від 22.07.2014.

В жовтні 2014 року, лютому, квітні та травні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до ГУ Держземагенства у Запорізькій області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області, із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району, проте листами №31-8-0.3-10280/2-14 від 29.10.2014, №31-8-0.3-2141/2-15 від 18.02.2015, №31-8-0.3-4705/2-15 від 22.04.2015 та №31-8-0.3-5975/2-15 від 25.05.2015 їй було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

27.06.2017 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району (вх. №7089).

Разом з тим, листом №Т-7089-4789/6-17 від 14.07.2017 ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення її клопотання.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

При цьому, як встановлено судом зі змісту листа ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області №Т-7089-4789/6-17 від 14.07.2017, підставою для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою відповідачем вказано невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства, а саме:

1.Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України» замість дозволу.

2. Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації від 16.08.2013 №352 було внесено зміни до розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121, з приводу чого зазначаємо, що з 2013 року відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області. Районні державні адміністрації не є розпорядниками земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області.

В довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх з власниками земель, землекористувачами, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля, всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121.

3. Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт.

4. Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686.

5. Перелік обмежень не відповідає додатку 6 до Постанови КМУ від 17.10.2012 №1051.

6. Згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» координатною основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000.

7. Проект землеустрою містить 2 кадастрових плани.

8. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб’єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місце роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації.

Заперечуючи проти позову відповідач надав наступні пояснення щодо виявлених недоліків проекту землеустрою:

1.Земельний кодекс України передбачає як поняття «дозвіл» так і понятті «згода», тобто це два різні поняття, які не можуть бути тотожними. Таким чином, позивач не отримував дозволу на розробку проекту землеустрою у ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області в розумінні п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, як в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, так і наразі, а отже, затвердження проекту землеустрою, дозвіл на розробку якого не надавався, суперечитиме ст. 118 Земельного кодексу України. Також, у проекті землеустрою відсутнє рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2. Довідка із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6 зем) від 12.08.2014 №01-09-02/0192 та висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12.08.2014 №ЗП/01-09-02/0192 суперечать по своєму змісту один одному в частині виду угідь та відповідно розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121 та від 16.08.2013 №352.

3. В редакції проекту землеустрою станом на момент звернення ОСОБА_1 з клопотанням від 27.06.2017 у матеріалах геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування були відсутні підписи ОСОБА_3

4. У матеріалах справи знаходиться акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, де чітко вбачається, що мінімальна відстань між деякими межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки значно перевищує встановлені законодавством 200 метрів (п. 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686).

5. 23.11.2016 додаток 6 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» було доповнено пунктом 10 – Території та об’єкти природно-заповідного фонду. На момент подачі клопотання ОСОБА_1 від 27.06.2017 вказане вище нововведення набуло чинності, проте зміни в проект землеустрою внесені не були.

6. У спірному проекті не була використана система координат, передбачена Порядом використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509.

7. Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою включають серед іншого кадастровий план земельної ділянки. Із вказаної норми чітко вбачається, що в одному проекті землеустрою повинен міститися один кадастровий план земельної ділянки. Проте, в складі проекту два різних кадастрових плани.

8. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місце роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача та змісту позовної заяви та письмових пояснень (вх. №34411 від 06.12.2017), позивач щодо виявлених недоліків проекту землеустрою вказує наступне:

1.Редакція статті 50 Закону України «Про землеустрій» станом на дату видання розпорядження голови районної державної адміністрації №121 від 12.03.2011 не містила слів «надання дозволу на розроблення проекту землеустрою». Також, згідно з Академічним тлумачним словником української мови 1970-1980 значення слова «дозвіл» надається наступним чином – згода, що дає право на здійснення чого-небудь (стор. 347, том 2, 1971). Окрім того, вищевказане розпорядження ніким не було оскаржено та не було скасовано, а тому підлягає обов’язковому виконанню.

2. Розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121, з урахуванням змін, внесених розпорядженням від 16.08.2013 №352, містить інформацію про вид угідь, що не суперечить відомостям, вказаним в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

3. Матеріали геодезичних вишукувань містять підпис виконавця та печатку підприємства.

4. Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не має порушень п. 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686, та повністю відповідає додатку №2 до даної Інструкції.

5. В проекті землеустрою міститься перелік обмежень у використанні земельної ділянки, в якому, керуючись додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, зазначено, що жодних обмежень на виділену земельну ділянку не встановлено.

6. В листі-відмові не вказано, яким чином система координат відноситься до відмови відповідача в затвердженні проекту землеустрою.

7. Кадастрові плани не містять жодних розбіжностей між собою, а отже порушень норм чинного законодавства, зокрема земельного, не вбачається.

8. В статті 50 Закону України «Про землеустрій» міститься вичерпний перелік документів, які повинні бути включені до проекту землеустрою, вимагати ж додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється. У чинному законодавстві відсутня вимога про необхідність зазначення в проекті землеустрою відомостей, які передбачені ст. 26 Закону України «Про землеустрій» та ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність». Крім того, до складу проекту землеустрою включені відомості щодо кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників ОСОБА_4 (№010832 від 02.08.2013) та ОСОБА_5 (№000129 від 24.12.2012).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видання розпорядження голови Приморської РДА від 12.03.2011 №121) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З матеріалів справи судом встановлено розпорядженням голови Приморської РДА від 12.03.2011 №121 позивачу надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,57 га розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради.

Разом з тим, у листі-відмові відповідачем було зазначено про те, що наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території ОСОБА_2 сільської ради» замість дозволу.

Суд зазначає, що у нормах чинного законодавства, яке врегульовувало порядок отримання земельної ділянки на момент винесення розпорядження від 12.03.2011 №121, застосовано слово «дозвіл», однак у розпорядженні від 12.03.2011 №121 вжито слово «згода».

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на те, що надана позивачу «згода» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може вважатись «дозволом», та зазначає, що Земельний кодекс України не надає визначення поняттям «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», та не розрізняє їх. Суд звертає увагу, що вживане у ст.118 Земельного кодексу України слово «дозвіл» передбачає позитивне рішення уповноваженого органу за результатами розгляду відповідного клопотання, що являє собою згоду на розроблення проекту землеустрою. Отже, суд приходить до висновку, що формулювання «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є тотожними за своїм змістом поняттями, що відображають волевиявлення уповноваженого органу.

Крім того, чинне законодавство не передбачає прийняття за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-якого іншого рішення, окрім дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначеним розпорядження надано саме дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розумінні ст.118 Земельного кодексу України.

Крім того, прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на момент прийняття розпорядження від 12.03.2011 №121 належало до виключних повноважень районних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій або сільських, селищних, міських рад, та позивач був позбавлений можливості впливати на формулювання прийнятого розпорядчого акту суб’єктом владних повноважень.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наявності розпорядження голови Приморської РДА від 12.03.2011 №121, виданого в межах повноважень, є проявом надмірного формалізму, у зв’язку з чим не може вважатись правомірним за даних обставин.

Щодо встановленого відповідачем недоліку проекту землеустрою «в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх з власниками земель, землекористувачами, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля, всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121», суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи судом досліджено проект землеустрою, який подавався позивачем на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, та встановлено, що в матеріалах проекту міститься розпорядження голови Приморської РДА від 16.08.2013 №352, яким внесено зміни до розпорядження голови Приморської РДА від 12.03.2011 №121 в частині виду угідь з сіножаті на рілля.

Таким чином зазначення у проекті землеустрою вид угідь – рілля є цілком обґрунтованим та відповідає розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації, який на той момент був розпорядником спірної земельної ділянки.

При цьому, суд вважає недоречними посилання відповідача на те, що з 2013 року відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, а районні державні адміністрації не є розпорядниками земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, з огляду на те, що розпорядженням голови Приморської РДА від 16.08.2013 №352 не здійснювалися повноваження розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, дані повноваження реалізовані розпорядженням голови Приморської РДА від 12.03.2011 №121, а розпорядженням від 16.08.2013 №352 лише змінено вид угідь, без внесення змін до їх кількості.

Так само в ході огляду судом проекту землеустрою спростовано твердження відповідача про те, що матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт.

Щодо інших недоліків зазначених у листі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.07.2017 №Т-7089-4789/6-17, а саме:

- ОСОБА_4 прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686;

- Перелік обмежень не відповідає додатку 6 до Постанови КМУ від 17.10.2012 №1051;

- Згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» координатною основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000;

- Проект землеустрою містить 2 кадастрових плани;

- Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб’єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місце роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації; суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент останнього звернення позивача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.4 ст.186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій – третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

По-перше, суд зазначає про те, що відповідачем було порушено вимоги ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, оскільки починаючи з 2014 року, у відмовах щодо затвердження проекту землеустрою ГУ Держземагентства у Запорізькій області та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, як його правонаступник, відмовляли позивачу у затвердженні проекту землеустрою з різних підстав, що суперечить вимогам Земельного кодексу України.

По-друге, суд зазначає, що відмова в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути належним чином обґрунтована, із зазначенням змісту виявленого порушення та підстав відмови.

В оскаржуваному рішенні про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем лише зазначено, серед іншого, про те, що: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686; перелік обмежень не відповідає додатку 6 до Постанови КМУ від 17.10.2012 №1051; згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» координатною основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000; проект землеустрою містить 2 кадастрових плани; відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб’єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місце роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації.

Суд наголошує, що зі змісту рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині вищевказаних порушень, не можливо встановити, яким саме вимогам і нормам законодавства не відповідає поданий проект землеустрою. Оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, які не були додержані позивачем, або навпаки містить посилання на норму законодавства, проте, не містить посилань на недоліки у проекті землеустрою.

Суд зазначає, що для того щоб рішення відповідача було обґрунтованим, воно повинно містити чітке та конкретне посилання на норму закону, яку на думку відповідача не дотримано заявником, та виклад обставин в чому саме полягає порушення вказаної норми, з обов’язковим посиланням на проект землеустрою.

Виключно в разі дотримання таких умов можна стверджувати, що прийняте рішення є обґрунтованим, та у разі його оскарження може бути належним чином досліджено судом на предмет його відповідності чинному законодавству України.

Також, суд звертає увагу і на те, що обґрунтованим повинне бути саме рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, а не письмові заперечення проти адміністративного позову, оскільки саме рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою є рішенням суб’єкта владних повноважень, а тому воно повинно бути належним чином обґрунтовано, серед іншого для того щоб особа, якої стосується прийняте рішення могла належним чином сформувати власну правову позицію.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення відповідача, оформленого у формі листа від 14.07.2017 №Т-7089-4789/6-17, про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з тим, що при розгляді клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача повторно розглянути питання затвердження проекту землеустрою.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,5451 га, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, відповідачем було не дотримано вимог чинного законодавства України, серед іншого статті 118, 122, 186-1 Земельного кодексу України, під час розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, у зв’язку з чим суд вважає передчасним вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,5451 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративні справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова