Рішення № 71327504, 12.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6606/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/5730/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Савуляка Р.В.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю:представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 липня 2017 року у справі за позовом Брюховицької селищної ради до ОСОБА_6, яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Витребувано з незаконного володіння від ОСОБА_3 та ОСОБА_7 земельну ділянку розташовану за адресою: с.м.т. Брюховичі, вул. Вербова, 14, площею 0,15 га., кадастровий номер 4610166300:08:001:0008.

Скасовано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об’єкт нерухомого майна № 689252846101, а саме земельну ділянку, розташовану за адресою: с.м.т. Брюховичі, вул. Вербова, 14, площею 0,15 га., кадастровий номер 4610166300:08:001:0008, за № 10569063 від 27.07.2015 року про право власності за ОСОБА_7 у розмірі 1/100 частка і запис № 10568729 від 27.07.2015 року про право власності за ОСОБА_3 у розмірі 99/100 частин, здійснені на підставі договору дарування від 27.07.2015 року за № 1501.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Брюховицької селищної ради 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 640 (шістсот сорок гривень 00 коп.) судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Стверджує, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25.07.2011 року в частині визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку за адресою смт. Брюховичі, вул. Вербова,14 не було звернуто до виконання, строк на звернення рішення до виконання пропущений, державна реєстрація за ОСОБА_8 не була скасована і залишилась чинною, таким чином вона правомірно відчужила земельну ділянку. Зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом спору не може бути витребувана на користь Брюховицької селищної ради , оскільки на ній на законних підставах розташований житловий будинок та з моменту його спорудження земельна ділянка на законних підставах перебуває у користуванні власника будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ОСОБА_2 позиція відповідає вимогам ст. 30 Земельного кодексу України, якою передбачено, що при переході права власності на будівлю споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах передбачених ст.67 цього Кодексу право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і якщо інше не передбачено в договорі відчуження. Такі ж норми містяться в ст. 377 ЦК України. Посилається на те, що відповідно до довідки Відділу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.05.2017 року №Д-33/0-0.37-30/139-17 на момент укладення договору дарування земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_8, таким чином відповідно до ст.83 ЗК України не належала до земель комунальної власності, а отже Брюховицька селищна рада не володіє правом на її витребування. Крім цього, стверджує, що під час розгляду справи суд порушив вимоги процесуального права, оскільки після початку розгляду справи, а саме 23.03.2017 позивач подав уточнення позовної заяви де збільшив позовні вимог щодо анулювання в державному реєстрі запису про право власності. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги заяву про застосування строків позовної давності, оскільки про порушення свого права Брюховицька селищна рада знала з 22.03.2012 року (дата ухвалення рішення апеляційним судом), а позов поданий лише 14.07.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Просить скасувати рішення та ухвалити нове,яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 25.07.2016 року Брюховицька селищна рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8, який в подальшому уточнила та просила витребувати з незаконного володіння від ОСОБА_3, ОСОБА_7 земельну ділянку в смт.Брюховичі вул. Вербова,14 площею 0,15 га, кадастровий номер 4610166300:08:001:0008; скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об»єкт нерухомого майна № 689252846101, а саме: земельну ділянку, розташовану за адресою смт.Брюховичі вул..Вербова, 14 площею 0,15 га, кадастровий номер 4610166300:08:001:0008 за № 10569063 від 27.07.2015 року про право власності за ОСОБА_7 у розмірі 1/100 частка і запис № 10568729 від 27.07.2015 року про право власності за ОСОБА_3 у розмірі 99/100 частин, здійснені на підставі договору дарування від 27.07.2015 року за № 1501 та стягнути з відповідачів судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в особі Брюховицької селищної ОСОБА_9, суд виходив з того, що рішенням від 19.02.2014 року №919 «Про розроблення детального плану території в районі вул..Вербова в смт.Брюховичі» Брюховицькою селищною радою замовлено розроблення детального плану території в районі вулиці Вербова в смт.Брюховичі відповідно до ДБНСіП, генерального плану смт.Брюховичі (а.с.115).

З проектного плану вбачається, що на місці демонтованої огорожі запропоновано проїзд до ділянки ОСОБА_10 за адресою вул..Вербова, 16 на якій знаходиться житловий будинок, що перебуває на праві власності ОСОБА_10 (а.с. 121).

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_8 проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та з квітня 2013 року вони разом з ОСОБА_10 спільно користуються ділянкою загального користування- заїздом до будинку №16 на вул..Вербовій. Зазначена ділянка знаходиться у межах ділянки, переданої у власність ОСОБА_8 згідно Державного акта на право приватної власності на землю № 00859 серія ЯГ № 519770.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки №43443584 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 4610166300:08:00160008, що знаходиться у м.Львові смт.Брюховичі вул..Вербова,14 належить на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування від 27.07.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_11 ОСОБА_3, розмір частки 99/100 та ОСОБА_7 розмір частки 1/100 (а.с.4). Суд зазначає, що на момент укладення договору дарування відповідач знала про рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25.07.2011 року з урахуванням ухвали від 21.03.2016 року та рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 22.03.2012 року щодо визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку № 00859 серія ЯГ № 19770, що розташована у смт.Брюховичі вул..Вербова,14 на ім»я ОСОБА_8 від 08.05.2007 року зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю. А відтак суд вважав, що станом на 27.07.2015 року на час укладення договору дарування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 і ОСОБА_7 земельної ділянки на вул..Вербовій, 14 у відповідних частках 99/100 та 1/100 відповідачу та третій особі було відомо про те, що первинне рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки було визнано недійсним, а також частина земельної ділянки як спільний заїзд перебувала у користуванні ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_10

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 25.07.2011 року та рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22.03. 2012 року за позовом ОСОБА_10 до Брюховицької селищної ради, Управління Держкомзему у м.Львові, Львівського міського відділу Львівської регіональної філії ДП Центр ДЗК, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні, визнання недійсним рішення, скасування державних актів, визнано недійсним та скасовано п.1.13, 1.14 рішення 18-ої сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради №584 від 29.12.2005 року «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт.Брюховичі» в частині затвердження технічної документації для видачі державного акту на право приватної власності на землю і передачу земельної ділянки у приватну власність площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по вул..Вербовій, 14 в смт.Брюховичі Дякун ОСОБА_12. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою смт.Брюховичі вул..Вербова, 14 ОСОБА_8 від 08.05.2007 року зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 00858 серія ЯГ № 519769. Зобов»язано ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_10 у користуванні заїздом до житлового будинку №16 по вул..Вербова в смт. Брюховичі шляхом демонтажу огорожі.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25.07.2011 року в частині визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за адресою смт.Брюховичі вул..Вербова,14 ОСОБА_8 не було звернуто до виконання. Строк на звернення рішення до виконання пропущений, державна реєстрація земельної ділянки за ОСОБА_8 не була скасована і залишилася чинною, відтак ОСОБА_8 правомірно відчужила земельну ділянку, оскільки залишалася на цей час, тобто на 27.07.2015 року власником земельної ділянки 0,15 га та житлового будинку за адресою м.Львів смт.Брюховичі вул..Вербова,14 до укладення договору дарування будинку та земельної ділянки на користь дочки та онуки відповідно до ст..331 ч.2 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ державний виконавець відмовляє у прийнятті до виконання виконавчого документа, строк пред»явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить постанову.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.04.2013 року було закінчено виконавче провадження, яким було зобов»язано ОСОБА_8 не чинити перешкоди у користуванні заїздом до житлового будинку №16 вул.Вербова в смт. Брюховичі шляхом демонтажу огорожі. Таким чином, до стягнення була звернута лише частина рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25.07.2011 року, яка стосується усунення перешкод шляхом демонтажу огорожі.

Стосовно визнання недійсним та скасування п.1.13, 1.14 рішення Брюховицької селищної ради №584 від 29.12.2005 року «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі вул..Вербова, 14 на прізвище ОСОБА_8 від 08.05.2007 року рішення Шевченківського районного суду м.Львова не було звернуто до виконання у встановленому законом порядку, строк на звернення зазначеного вище рішення до виконання в цій частині закінчився, а відтак ОСОБА_8 залишилася власником земельної ділянки 0,15 га в смт.Брюховичі м.Львова.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині та зазначає, що договір дарування спірної земельної ділянки ОСОБА_8 здійснила через три роки і 4 місяці після набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м.Львова.

Матеріалами справи встановлено, що на земельній ділянці по вул..Вербова,14 у смт.Брюховичі м.Львова з 1971 року збудований житловий будинок право власності на який зареєстроване у встановленому законом порядку, а відтак власник будинку вважався належним землекористувачем спірної на сьогоднішній день земельної ділянки.

Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності від 26 лютого 1971 року житловий будинок по вул.. Бурденка,33 (на даний час Вербова,14) належав ОСОБА_13. Третя особа по справі ОСОБА_8 успадкувала вказаний житловий будинок після смерті ОСОБА_13, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 14.08.1996 року. Житловий будинок по вул..Вербова, 14 знаходиться на земельній ділянці площею 0,15 га, яка на даний час належить ОСОБА_3. ОСОБА_14 на підставі договору дарування.

Відповідно до ст..30 Земельного кодексу від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ ( далі ЗК) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об»єктами переходить у розмірах, передбачених ст..67 цього Кодексу право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження-будівлі та споруди.

За приписами ст..67 ЗК розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у селищах міського типу 0,15 га.

Зазначеному вище відповідає ст..377 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за змістом якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника (землекористувача).

Статтею 120 ЗК передбачено, що з 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника.

Так як право користування земельною ділянкою по вул..Вербова,14 у смт.Брюховичі м.Львова з 1971 року належить власнику житлового будинку,який розміщений на даній земельній ділянці, то обраний Брюховицькою селищною радою спосіб захисту права не відповідає вимогам закону.

Згідно довідки відділу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.05.2017 року № Д-33/0_0.37-30/139-17 на момент укладення договору дарування земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_8, а тому відповідно до ст. 83 ЗК спірна земельна ділянка не належала до земель комунальної власності та підстав її витребовувати у Брюховицької селищної ради не було, права органу місцевого самоврядування не порушені.

Посилання суду першої інстанції на ст..116 ЗК щодо набуття права користування земельною ділянкою є безпідставним, оскільки ОСОБА_8 як спадкоємець після смерті ОСОБА_13 набула це право у 1996 році та стала належним землекористувачем. Правових підстав, передбачених ст.. 1212 ЦК для повернення земельної ділянки на які суд першої інстанції посилається, колегія суддів не вбачає. Слід зауважити, що ЦК 2004 року, якщо він погіршує становище сторони у справі, зворотньої сили немає.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 25.07.2011 року на яке посилається суд першої інстанції було відновлено право ОСОБА_10, який був позивачем у справі, однак не було зазначено про порушення прав Брюховицької селищної ради, яка у даній справі вважає порушеним своє право як органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням порушено принцип справедливості, позбавлення відповідачів права користування земельною ділянкою, яка була у користуванні їх батьків, дідів та прадідів, що набули в свій час зазначену земельну ділянку купівлею, а відповідно неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити Брюховицькій селищній раді у задоволенні позову.

Стягнути з Брюховицької селищної ради в користь ОСОБА_15 судові витрати в сумі 2 219, 81 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_9