Ухвала суду № 71326778, 28.12.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Шешеня О.М., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання неправомірними дій та визнання недійсною постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області по винесенню постанови від 07.12.2017 року ВП № 51681403 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 342 457,73 грн.; визнання недійсною постанови від 07.12.2017 року ВП № 51681403 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 342 457,73 грн. у зв’язку з самостійним виконанням рішення суду боржником та невчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду до сплати боргу.

Однак, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України: у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з ч. 5 ст. 160 КАС України: в позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів – відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України: до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, як вбачається з позовної заяви позивачем взагалі не надано документу про сплату судового збору (оригінал квитанції чи платіжного доручення).

Таким чином, позивачем не надано документ про сплату судового збору (оригінал квитанції чи платіжного доручення), чим порушено вимоги ч. 3 ст. 161 КАС України.

Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі-Закон України «Про судовий збір») врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Зокрема, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: 1) майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою або фізичною особою-підприємцем – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року становить 1600,00 грн.

Разом з тим, позовна заява містить декілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить дві самостійні позовні вимоги, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору, а саме: визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області по винесенню постанови від 07.12.2017 року ВП № 51681403 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 342 457,73 грн.

Дана позовна вимога є вимогою немайнового характеру, а тому розмір необхідної до сплати позивачем – фізичною особою суми судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру повинен складати – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 640,00 грн.

Окрім цього, позивачем також заявлено вимогу майнового характеру, зокрема: визнати недійсною постанову від 07.12.2017 року ВП № 51681403 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 342 457,73 грн. у зв’язку з самостійним виконанням рішення суду боржником та невчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду до сплати боргу.

Дана позовна вимога є вимогою майнового характеру, з огляду на наступне.

Звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача є майновими.

Такий висновок викладений в рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (рішення набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, є майновою.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, позивач заявляє також позовну вимогу майнового характеру.

Відтак, розмір необхідної до сплати позивачем – фізичною особою суми судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру повинен складати – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 342 457,73 грн. х 1 % = 3424,58 грн.

Отже, за подання до суду 2-ох самостійних позовних вимог (майнового та немайнового характеру), вказаних в прохальній частині позовної заяви, позивачу слід було сплатити судовий збір в розмірі 4064,58 грн. (3424,58+640).

Водночас, в прохальній частині позовної заяви, позивачем подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, у зв’язку з скрутним матеріальним становищем.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору.

Позивач, виходячи з положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір» до осіб, що звільнені від сплати судового збору, не відноситься.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України: суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, майновий стан сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.

Проте, позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору.

Подані позивачем докази суд вважає недостатніми для звільнення його від сплати судового збору, оскільки рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та обов'язків, тобто є конкретизацією загального принципу рівності всіх перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.

Тому, звільнення його від сплати судового збору в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав передбачених ст. 133 КАС України щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання ним позовної заяви. А тому, в задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору слід відмовити.

Отже, подана позивачем позовна заява потребує виправлення та усунення недоліків.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу слід сплатити судовий збір та надати суду документ про сплату судового збору (оригінал квитанції чи платіжного доручення) в розмірі – 4064,58 грн. за дві позовні вимоги (майнового та немайнового характеру).

Реквізити для сплати судового збору в Закарпатському окружному адміністративному суді (за подання до адміністративного суду адміністративного позову) є наступними: призначення платежу: *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом___(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа); Отримувач коштів УК у м. Ужгороді, 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610; Банк отримувача ГУ ДКСУ у Закарпатській області; Код банку отримувача (МФО) 812016; Рахунок отримувача: 31210206784002; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до статті 169 КАС України: cуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області по винесенню постанови від 07.12.2017 року ВП № 51681403 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 342 457,73 грн.; визнання недійсною постанови від 07.12.2017 року ВП № 51681403 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 342 457,73 грн. у зв’язку з самостійним виконанням рішення суду боржником та невчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду до сплати боргу – залишити без руху.

2.Надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в описовій частині даної ухвали, протягом 10 днів з дня її вручення.

3.Копію ухвали надіслати позивачу.

4.Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.