Рішення № 71326319, 18.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року ЛуцькСправа № 803/1616/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 О.) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2017 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30516,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15258,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2017 року на суму 30516,67 грн., у звязку з чим просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 року № НОМЕР_1.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У заявах від 18.12.2017 року представники сторін просили розгляд справи здійснювати за їхньої відсутності.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог статті 229 КАС України справу вирішено у відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 02.08.2000 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець, у період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року був платником податку на додану вартість.

У період з 31.10.2017 року по 06.11.2017 року посадовою ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 року, що виникло за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося у вересні 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2017 року № 13455/03-20-13-07/НОМЕР_2, яким встановлено порушення вимог підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 188.1 статті 188, підпункту «а» пункту 185.1 статті 185, пунктів 200.1, 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), ФОП ОСОБА_1 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2017 року на суму 30516,67 грн.

21.11.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0290471307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30516,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15258,34 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12.06.2017 року № 060056/6948, укладено між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «БЕСТКАР», позивач придбав напівпричіп Schmitz модель SCS 24/L, 2012 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_3, вартістю 183100,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 25).

Поставка придбаного транспортного засобу підтверджується актом приймання-передачі від 12.06.2017 року, податковою накладною від 12.06.2017 року № 352.

Як встановлено актом перевірки (а. с. 13-14) сума податку на додану вартість 30516,67 грн., сплачена позивачем в ціні придбаного у ТзОВ «БЕСТКАР» транспортного засобу, була ним включена до складу бюджетного відшкодування вересня 2017 року.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобовязаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, слід прийти до висновку, що відповідно до норм ПК України до податкового кредиту фізичних осіб субєктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можливе включення сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у звязку з придбанням транспортних засобів за умови використання такого рухомого майна в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та за наявності належним чином документального оформлення підтвердження відповідних витрат з відображення їх у бухгалтерському й податковому обліку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 розділу V ПК України Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 розділу V ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами пункту 200.4 «б» розділу V ПК України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що використання підприємцем в оподатковуваних операціях напівпричіпа можливе лише по транспортних засобах у випадку їх реєстрації на субєкта господарювання, а не на приватну особу. Також податковий орган вважає, що підпримець був зобов'язаний відповідно до вимог статті 198 Податкового кодексу України нарахувати податкові зобовязання та скласти зведену податкову накладну на дату набуття права власності на вантажний автомобіль.

Однак, такі висновки контролюючого органу не відповідають встановленим в ході судового розгляду обставинам справи.

Згідно п. 2.7 акту перевірки фактичним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.

Як свідчать матеріали справи, позивачем проведено державну реєстрацію придбаного транспортного засобу, про що видано відповідне свідоцтво (а. с 20), згідно якого власником транспортного засобу є ОСОБА_1

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року. Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - субєктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Водночас матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем податковими накладними, рахунками, актами здачі-прийняття робіт, міжнародними товарно-транспортними накладними підтверджується, що придбаний позивачем транспортний засіб використовуються у його господарській діяльності, в тому числі, для здійснення міжнародних перевезень вантажів.

У акті перевірки відповідач вказує на порушення підприємцем вимог п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу, оскільки операції з придбання позивачем транспортного засобу та подальшого його використання у господарській діяльності не підпадають під умови, визначені вищезазначеною нормою Податкового кодексу України, а тому у підприємця ОСОБА_1 не виникало обовязку нараховувати податкові зобовязання та складати зведену податкову накладну на дату набуття права власності на вантажний автомобіль.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Головного управління ДФС у Волинській області щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за вересень 2017 року на суму 30516,67 грн., відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 року № НОМЕР_1 слід визнати протиправним та скасувати.

Як передбачено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 640,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 24.11.2017 року № 3598.

Керуючись частиною третьою статті 243, статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 21 листопада 2017 року № НОМЕР_1.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43024, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О. О. Андрусенко

Рішення суду складено у повному обсязі 28 грудня 2017 року.