Рішення № 71326199, 27.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Любешівський ринок» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Любешівський ринок» (далі – КП «Любешівський ринок», підприємство, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 13 519,17 грн. та пені на суму 1 217,25 грн., всього на загальну суму 14 736,42 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем у 2016 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. Сума адміністративних-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 13 519,17 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 1 217,25 грн., яку позивач просить стягнути з КП «Любешівський ринок», разом із сумою адміністративних-господарських санкцій в примусовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Суду пояснили, що на підприємстві протягом трьох місяців 2016 року був працевлаштований інвалід. Крім того, пояснили, що протягом 2016 року КП «Любешівський ринок» щомісячно подавало відношення в центр зайнятості про створення тимчасових робочих місць в кількості 4 осіб, однак Любешівським районним центром зайнятості особи зі стійким розладом функцій організму не направлялись, а самі інваліди з заявами про прийняття на роботу не звертались. Вважають, що забезпечення працевлаштування інвалідів покладено на державну службу зайнятості, тому просять в задоволенні позову відмовити, оскільки ними виконані вимоги чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство зареєстроване як юридична особа 29.12.2010, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 56-58).

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, КП «Любешівський ринок» повинно було зареєструватись у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та подати звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік до Фонду соціального захисту інвалідів до 01 березня 2017 року, проте, як вбачається з матеріалів справи, заява про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та такий звіт були подані відповідачем до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за вхідним №2547 лише 15.11.2017, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2016 році у відповідача фактично складала 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2016 році становив 324,46 тис. грн. (а. с. 7-8).

На виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підпункту 2.3 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою КМУ від 31.02.2007 №70 зазначено, що роботодавці самостійно обчислюють та сплачують суму адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що настає за роком у якому відбулося порушення.

Проте у термін до 15.04.2017 відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши на початку року робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів того, що протягом 2016 року він створив робоче місце для інваліда та інформував центр зайнятості про наявність у нього робочого місця для інваліда.

Крім того, як вбачається з листа Любешівського районного центру зайнятості від 18.12.2017 №795/02-05 на обліку в Любешівському РЦЗ перебувало 14 інвалідів, проте відповідач з листами про наявність вакантних місць та звітом за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не звертався. Інваліди, які звернулись до Любешівського РЦЗ з метою працевлаштування в КП «Любешівський ринок не направлялись» (а. с. 63).

Суд не бере до уваги твердження представників відповідача про те, що у 2016 році на підприємстві було створено чотири робочих місця для організації робіт тимчасового характеру, оскільки подання в центр зайнятості звітів не за встановлено формою №3-ПН не є належним способом інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, з наявних в матеріалах справи наказів КП «Любешівський ринок» не вбачається створення робочих місць для інвалідів (а. с. 29-37).

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що КП «Любешівський ринок» не було вжито всіх належних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач не вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при здійсненні господарської діяльності, оскільки, не створив робоче місце для інваліда, та не поінформував Любешівський районний центр зайнятості про наявність у нього робочого місця для працевлаштування інваліда.

Враховуючи, що КП «Любешівський ринок» у 2016 році не виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині вжиття своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, тому суд приходить до висновку, що нараховані адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів в сумі 13 519,17 грн. та пені на суму 1 217,25 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Любешівський ринок» (Волинська область, смт. Любешів, вул. Бондаренка, 90-а, податковий номер 37300237) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету (Держбюджет Любешівського району, 50070000, номер рахунку 31213230700240, ідентифікаційний код 37751907, банк ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014) суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 14 736 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 42 копійки.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський

Повне судове рішення складено 28.12.2017.